Розділ 493 — Раунд, якого не було

Було б брехнею сказати, що Гранін не нервував, пересуваючись на своєму сидінні та дивлячись, як піднімаються ворота, щоб розпочати третій раунд змагань. Ця клята мураха була непохитною, що його заклинання стане вражаючим убивством одним ударом для будь-якої істоти, яка не знає, що воно наближається. Сам Гранін знав про деякі досить потужні заклинання артилерійського типу, що вимагали спільної роботи тріади для застосування, стискаючи та формуючи ману перед тим, як вивільнити її у величезному вибуху спустошення. Однак такі заклинання зовсім не були корисні в битві один на один.

Намагаючись стримати нервозність, він також робив усе можливе, щоб ігнорувати бурмотіння ф ормувачів на трибунах навколо нього . Гравус був помітн о відсутнім у цьому раунді, і жоден присутній не пропустив цього. Оскільки старий камінь навряд чи відступив за власним бажанням, було мало сумнівів, що лідер його тріади заборони ла йому бути присутнім. Після кампанії , в якій Гранін почав привертати увагу до відкритого упередження проти спонсорованого ним монстра, провідній тріаді довелося діяти трохи обережніше, щоб не поставити під загрозу легітимність свого турніру.

Якщо Гравус вибухне та вступи ть у ще одну кулачну бійку, це було б для них не дуже добре. Хоча він розумів їхні мотиви, Гранін був трохи розчарований. Спонукання Гравуса до ще одного вибуху чудово послужило б його цілям.

З брязкотом і гуркотом ворота повністю піднялися та врізалися в рами, а зібрані формувачі нахилилися вперед на своїх місцях, коли два монстри вийшли зі своїх відповідних тунелів. З одного боку з’явилася сяюча мураха з колючими щелепами, які вже скреготіли повітрям. Навіть з місця, де він сидів, Гранін відчував, як концентрація мани всередині Ентоні зростає з кожною секундою. Він уже працював над своїм закляттям, і всі це відчували. В ключно з монстром, що увійшов навпроти. Величезний курган темно го мулу , повзуна смерті було складно вбити. Здатний розкладати плоть, яка навіть наближалася до нього , повзун випромінював потужну ауру розпаду, з якою могли зрівнятися небагато монстрів другого шару . Відчувши потужне накопичення мани всередині супротивника, істота мудро почала розсіювати свою масу.

На думку Граніна , ця істота була для Ентоні складним суперником. Його кислота мало зробила б звірові, оскільки сама кислота розчинилася б нанівець, перш ніж завдати будь-якої шкоди, і якби він спробував наблизитися та вкусити, він зазнав би шкоди лише від того, що перебував поблизу цієї істоти . Магія була найкращим способом боротьби з повзуном , але навіть цього було складно досяг ну ти. Т ріада, відповідальна за виховання цього повзуна , без сумніву вжила необхідних заходів обережності та вбудувала в монстра опір магії з раннього етапу.

Повзун зовсім не виглядав надто самовпевненим і рухався обережно, розповзаючись і просочуючись до свого супротивника. Зі свого боку, Ентоні продовжував хизуватись і клацав у повітрі своїми щелепами , а його вусики шалено оберталися. Що , в біса , він робить?

«Не проти, якщо я приєднаюся до тебе ?»

Гранін здригнувся, коли хтось заговорив поруч, і, повернувшись, побачив усміхненого ф ормувача, що стояв поруч і дивився на нього. Він трохи насупився, коли зрозумів, хто це: Інарон, лідер тріади, відповідальний за виховання п овзуна, що бореться внизу.

«Звичайно. Сідай».

Було трохи незвично, щоб спонсори-конкуренти сиділи поруч один з одним під час бою, але це не було чимось нечуваним під час цього турніру. Деякі ф ормувач і вважали процес надто емоційним, тоді як інші залишалися досить відстороненими.

«Дякую», — пролунала відповідь, коли Інарон сів на своє місце. « Твоя істота працює над цікавим заклинанням . Мана здається густою та майже нестабільною».

Гранін пирхнув .

«Його найкращий шанс подолати твого п овзуна — подолати його магією. Я відчуваю, що в будь-якому випадку цей бій буде коротким і вирішальним».

«О, я згоден. Якщо заклинання не спроможне завдати смертельної шкоди, я вважаю, що мураха швидко опиниться приголомшеною».

Інарон звучав надзвичайно впевнено у своїй оцінці, настільки, що Гранін з цікавістю обернувся до нього.

«Т и не вважаєш , що закляття буде ефективним? »

Не бажаючи здаватися неввічливим, Інарон просто кивнув.

«Справді. Слабкою стороною п овзуна є його повільний рух у поєднанні з поганою здатністю боротися з супротивниками на відстані. У Підземеллі, як я впевнений ти знає ш , вони зазвичай хижаки, які влаштовують засідку, вони не пристосовані для переслідування своєї жертви. Ми з моєю тріадою доклали величезних зусиль для розробки цього повзуна так , щоб подолати ці проблеми. Його здатність протистояти магічним нападам і розсіювати шкоду є першокласною».

