Розділ 526 — Спеціальні сили колонії

Заходимо і виходимо. Це фундаментальна суть цього рейду, і я збираюся дотримуватися її, як липка речовина, нанесена на іншу, менш липку річ. Повинна бути краща аналогія, але я надто схвильований, щоб придумати її прямо зараз. Її доводиться трохи перекон ува ти, але зрештою ми спускаємо Сару в тунель і тікаємо з моїм приятелем Джимом. Оскільки її психічний стан настільки заплутаний, я не хочу, щоб вона була тут і побачила те , що тут буде відбуватися . А саме, пограбува ння всього підряд наосліп і втеча з награбованим.

Ми не плануємо знищувати самих формувачів у процесі, але це неминуче, що деякі з них потраплять під перехресний вогонь. Я змирився з цим, оскільки їм було байдуже, чи я сам буду вбитий під час створення їх супер монстра. Залишаючи арену, я сповзаю назад під поверхню, і мене миттєво мене вкриває та огортає темрява .

[Майстер! Я викона ла своє завдання і поверну ла ся до вас.]

[Так... я помітив. Хороша робота, Крініс. Інші тіньові монстри благополучно вийшли?]

[Більшість з них, майстре . Я вважаю, що ми з вихованцями змогли взяти майже всі ядра.]

[Чудово. Я впевнений, що тобі вдалося добряче їх відволікти там нагорі.]

[Що ви кажете, майстре ?] Небезпечна нотка закрадається в її тон, коли вона запитує мене.

[А х ... Нічого! Тільки те, що у тебе дуже вражаюча зовнішність!]

[Дякую!]

[ АКХ ! Не стискай мене!]

Я радий, що послав Крініс з формувачами ядер , щоб відволікти їх . Мало того, що вона може підтримати інших і зробити демонстрацію сили набагато більш моторошною , це дало мені трохи часу без того, щоб мене хтось душив . Мені дуже сподобався цей час. На жаль, тепер він вийщов , і поки я пробираюся крізь тунель, стає зрозуміло, що Крініс не має наміру відпускати мене .

Мережа тунелів, проритих по всьому форпосту, кишить колонією, поки мурахи поспішають виконати свої цілі. Після спасіння Сари в моєму розкладі залишилася лише одна зупинка: провідна тріада. Я не маю наміру втирати їм свою свободу в обличчя чи щось подібне , наскільки б це не було приємним , я просто хочу бути присутнім, щоб переконатися, що вони не створюють проблем мої й сім’ї . Як би ці троє не дратували , я повинен поважати силу і авторитет, якими вони володіють в середині форпосту. Якщо хтось і зможе згуртувати формувачів проти нас, то це будуть вони.

Тож я з Крініс мчу тунелями та вириваюся в коридори аванпосту формувачів , вистежуючи свою ціль. Скрізь, куди б я не подивився , панує хаос , мурахи грабують кімнати та заганяють у кутки вражених формувачів , тримаючи їх ізольованими та ошелешеними . Приємно бачити, що мої вказівки дотримуються, я в цьому не сумнівався. Якщо ми зможемо уникнути посилення неминучого контрудару Голгарі більше, ніж ми вже зробили, тоді я буду радий. Не потрібно підливати більше масла у вогонь. