Розділ 446 — Бої в тіні

Шлунок максимально можливого рівня швидко починає приносити свої плоди. Після мутації ми втрьох збираємось і починаємо рухатися в інше місце. Наш звичний спосіб перетнути кораловий риф — це спуститися назад на землю та рухатися звідти. Це має кілька переваг. По-перше, на нас не полюють монстри згори, і немає шансів випадково наштовхнутися на будь-якого монстра з класу л евіафан а , що добре . Безпека перш за все, як я завжди кажу! По-друге, ми збільшуємо ймовірність натрапити на гніздо чи лігво монстрів на землі. Краби виявилися такою смачною та вишуканою стравою досвіду та біомаси, що я не заперечую проти того, щоб знову поласувати ними. Ми не натрапляли на багато таких частувань, але якщо ми не спробуємо, то точно ніколи не зустрінемо їх .

Так сталося, що в процесі завжди обережного та повільного руху в цій павутині коралових рослин з їхніми жалючими колючками, я відчуваю ознаки сусіднього скупчення монстрів. Як чудово! Перекус для подорож і !

[Крихітка, Крініс. Я відчуваю гніздо істот ліворуч. Крініс , ти бачиш їх ?]

[О! Ах, так! Я відчуваю їх !]

[Ти ма ла б відчути їх набагато раніше мене. В чому справа, Крініс? Ти спала ?]

[Я не спа ла ! Я просто... відволік ла ся.]

[Відволік ла ся? Ч им? Тут є ще щось?]

Це було б останнє, що б хотів би , щоб мене атакував якийсь монстр, що вистрибнув нізвідки, щоб вдарити мене в грудну клітку, поки моє нібито всезнаюче око приголомшене та збентежене. Це зовсім не схоже на Крініс бути чимось іншим, о крім як досконало старанн ою . Вона майже до божевілля ретельна у своїх розвідувальних обов’язках. Її здатність відчувати джерела мани на великій відстані та чіткості тут є таким благословенням. Я не перевіряв, але сподіваюся, що першим, що вона мутувала до +20, була сенсорна залоза мани, а за нею тіньове око. Останн є з цих двох ста ло досить зручною річчю тут, у другому шарі . Це дає їй можливість бачити крізь тіні, а оскільки тіньова мана тут буквально скрізь, вона може добре роздивитися все, що знаходиться в межах досяжності.

[Ні, тут більше нічого немає! Я просто... дума ла .]

Дума ла ? Ось це так сюрприз ?!

[Про що ти дума ла ? Якщо ти не проти поділитися цим,] я поспішаю додати.

Я давно намагаюся виховати у своїх вихованців відчуття незалежності, і я точно не збираюся придушити цю швидкоплинну ознаку розвитку у мого найвідданішого вихованця!

[... Це н ічого.]

[... Звичайно. Пам'ятай, що ти завжди може ш поговорити зі мною або ні. Твої думки належать тобі. Якщо ти виріши ш поспілкуватися зі мною, ти може ш зробити це будь-коли. Гаразд?]

[Так, господарю.]

[ Добре . Тепер давайте знищимо все, що займає це гніздо поблизу.]

[Мені здається, що це знову багатоніжки , господарю.]

КЛЯТИ БАГАТОНІЖКИ . ВІДЧУЙТЕ ЖАР МОЄЇ ЛЮТІ !

Через тридцять хвилин територія ненависно го тіньово го різновид у кігтистих багатоніж ок скоротилася на одне гніздо. Я все ще налаштований повністю стерти цей ненависний вид з усього Підземелля. Можливо, це буде неможливо самотужки, але за сприяння колонії ми колись зможемо це зробити. Думка про мільйони мурах, що полюють на ненависну багатоніжку по всьому світу Пангери, викликає в моєму серці невиразне тепле відчуття. Вирішено! Коли ми повернемося в колонію, я передам їм цю найсвященнішу з місій!

Поки ми зайняті жуванням біомаси, Крініс перериває мої думки.

[Майстер, мені здається, я щось відчуваю?]

[Більше монстрів? Чудово! Я ледве ро зігрівся.]

[Я не впевнен а , що це монстри, це інше відчуття. Мені здається , що вони йдуть сюди.]

Це звучить трохи цікаво. Що тут може відбуватися? Я тягнуся за допомогою власного відчуття мани, але не можу зрозуміти, про що мені розповідає Крініс.

[Можливо, вони просто проходять повз . Давай сховаємося . Я хочу спробувати поглянути, що це таке. З якого напрямку вони йдуть?]

Коли Крініс вказує напрямок одним тонким щупальцем, ми втрьох намагаємося сховатися з іншого боку. Я нахиляюсь і прориваюся крізь кам’яний корал, доки ми майже повністю не знаходимося позаду укриття. Мура с і, більшій за машину, нелегко сховатися, але я роблю все можливе! Сподіваюся, що навичка скритності трохи мені тут допоможе . Крихітка також не надто непомітний, тому я закликаю його відійти трохи подалі. Цілком природно, Крініс усе ще лежить на моїй спині , зовсім маленька у своїй зменшеній формі, з нею не повинно бути жодних проблем.

Через кілька хвилин я починаю розуміти, про що вона говорила. Я вловлюю шість різних джерел мани, але вони відрізняються від того, що я зазвичай асоціював би з монстрами. Монстри рясніють маною, вони наповнен і нею до країв, вона тече кожною фіброю їхніх тіл. Якщо монстр має ядро, воно світиться, наче лампочка, на моє му відчутт і мани, і енергія бриж ить навколо цих істот, коли їх ядро втягує ману навколо себе.

Те, що я відчуваю зараз, зовсім на це не схоже . Здається, в тілах цих істот майже немає мани, це зовсім не схоже на монстра. Це так заплутано! Що може бути внизу в Підземеллі таким тьмяним для мого відчуття мани?

Мені цікаво! Що це? Що б це могло бути?! Я підсвідомо підштовхую себе трохи ближче, щоб краще побачити, коли ці шість дивних істот з’являться в полі зору.

Шість фігур виходять на галявину, захоплюючи розкидані залишки біомаси, яку ми споживали. Вони швидко рухаються до центру галявини, і я отримую сво є перш е враження. Одразу зрозуміло, чому вони не здавалися монстрами . Це тому, що вони ними не є. Монстр ами , тобто. Якщо я не помиляюся, то це розумні істоти, можливо, з поверхні. Вони гуманоїди, але вищі та масивніші за людину. Я б сказав, що найвищий — майже три метри , майже стільки ж , як Крихітка, і широкий та товстий у плечах і стегнах. Якщо світло не грає зі мною жарти , схоже , що вони зроблені з каменю або принаймні покриті ним.

«Грухалеса Рорран». Один з них говорить, і його голос настільки глибокий і грубий, наче дві скелі, що труться разом.

Я повністю зачарований. Люди на поверхні! З мовою! З роблені з каменю! Це може допомогти пояснити, чому вони були такими дивними для мого відчуття мани. Вони мали сильнішу реакцію, ніж люди в минулому, що змусило мене подумати, що вони не були розумною расою, але очевидно, що вони мають трохи більше мани у своєму тілі . Не так багато , як монстри, які буквально народжуються з неї , але ей .

Очевидна проблема, яка тепер у мене з’являється , полягає в тому, як, чорт візьми, мені відійти якомога далі від цих велетенських кам’яних людей, перш ніж вони спробують розрізати мене на шматки заради мого смачного ядра?