Гранін кивнув. Він бачив перші два бої п овзуна, і вони пройшли приблизно так, як і сказав Інарон. Зближення проти монстра означало грати на його сильн і стор они , і він використовував свою рідку плоть, щоб поглинути свого супротивника та дозволити своїй смертельній аурі викон увати її роботу, одночасно поглинаючи будь-як у шкоду , яку його жертва завда ва ла в передсмертній муці. У турнірі супротивники п овзуна застосували безпечний підхід, намагаючись ухилятися від монстра і атакувати його з дистанції. Ні тому, ні іншому не вдалося. Повзун розкинувся на огидно великій території та повільно загнав свого ворога в кут, одночасно поглинаючи нанесену йому шкоду. В обох випадках суперник був загнаний в кут, огорнутий і невдовзі помирав .

Знову розігрувалась та сама ситуація , але цього разу супротивник навіть не потрудився застосувати жодне заклинання, вирішивши замість цього драматично позувати. Граніну довелося втриматися від бажання ляснути себе по лобі. Що цей ідіот робить?

Іранону майже вдалося стримати жаль зі свого обличчя, коли він зауважив: «Я вважаю, що твій монстр готовий використати своє закляття. Мені дуже цікаво побачити, що це таке».

«Мені теж» — пробурмотів Гранін.

Не встиг ну ли вони продовжити розмову, як мураха припини ла свої витівки та широко розкри ла щелепи. Величезне накопичення мани всередині істоти досяг ну ло вершини ; заклинання було готове.

Гранін нахилився вперед і пильно при дивився. З того, що він зрозумів, магія г равітації здатна змін ювати вагу. Корисно, але не настільки вражаюче, як рухатися крізь простір . Щоб гравітаційна магія була настільки ж високою за рангом або вищою, ніж магія простору , у ній мало бути щось більше, і він просто не мав уявлення, що це може бути. Ентоні відмовився сказати йому, і якби не ситуація життя чи смерті, яку представляв турнір, він ніколи б не мав шансу побачити.

«Давай, Ентоні , п окажи мені щось особливе». Він молився.

Тоді це сталося.

З-поміж відкритих щелеп чудовиська- мурахи з’явилася настільки темна куля, що вона здавалась майже зовсім чорною. Через мить, яка тривала в тиші, вона полеті ла до п овзуна. Переполох виник нув миттєво.

ГГГООООООООООО

Коли куля кину лася вперед, повітря на бойовій арені за одну секунду збурив потужний вітер. Пронизливий вереск різав Гранін у вуха, завдаючи різкого болю. Кожен ф ормувач, що спостерігав, зупинився в ту саму мить, коли побачив, як заклинання летить до п овзуна. Очі Граніна витріщилися на обличчі , борючись зі шквальним вітром. Усе повітря в кімнаті було втягнуто до цієї клятої кулі! Що це , в біса , було ?!

Навіть світло навколо заклинання, здавалося, зник ну ло в темряві, через що було складно розрізнити край заклинання. Де закінчувалася сфера і починалася темрява? Ніхто не міг сказати! У відповідь на появу цієї верескливої магії п овзун відреагував так, як його навчили, розтягнувши свою м’яку, схожу на рідину плоть якомога ширше. Наче хвиля, що розбивається об берег, він закри в своїм темним тілом майже половину арени .

Знадобилося лише кілька секунд, щоб закляття подолало цю відстань. Потужн е чи ні, Гранін все ще не розумів, як настільки маленьке заклинання зможе знищити стільки стійкої до магії плоті монстра.

М’яч врізався в м’яке тіло п овзуна та зник нув в середині. На мить Гранін злякався, що нічого не трапиться, що заклинання було поглинуто та знищено просто так, але потім тіло чудовиська миттєво розширилося, і цей жахливий крик знову сколихнув повітря.

З'явилася чорна сфера діаметром кілька метрів, а тіло п овзуна навколо неї просто зник ну ло. Вітер став ще сильнішим, світло потьмяніло ще більше, і Гранін відчув щось таке, що пробудило в ньому глибокий страх. Його тягнул о вперед. Його ноги трохи ковзнули до краю майданчика, перш ніж він кліпнув і схаменувся . Він бачив, як інші ф ормувач і навколо нього роблять те саме. Заклинання намагалося затягнути його! Якщо він міг відчути це згори, то як воно було там унизу?

Йому достатньо було подивитися на п овзуна, щоб отримати уявлення. Спочатку монстр змирився з втратою шматка свого тіла, зрештою, це було нормально, але коли він намагався відійти від заклинання , то виявив, що не може. Й ого тягнул о до нього ! Гранін бачив, як монстр намагався відірвати частини свого тіл а , але це було марно. З кожною секундою все більше і більше п овзуна затягувалося в сферу, де він просто зникав, наче його ніколи не було.

Формувачі спостерігали за всім цим процесом у приголомшеному мовчанні, доки закляття не спалахнуло та не зник ну ло. Величезного п овзуна ніде не було видно. Єдине, що залишилося на арені, — це сяюча мураха, яка все ще стояла на задніх лапах, широко розставивши передні з обох боків.