Розділ 49 — Напад на гніздо

Я покладаю великі надії на це покращення . На даний момент я не можу використовувати свою ману ні для чого іншого, крім практики, вона ніяк не допомагає в атаці , і я не можу не думати , чи зможу я врешті-решт маніпулювати своєю маною для створення різн их тип ів елемент ів . Якщо я правий, то це може бути величезною перевагою, навіть якщо це станеться не скоро .

На даний момент це покращення дасть мені те, чого я найбільше хочу, а саме посилення атаки .

Я обираю Наповнені Щелепи !

оооооооооооо ОООООО БОЖЕ!

МОЄ ОБЛИЧЧЯ!

МОЄ БІДНЕ ОБЛИЧЧЯ!

Щойно починається мутація, все моє обличчя починає свербіти. Таке відчуття, наче дроти проходять через мою голову, з’єднуючи нижню щелепу та моє внутрішнє тіло.

Це ЖАХЛИИИИВООО

Для завершення мутації потрібно багато часу. Коли все нарешті припиняється, мені хочеться плакати від полегшення, і я знову змушений при гадати, що у мурашок немає сліз.

Але моє серце, моє серце плаче.

Стати сильнішим – це дивовижне відчуття, але сам процес повний відстій. Витративши свою ману та біомасу, прийшов час відпочити. У мене ще є бали навичок, які я можу витратити, але я продовжуватиму їх зберігати для покращення існуючих навичок і потенційних магічних навичок.

Час подрімати!

Без зайвих слів я перекидаюся на бік і починаю занурюватися в безсонний стан заціпеніння. Крихітка трохи дряпається , перш ніж притулитися до моєї спини. Перш ніж я остаточно згас аю , я чую, як він тихо хропе позаду мене.

Ііііі все !

З поштовхом я прокидаюся, готовий прийняти ще один день викликів! Оскільки я нікуди не поспішаю, я витрачаю накопичену під час відпочи нку ману на додатков у практи ку з маніпулювання.

Цього разу я спробую щось інше, — отримавши натхнення від Королев и , тобто ма м и, і того як вона переда ла своє цілюще заклинання через свої вусики. Використовуючи свій розум, щоб контролювати потік енергії в моєму ядрі , я спрямовую її назовні, у своє тіло і вгору через мої вусики . Зрештою мана вивільняється у вигляді яскраво сяючої смуги диму, що дрейфує з кінчика кожно го вусика .

Після завершення мого тренування я буджу Крихітку, який все ще весело хропе ( мені здається, чи він сьогодні трохи більший?) і чекаю, поки він стрибне мені на спину, перш ніж спуститися до кімнати виводку .

Насправді мені немає куди поспішати , тому я відчув бажання трохи пограти ся з виводком.

У м аленьк их біли х личин ок на цій стадії розвитку нічого немає , жодних очей чи вух. Вони повністю залежать від робітників, що піклуються про них, поки ті не стануть достатньо великими, щоб сплести кокон.

Але вони милі. Я намагаюся полоскотати їх своїми вусиками, і вони починають радісно звиватися та відкочуватися, намагаючись втекти . Це розпочинає нову гру, у якій ми з Крихіткою по черзі катаємо їх вперед і назад, поки вони хитаються та ворочаться від захвату.

Хе-хе.

Що ж , досить бавитись, час йти і забезпечувати їжу для наступного покоління!

Почекай, я щось відчуваю...

Я вибігаю з кімнати в тунель і бачу робітників, що всюди бігають , надзвичайно схвильовані. Мені не знадоби ло ся багато часу, щоб зрозуміти, чому. Запах, який я відчуваю в повітрі, є феромоном для надзвичайної ситуації . У сі працівники поспішають у відповідь на цей сигнал лиха!

Що в біса там відбувається?

Будучи більшим і сильнішим за інших мурах, я прориваюся вперед, з Крихіткою на своєму звичайному місці на спині, я мчу до кімнати Королеви.

Опинившись там, я бачу, як вона схвильовано крокує навколо, і аж тридцять робітників скупчилися навколо неї, захищаюч и її . Тут є ще один тунель, що веде далі, і на даний момент по ньому йдуть робітники . Ц е джерело надзвичайної ситуації.

З цікавістю та стривоженістю я кидаюся вперед, вриваючись у тунель і слідуючи за своїми товаришами-мурахами.

Що в біса відбувається, хлопці? Обвал тунелю? Знайшли їжу ? Нас атакують?

Через кілька хвилин бігу по тунелю я отримую відповідь . У моїх вухах дзвенять звуки жорстокого бою і роздирання плоті.

Нас атакують !

Захищаймо колонію!

