Розділ 481 — У червоному кутку

У мене не так багато часу, щоб оговтатися, перш ніж Гранін повертається до моєї камери. Гадаю, мені пощастило, що він не зайшов, поки я мутував, це було б незручно. Настравді, мені хочеться запитати його про це, також варто було запитати Софос , коли мав нагоду. Мої домашні тварини, здається, не мають жодних подібних проблем, коли вони мутують, і мої родичі в колонії теж не мають нічого подібного . Це щось , від чого страждають лише перевтілені земляни? Наступного разу, коли я буду говорити з Джимом і Сарою, я повинен запитати. Я б краще не питав Граніна, щоб він наді мною кепкував чи щось подібне .

Коли він приходить, я відчуваю , що щось не так. Його скелясте обличчя ще жалюгідніше, ніж зазвичай, і він не марнує часу, одразу спускаючись до мене.

[Гей, Гранін, ти виглядаєш так, наче тебе вирізали з граніту. Щось пішло не так?]

[Ти не смішний.]

[ Звідки тобі знати? У тебе немає почуття гумору . ]

Гранін зітхає і сідає на єдине підходяще крісло в моїй камері. Його кам’яне тіло різко падає вниз, і він піднімає долоню по чолу. Це не виглядає як хороші новини .

[ Настільки все погано?] запитую я, відчуваючи трепет.

[ Н е чудово,] визнає він, [Вони все ще намагаються влаштувати тобі невигідні матчі. Після завершення першого раунду вони , схоже, вирішили виправити свою помилку.]

[Що у нас там ? Якийсь жорстокий фізичний опонент ? Готовий розчавити мене під своїми залізними п’ятами?]

[Гірше. Цього разу вони націлились на твою силу . Минулого разу вони спробували грубу силу, цього раунду вони обрали високоінтелектуаль ну магію. Різниця полягає в тому, що його статистика та навички набагато вищі за твої . Цього разу ти не будеш мати жодної магічної переваги, насправді ти будеш мати величезний дефіцит.]

Звучить погано. Я багато вклав у свою магію. Якщо цей монстр на ранг вищий за мене і його магію навіть ще більше посилили , то це нейтралізує мою найбільшу силу. Чи означає це, що мені потрібно покладатися на свою фізичну силу , щоб перемогти ? Можливо саме це мені і доведеться зробити .

[Інша річ, яку я маю тобі сказати, це те, що твій супротивник — демон.]

...

[ В сенсі ... з пекла? Що це означає? Вила? Мене на них піднімуть і піджарять ?]

Д емони? Якого біса він має на увазі під демонами?! Невже вони відкрили браму на Марс і випустили звірів з самих глибин пекла, лише щоб при смажити мураху?! Що мені робити?! Де Думгай ?!

[ Ні . Що таке пекло? В ила? Хіба це не для фермерів? Замовкни на хвилинку. Демони - це те, як ми називаємо монстр ів , що походять з т ретього шару. Це місце жаху , поп елу і вог ню , у такому порядку. Істоти там атакують розумов і та емоційн і слабк о ст і , якими володіють усі смертні, щоб спробувати деморалізувати нас і зробити слабкими. Вони потужні, хитрі та мають над тобою явну перевагу в шарі .]

Я не впевнений, що чув, щоб він використовував таку термінологію раніше.

[Що ти маєш на увазі?]

[ Ти ж знає ш , що тіньові монстри, як той твій домашній улюбленець, якого ти не пам’ятає ш , зроблен ий з тіньової плоті? Оскільки це речовина, для створення якої потрібна більша кількість мани, монстри з перших шарів не мають доступу до такої опції , коли вони створені. У нашій професії ми вважаємо, що тіньові монстри мають перевагу в шарі над монстрами першого шару, вони мають доступ до частин тіла та матеріалів, які є ... просто кращими .]

[Отже, те ж саме стосується демонів т ретього шару, правильно ? У них є речі, для появи яких потрібна ще вища щільність мани. Те, чого я навіть не бачу в меню?]

