Розділ 476 — Неочікуваний союзник

Наступні два дні я тренував свої навички. Щоб максимально прискорити мої тренування, мені на допомогу прийшли члени тріади Граніна. Щось, що я помітив, так це те, що навички тренуються набагато швидше в бойовій ситуації. Польова практика, так би мовити. Система, здається, не надто вибаглива щодо того, що саме вважається боєм, оскільки я можу формувати землю під ногами Торрін знову і знову, і це підходить . Я не скаржуся, це означає, що мої навички розвиваються швидше, але я не можу не почуватися трохи засмученим тим, що в роботі Системи є такі очевидні лазівки. Напевно, Г е ндальф міг би краще п р одумати деякі з цих дірок .

Не знаю, куди подівся Гранін, але останні два дні я його не бачу. Натомість Торрін та Корун складають мені компанію. Перша не говорить багато, але її тиха компетентність і поради щодо поводження з магією дуже корисні , друг ий не замовкає та тримає мене в курсі всіх подій турніру . Я час від часу відчуваю битви, що відбуваються. Навіть тут, у моїй кімнаті, за сто метрів від арени, підлога тремтить, піднімається пил, а дах і стіни тріщать від сили колосальних ударів.

Мені кажуть, що всі там активно борються . Щодня відбуваються численні битви і ці божевільні члени Культу кидають один в одного своїх прото древніх , щоб побачити, який монстр вийде живим. Після кожного бою Корун біжить до мене в кімнату, захоплений битвою, розповідаючи мені всі плітки. Я волів би, якби він припинив розповідати мені про те, як усі формувачі реагували на результати. Яке мені діло, якщо якась стародавня кам’яна людина розплакалася і зворушливо вихваляла свого монстра , на якого потратила десять років ? Мені це не цікаво ! Зовсім не цікаво ! Ці люди маніяки, які проводять турнір смерті!

Хоча що ж , монстри весь час вбивають один одного, хіба ні ? Ми боремося і їмо один одного, це цілком природно, якщо будь-що мож на назвати природним для монстрів, які народжуються з чистої магічної енергії. Але те, що ці формувачі змушують їх боротися з власних міркувань, справді мене дратує . Проте я мушу визнати, що використання їхніх ресурсів і знань допоможе мені, і я зможу забрати всі ці знання назад у колонію, якщо колись вийду звідси. Просто подумати про те, що сім’я зможе зробити з усіма цими знаннями, достатньо, щоб мої нижні щелепи тремтіли. З телепортацією імперія мурах стане реальністю!

Після двох днів тренування мені вдається підняти свою спорідненість магії землі до восьмого рівня другого рангу, а свою спорідненість мани вогню – до дев’ятого рівня. Щ е трохи часу і мені вдасться довести їх обох до третього рангу, а потім я планую переключитися і почати працювати над магією повітря . Мені також вдається отримати два рівні в Маніпуляції Мани . Я люблю цю навичку . Кожного разу, коли вона підвищує рівень, знання про те, як поводитися з маною, просто з’являються у моєму розумі, і я отримую трохи більше швидкості, трохи більше витонченості та трохи більше впевненості. З моїми кількома мозками , кожен з яких занурений у благословенне спокійне море медитації, що діє як примножувач сили, я все швидше й швидше сплітаю свої заклинання.

Наприкінці другого дня Гранін нарешті знову з’являється разом з іншою командою з трьох формувачів , кожен з яких виглядає надзвичайно серйозним. Торрін діяла як мій «супротивник» під час тренування , і вона швидко встає осторонь, коли інші входять до моєї кімнати через двері вище. Дуже швидко до мене тягнеться розумовий міст, і голос Граніна лунає в моїй свідомості.

[Як проходить тренування ?]

[Добре, мабуть. Цифри зростають, але я все ще далеко від того, де ми хочемо бути.]

[Ти маєш на увазі, де ти хочеш бути,] він не може не додати це, [я майже впевнений, що ти зможеш досяг ну ти третього рангу в кожному з цих базових елементів до наступного бою. Але не важливо. Будь готов ий виходити , ці троє будуть твоїми супроводжуючими.]

Я трохи розгубився.

[Е... Чому? Хіба ти не казав, що я ще не буду виходити на ринг ?]

[Не для битви . Поєдинки на день завершено. Завтра закінчиться перший раунд, і я вважаю , що після цього досить швидко прийде твоя черга . Ні, я отримав дозвіл, щоб ти зустрі в ся з іншим реінкарнатором, якого Культ взяв під своє крило.]

[Авжеж! Джеймс, здається, його звали?]

[Правильно. Його також немає в турнірі, в основному через те, що деякі високопоставлені особи потягнули за деякі серйозні ниточки. Йому справді пощастило. Він не надто потужний в бійці.]

Бідний хлопець. Принаймні його немає в цьому смертельному турнірі, тому все не так погано.

Приблизно так само, як коли мене привели на зустріч з Сарою, три формувача виводять мене з моєї камери та крізь тунелі, а потім проводять через ворота , що виходять у зону бойових дій. Простір виглядає зовсім по-іншому після двох днів жорстокої боротьби між монстрами. Уламки вирвано з землі, каміння розтрощено на шматки, стіни в кількох місцях порізані або зовсім зруйновані. Не кажучи вже про плями клові на землі та деінде . Хух, не надто радісний вигляд .

Чого я не бачу, так це монстра. Де , в біса , цей Джеймс? Він ховається за воротами, як Сара? Я не боявся величезного ведмедя смерті, і навряд чи буду боятися того, ким став цей «слабкий у боротьбі» хлопець.

Після ще кількох моментів збентеження зі мною з’єднується розумовий міст.

[Е ее й. Мій безхребетний товариш ! Як справи?]

Я все ще нічого не бачу. Мої вусики смикаються, але я також не відчуваю тепла. Де він ? Він невидимий?

[Ухх. Д обре! Мені здається ? Не зовсім? Д е ти , в біса? Ховає ш ся? Немає сорому бути монстром, просто виходь і покажи себе !]

[Я? Соромно? Такої славної форми?! Ніколи! Я просто віддаю перевагу бути внизу, і все. Думаю, що ти зрозумієш, коли побачиш мене. Я піднімаюся !]

Внизу ?

За двадцять метрів від мене земля починає гуркотіти, перш ніж раптово піднятися вгору, щоб відкрити дивну гострокінцеву суміш плоті, що випирає назовні, відкриваючи велетенського ... хробака? Його т іло розділене на сегменти яскраво-рожевого кольору, і стає явною чітка відсутність очей. Він зовсім не схожий на страхітливих хробаків смерті, а скоріше на звичайного хробака, готового потрапити на гачок. Єдина примітна річ у ньому — це його розміри, він більш ніж удвічі довш ий за мене, можливо, цілих чотирнадцять метрів у довжину.

[ Отже ... ти хробак, Джеймс?]

[Так!] Його голос радісно лунає в моїй пам’яті. [Поглянь на це чудове тіло. Ти коли-небудь бачи в щось подібне? Я маю на увазі, технічно я не хробак, я З рілий Елементальний Х робак Землі.]

[ Ч ерв'як Джеймс?]

[ Що ж, більшість моїх друзів називають мене Джим.]

[Приємно познайомитися, Джим. Я Ентоні. Як бачи ш , я мураха.]

[Я бачу! Спини переоцінені!]

[Зго ден! ]

Нарешті хтось , хто має хоч трохи розуму.