П одумки вигукуючи , я подвоюю швидкість . Я досягну лінії фронту і розтрощу наших ворогів на друзки! Як вони сміють набігати на нашу колонію!

Коли я врешті-решт роблю це, я жахаюся того, що бачу. Розбиті та порізані тіла моїх товаришів вже валяються на землі, але щойно з’являється більше, вони одразу ж кидаються в бій.

Однак їхня жертва, схоже, не надто стримує загарбників.

Спотворені, химерного вигляду істоти маячать переді мною . Вони ходять на чотирьох лапах, що закінчуються дивними пазуристими ступнями, їхні згорблені верхні частини тіла гротескно наповнені м’язами, і вони майже не мають голови чи обличчя. З центру їхніх грудей стирчить жахливий дзьоб. Замість рук у них чотири блискучі леза, створені з кістки чи сталі, я не можу точно сказати, що простягаються від їхніх тулубів, прикріплен і до коротких кінцівок, що дозволяють їм атакувати та рубати з жорстокою силою.

Що це за істоти ?!

Вони піднялися сюди знизу? Вони виглядають серйозно !

Я не маю розкоші стояти без діла , робітників вбивають, поки я чекаю. Я повинен кинутися в бій!

Пробиваючи свій шлях на передову , штовхаючи та відкидуючи робітників зі с воєї дороги , я поставив себе в авангарді підкріплення. Важко зрозуміти, скільки тут цих божевільних створінь, оскільки вузький тунель дозволяє битися лише двом з них одночасно, але я розумію, що тунель переповнений монстрами , що стоять за першими істотами .

Це буде складний бій. Я не хочу брати Крихітку в центр всього цього. Я швидко трясу тулубом вліво-вправо, наче мокрий пес, поки не скидаю малечу . Він кричить на знак протесту, але він ніяк не зможе пережити цю битву на моїй спині.

Я не можу зробити для нього більше, ніж це.

Давай те по танцю є мо , виродки !

Перш ніж решта моєї колонії почне перелазити через мене, щоб досяг ну ти своєї негайної смерті, я рвуся , привертаючи увагу наших ворогів безпосередньо до себе.

Вжух !

Я ухиляюся від першо го удару, але вже з’являються нові!

Вжух ! Вжух ! Вжух !

З двома монстрами переді мною , тут вісім клинків, що створюють сталеву стіну, через яку я не можу пройти, і кожен удар змушує мене відхилятися або відступ а ти.

Що ж , Ентоні, якщо ти не можеш підійти , не постраждавши... Тобі просто доведеться постраждати!

Ухиляючись ліворуч і праворуч, я пірнаю вперед, намагаючись проскочити повз смертоносний захист цих деформованих істот. Щойно я рухаю сь, дв а монстр и попереду реагують , опускаючи їхню зброю вниз і навколо, щоб забрати у мене будь-який шанс на втечу.

Давай!

Бам !

Агонія розквітає з моєї спини, коли од не з лез глибоко врізається в панцир, пронизуючи та врізаючи сь в м’яз під ним . Я стискаю зуби і продовжую тиснути вперед. Тобі доведеться зробити більше, ніж це, щоб зупинити мене!

Мій відчайдушний напад привів мене до ніг монстрів . Ї хня маса та вузький тунель ускладнюють їм поворот і оголення зброї на мене, і я точно не збираюся чекати, щоб дати їм шанс.

Нищівний У кус!

Збираючись з сил ами , я фокусую щелепи на найближч ій но зі , і щільний м’яз у моїй голові змушує їх стискатися все міцніше й міцніше.

Клац !

Мої нижні щелепи стикаються одна з одною, прорізаючи кінцівку, змушуючи істоту гнівно ревіти, поки вона втрачає рівновагу.

Оскільки ці монстри мають м’які кінцівки, я вирішив атакувати н ищівним укусом, оскільки додаткове проникнення пронизливого укусу буде марним на цих м’ясистих цілях .

Я повертаюся до іншого монстра і впираюся нижньою щелепою прямо в його тулуб , розриваючи в його тілі глибоку рану. Не задоволений, я знову кусаю! А п отім знову!

[ Нищівний Укус досяг нув рівня 4 ]

З моїх щелеп стікає іхор, а чудовисько корчиться від болю. Два перші монстри достатньо відволік ли ся, щоб решта робітників з могла підійти і приступити до бою . Деякі з них все ще поранені люто блискучими лезами, але з перевагою в кількості мурахи починають хапатися за кінцівки, зупиняючи істот.

Я вже втратив дванадцять ОЗ від того одного удару! Прямо за монстрами, на яких я щойно напав, є ще двоє, а за ними ще більше!

Сподіваюся, що їх не надто багато!