Розділ 467 — Скеля в моєму кутку

Після моєї дивної зустрічі з Сарою мене швидко повернули до моєї кімнати. Коли за мною зачиняються двері, а охоронці займають свої звичайні місця нагорі, мені доводиться дивуватися, який у цьому сенс. Що вони сподівалися отримати від цього? Вони намагалися показати мені, що вони не монстри? Наскільки вони добрі та хороші ? Це доволі смішно , коли мене будь-якої миті можуть вивести з цієї кімнати та змус ити боротися на смерть!

Невже вони справді думали, що вивести ще одну відроджену людину, щоб показати мені, наскільки вони доброзичливі та мудрі, буде достатньо?! Смішно! Я з радістю кину їх , щоб повернутися до колонії. Мої родичі вітали мене та миттєво давали працювати заради сім’ї, а мати давала мені ляпаса по голові за те, що я був настільки дурним, що взагалі пішов. Ах, я сумую за мамою. Я був дурний, коли намагався втекти і займатися своїми власними справами. Яка різниця , якщо мені в голову нашіптують ся думки та бажання колонії? Хіба це не добре? Хіба це не означає, що я можу бути більш корисним для колонії?! Хіба мураха не повинна робити користь для колонії?!

Я сподіваюся, що з Крихіткою та Крініс усе гаразд. Можливо, мою дурість було б простіше витримати , якби не той факт, що я втягнув у цю ситуацію з собою двох своїх улюблених домашніх тварин. Крихіт ка потребує постійного зцілення, щоб допомогти йому пережити отруйну ману, що вторг ну лася в його тіло, я потріб ен йому, як ніколи! Він надто дурний, щоб вижити сам! Якби я так не хвилювався про зниження його бойової майстерності, я б вже давно підвищив його інтелект. Тепер уже пізно. І Крініс! Бідн а Крініс. Така невинна куля смертельного вбивства. Мені було складно да ва ти їй таке небезпечне завдання, і я знаю, що вона приділить до нього всі свої сили . Гах! Якби я був сильнішим, мене б не спіймали і не поставили в таке дурне становище! Мій гнів зростає! Лють на Голгарі! Але також і злість на себе!

Я абсолютно спокійно сиджу в своїй камері та мучу себе . Поруч є велика тарілка, наповнена біомасою, але я не в настрої ласувати нею. Натомість мій розум сповнений думками про те, як я борюся, прокладаю тунел ь та тікаю звідси! А потім повертаюся з колонією та починаю сіяти хаос серед Голгарі! Жахливі мрії про зруйнування їхніх міст і пограбування їхніх багатств наповнюють мою голову ! Це надмірна реакція? Можливо ! Але моє серце горить від несправедливості! Я вимагаю помсти!

Я сиджу годину в повній тиші. Я навіть бачу, що охоронці обурені моєю бездіяльністю. Вони нічого не бачать, навіть посмикування вусиків . Це має виглядати так, наче я статуя, навіть не щось живе. Це досить приємно, здатність комахи залишатися нерухомою. Врешті-решт ситуація змінюється, але не завдяки моїм діям. Я чую звук відчинен ня дверей у вищезазначеній зоні, після чого швидко лунають кроки, що звучать так, наче той, хто увійшов, не хотів тут бути .

Коли я відчув, що міст розуму простяг ну ся до мене, я відчув, наче я вже знав, який голос почую.

[Як справи, Гранін , чувак ?]

[... Я ненавиджу це.]

[Я теж сумував за тобою, друже.]

[До біса все це. Вся ця ідея з самого початку дурна. Я дурний, ти дурний, культ дурний.]

[ Ще щось ?]

[Я.]

[ Ти вже називав себе , Гранін.]

[Варто повторити.]

Через хвилину драбина опускається вниз, і велика фігура мого улюбленого формувача спускається до моєї камери, на яку уважно дивляться тріо охоронців нагорі.

[Е-е] я бурмочу, [Як Крихітка ?]

Перш ніж відповісти, Гранін пильно дивиться на мене.

[Ця мавпа,] він посилав кожне слово з укусом наприкінці, [їсть за п'ят ь чудовиськ такого ж розміру. Мої люди ледве встигають за ним.]

Як завжди . Ця товста мавпа дбає лише про те, щоб їсти та битися, а якщо вона не може битися, то їсть вдвічі більше.

[Відпускайте його час від часу битися, і він заспокоїться. Йому потрібна якась активність, щоб відволікти його від їжі.]

