Розділ 523 — Рання колонія отримує хробака

Коли я нарешті натрапив на Джима, він тремтів, притиснувшись до стіни тунелю, а десятки мурах стежили за ним, деякі буквально на ньому.

[Джим! Я бачу , що ти впорався !]

[Ентоні! Дякую- ЩО ЦЕ ТАКЕ?!]

[ Ти має ш на увазі Крініс? Вона моя домашня тварина.]

[ЦЕ твоя домашня тварина?]

[Звичайно, вона чудова. І взагалі, чого ти тремтиш, як лист у бурю? Щось не так?]

[Кожна клітина мого тіла кричить мені, щоб я втік від цих мурах. Клянусь, вони їдять мене в своїх думках. Вони виглядають голодними, Ентоні!]

[ Не можна визначити, чи голодна мураха , просто дивлячись .]

[Я це відчуваю.]

[Ні, нічого ти не відчуваєш ! Крім того, який з того сенс? Ми, мурахи, завжди голодні.]

[ Ніііі . Не їж мене, Ентоні! У мене є сім'я! Мої бідні діти-черви!]

[ Джим, ніхто тебе не з’їсть !] Я знущаюся над ним. [Якби Колонія збиралася тебе з’їсти, тебе вже з’їли б ! Просто розслабся на секунду.]

[ Складно розслабитися, коли на тобі буквально повзуть хижаки.]

Він робить хороший аргумент . Коли мова заходить про комах і дрібні організми, мурахи царі гори. Черви — це лише одна з майже нескінченної кількості речей, на які полюють мурахи, коли вони шукають білок, необхідний для вирощування ненажерливого виводк у .

[Просто знайд и хвилинку, щоб оцінити своє досягнення! Ти вільн ий ! Ти втік ! Якщо хочеш, можеш по повзти до стіни та зникнути. Назад у П ідземелля!]

[Я надто виснажений, щоб сприй няти все це. Я вважаю , що мені потрібно відпочити, перш ніж я зможу насолодитися цим. Крім того, я не відчуваю себе спокійно, знаючи, через що проходить Сара. Якщо вона не буде боротися , її просто з’їдять. Це неправильно...]

Він має сенс . Перед тим, як ми пішли, він сказав, що хоче повернутися і врятувати свого друга. Тепер, коли Колонія викрила себе, немає особливих причин не допомогти і спробувати спасти її . Але якщо це станеться, це має статися найближчим часом. Голгарі незабаром дізнаються про активну колонію мурах і почнуть мобілізувати свої безсумнівно значні ресурси проти нас. Нам потрібно увійти, вразити аванпост і вибратися, перш ніж це станеться. Якщо ми одразу потягнемо колонію назад аж до Лірії, можливо, є шанс, що вони нас не знайдуть.

[Я дозволю тобі тут відпочити. Я збираюся поговорити з керівництвом і подивитися, що ми можемо зробити, щоб витягнути Сару.]

[ Керівництвом ? Що ти має ш на увазі? Що відбувається з цими мурахами, Ентоні?]

[Це... трохи складно пояснити. Скажімо так, я зробив мурах настільки ж розумними, як люди?]

[ Ти зробив ЩО ?!] Черв'як вибухає.

Я захищаюся.

[Гей! Я просто хотів допомогти своїй родині, ясно ?]

[ Отже ти створи в велетенських жахливих мурах з інтелектом людини? Ти хоч уявляє ш , що ти зроби в ?!]

[…супер круту колонію мурах?]

[Боже мій. Я більше не можу. Я йду спати.]

Сказавши це, велетенський хробак зовсім обм’як нув і плюхнувся на землю під пильним оком своїх мурах-захисників. В чому взагалі його проблема ? Я не бачу, чим розумні мурахи гірші за розумних мавп чи розумних людей з кам’яною шкірою. Насправді, хіба вони навіть не кращі? Я миттєво оберу свою теперішню сім’ю замість своєї старої сім’ї . Зараз немає часу про це хвилюватися. Мені потрібно знайти членів р ади, що були настільки дурними, щоб прийти сюди. Де б «тут» не було . Час спланувати швидкий удар і захоплення, а потім ми повертаємося додому!