Кивок.

[Правильно], — важко каже Гранін. [Буде складно подолати цей розрив. Я твердо вірю, що у тебе є шанс, але я не скажу, що це буде легко. У нас є лише кілька годин до початку бою. Нам потрібно виконати всю можливу роботу над твоїм магічним захистом до того моменту. Якщо ми зможемо підвищити хоча б один рівень твоїх навичок, це буде того варте.]

Протягом наступних кількох годин Гранін безперервно формував ману в повітрі, а я розривав її на частини за допомогою зовнішн ьої маніпуляці ї маною. Відчайдушно прагнучи досяг ну ти успіху, я використовую весь свій мозок для цього завдання, простягаю кінцівки і хапаю ману за межами свого тіла, перш ніж намагатися її розплутати. Це виснажлива робота, але ми досяг ну ли успіху в досягненні нового рівня до того, як мої «супроводжуючі» прийшли , щоб відвести мене на наступний матч.

Моє мурашине серце починає калатати в моїх грудях, коли я йду вже знайом ою дорогою довгим тунелем, огинаючи повороти багатьох інших замкнених камер, у яких живуть мої конкуренти. Д ійти до воріт перед зоною бойових дій не займає багато часу, коли троє формувачів позаду мене стежать за кожним моїм рухом. З повільним брязкотом ворота відчиняються, і я змушую себе вийти у відносно відкрит ий простір з іншого боку. Цікаво те , що вони , схоже, відремонтували всі пошкодження стін між раундами. Робота була занадто повною, щоб її можна було виконати вручну. М агія землі ? М агія каменю ? Поєднання двох? Деякі з перешкод також повернулися, скелясті утворення, що вириваються вгору з піщаного дна. Я бачу формувачів , що дивляться з оглядових трибун, а їхнє бурмотіння ледве чутне на віть на цій відстані.

Мабуть, найважливіше те , що я бачу свого супротивника, який уже присутній з іншого боку зони.

Моя перша думка : це кажан. Два шкірястих крила відходять з його тіла та ліниво махають, щоб утримати його в повітрі. Моя друга думка полягає в тому, що він маленький. Справді маленький. Тіло істоти, ймовірно, розміром з кавун , і два крила тягнуться з обох боків від нього. Моя третя думка: «це дуже дивне очне яблуко».

«Тіло» істоти виглядає лише трохи більш им , ніж велетенське опухле очне яблуко, оточене абсурдно яскравою темно-червоною плоттю. Проте плоть не привертає моєї уваги, оскільки саме око вражає набагато більше. Воно жахливо, нудотно, карколомно зелен е . Щоб завершити картину, останнє, що привертає мою увагу, — це дві тонкі звисаючі руки, що знаходяться трохи нижче , ніж місце, де крила з’єднуються з... тілом/о ком .

Усі мої почуття налаштовані на повну силу. Я напружений, я готовий. Незважаючи на це, я ледь не пропустив нитку мани розуму, що ковзає до мене від монстра навпроти. Я навіть не встигаю розібрати її , перш ніж він з’єдн ує ться, і я готуюся до атаки . Натомість я чую низький шиплячий голос, що відлунює у моїй свідомості.

[Я бачу тебе.]

Що ж, так? Коли я відповідаю, я не можу втриматися і стиш у ю голос та подумки «шепочу» у відповідь.

[Звичайно бачиш . Ти буквально очне яблуко з крилами.]

[Я бачу твою сім'ю. Я бачу твоїх родичів . Тепло. Підтримка. Я бачу, як це приємно .]

Тепер я дійсно збентежений .

[Так. Це приємно . Проте я к ти, все-таки , це бачи ш ?]

Зелене око спалахує яскравіше, і голос раптом гуркоче в моїй пам’яті.

[Я ХОЧУ ЦЕ. Я ЗАБЕРУ ВСЕ ЦЕ !]

Він здається повністю стабільним.