[Я так і зроблю . Дякую.]

[Не турбуйся, Гранін.]

[Послухай, я давно хотів згадати про це. Ми, Голгарі, звертаємося один до одного своїми прізвищами, а не іменами. Лише хороші друзі та родина використовують імена.]

Я вдаю, що шокований.

[ Що ти хочеш сказати, Гранін? Хіба ми не найкращі друзі?]

[Знаєш що, до біса.]

[Бачи ш , що я маю на увазі? У нас такі чудові підколки .]

Гранін Лазус важко сів і провів по обличчю втомленою кам'яною рукою. Бідний хлопець, я можу йому дещо поспівчувати. Але ей , хто просив його нокаутувати мене і затягу ва ти сюди?

[Чому б тобі просто не сказати мені, що ти тут робиш , Гранін? Я знаю, що ти прийшов сюди не з власної волі, отже начальство тебе за чимось послало. В чому справа ?]

Я спостерігаю, як формувач болісно зітхає, перш ніж знову заговорити.

[Так. Люди, що керують цим божевільним будинком, «надали» мені «честь» бути твоїм спонсором їх майбутнього фестивалю вбивств. Перш ніж ти запитаєш , дозволь мені пояснити. Зазвичай, коли ми привозимо монстра і намагаємося його підтримати, спонсором о бирається один з формувачів . Цей ф ормувач і, відповідно, інші члени їх тріади відповідають за керівництво монстром, забезпечення його ресурсами та загалом підштовхуванням його настільки далеко, наскільки це можливо, по шляху еволюції.]

[ Тобто ти тепер ... мій тренер? Я що , кишеньковий монстр?]

Гранін розгублено дивиться на мене.

[Я не маю кишень. Я навіть не ношу штанів.]

[Чому це, до речі? Вся ваша раса ненавидить одяг?]

[Наша шкіра складається з каміння. Для чого нам потрібен одяг, крім прикриття статевих органів?]

[Кишені?]

Формувач простягнув одну руку, щоб показати велику кишеню, вшиту в його одязі.

[ Хороший аргумент . Отже, що буде далі?]

[ Ти взагалі рухаєшся ? Ти не поворухнувся, відколи я сюди прийшов.]

[Я намагаюся лякати охоронців над нами.]

[Запевняю тебе , це працює. Слухай . Я хочу чітко сказати, що вважаю все це божевіллям. Якби я знав, що вони тут збираються робити, я б ніколи тебе не запросив. Я провів своє доросле життя в культі, і хоча я б не сказав, що я великий фанат монстрів, я вірю, що пошуки наступного древнього є священним завданням . Що тут відбувається? Ц я кривава бійня ? Це зрада більш ніж тисячолітньої традиції.]

Я справді зворушений.

[Це приємно знати, Гранін. Щиро .]

[Ти мені все одно не подобаєшся.]

[ Ох . Ти просто не можеш визнати, що я твоя прихильність до мене зростає .]

[Знає ш , що ще на мені зростає ? Скельний гриб.]

[Де він росте? Не на -]

[ Саме там .] Гранін кивнув.

[ Йой ...]

Між нами запанувала втомлена тиша. Гранін був для мене чимось типу споріднен ої душ і . Людина, що вважала все це дурницею і не хотіла брати участь, але все одно була змушена це робити . Що викликало запитання.

[Чому ти, Гранін? Чому тебе обрали стати моїм спонсором? Ти явно цього не хоче ш , але хтось відчув, що ти підходяща людина для цієї роботи. Це якесь покарання?]

[ По суті, так .] Широка посмішка розпливлася по обличчю формувача . [Я не знаю, що ти зробив, але тобі вдалося роздратувати верхівку . Вони не є твоїми великими шанувальниками, навіть якщо ти один з рідкісних відроджених монстрів. Вони не думають, що у тебе хоч якийсь шанс вижити проти їхніх улюблених проектів, тож замість того, щоб витрачати на тебе будь-які ресурси, вони приводять мене, когось, кого вони також не люблять і не цінують, щоб ти міг швидко зазнати невдачі та бути з’їденим більш заслуговуючим монстром. Коли це буде зроблено, мене викинуть назад у смітник разом з моєю тріадою ізгоїв.]

Я доволі приголомшений.

[Хіба вони не розуміють, що я їх усіх з’їм?!]

Гранін посміхнувся.

[Я не думаю, що вони здогадуються, з ким мають справу.]