Я бачу свої цілі , що зібралися неподалік і чекають, поки я прийду поговорити . Вони викопали для нас зручну кімнату для зустрічей, щоб ми не блокували тунель, через який досі рухається маса мурах , що займаються своєю роботою.

« Найстарший , як чудово знову вас бачити!» Каже Берк.

«Приємно бачити, що ця операція пройшла успішно». Слоун схиляє вусики до мене.

« Ви , мабуть, пройш ли через багато чого, Найстарший! Ви раптом не дізна ли ся про якісь нові магічні секрети?» — охоче питає Пропел а нт.

«Я багато чого дізнався. Про купу речей, якими я радий поділитися трохи пізніше».

Хух . Це все трохи приголомшливо. Ситуація змінилася настільки швидко, що мені потрібен час, щоб звикнути до всього . Вестибюль продовжує заряджати мене енергією та підтримувати свіжість, але емоційна втома – це не те, з чим він може мені допомогти.

«Приємно повернутися до вас усіх. Дякую, що прийшли за мною».

«Звичайно ми прийшли за вами! Через велику небезпеку та СЛАВНУ битву ми пройшли шлях, щоб пожертвувати собою заради вашої свободи!»

« Замовкни, Лірой » .

«Так, Найстарший».

«Хааа. Де ми взагалі? Як далеко ми від гнізда?»

«Я можу це визначити, — втручається Берк, — ми приблизно за сто тридцять два кілометри по прямій лінії від гнізда. З точки зору фактичного руху тунелями, ми могли б потроїти цю відстань ».

« БОЖЕЧКИ ».

Це до біса довгий шлях.

«Як вам взагалі вдалося мене знайти?»

Це здається нездійсненною місією. Триста кілометрів тунелю? За лічені тижні?! Що, в біса, вони повинні були зробити, щоб охопити таку землю?

« Все не так погано, як ви думає те , — сміється Пропелант, — Колонія зробила чимало речей з тих пір, як ви востаннє бу ли в гнізді. Ми щодня покриваємо чималу територію Підземелля. Це нам потрібно, щоб дати випускникам і личинкам їжу для росту ».

«Я припускаю, що дві нові К оролеви тепер працюють на повну потужність?» Вікторіан т і Антуанет будуть раді нарешті виконувати свою роль. Це те, чого вони давно хотіли.

Лірой смикається.

«ДВІ королеви? Що ви маєте на увазі. Їх приблизно… шість?»

ШІСТЬ?!

«Це правда», — Берк знизує плеч а м и . «Пройшло небагато часу, відколи я востаннє бу ла удома , а ле доглядачі встановлювали друге гніздо для К оролеви у другому шарі , а нова група менш зрілих Королев вирощувалася в оригінальному гнізді».

Чомусь, коли вона каже «Королева», все одно стає зрозуміло, про кого вона говорить. Отже, тепер у нас більше одного гнізда? Г ніздо в другому шарі ?! Це неймовірно вражаюче!

«Це неймовірно. Я дуже вдячний, що ви змогли все це зробити».

«Що ви має те на увазі? Ми просто працюємо».

Звичайно. Просто виконували свою роботу, що б ще вони робили. На щастя, вони вважають свою роботу бігом сотень кілометрів, щоб витяг ну ти свого необачного Найстаршого з біди.

«Незабаром тут стане небезпечно. У цьому районі живе імперія істот , які називаються Голгарі. Зараз ми на околиці їхньої території».

«Ми бачили знаки, навіть спостерігали за ними кілька разів. Вони виглядають жорсткими», — зауважує Берк.

«Вони можуть бути дуже сильними, — погоджуюсь я, — і коли стане відомо, що ми тут, вони зберуть серйозну вогневу міць, щоб полювати на нас і знищити Колонію. Я хотів би, щоб ми не боролися з ними, а просто відступи ли ».

«Розумно», — зауважує Берк.

«НЕПРИПУСТИМО!» — кричить Лірой.

«Однак перед тим, як ми це зробимо, я хочу дещо зробити…»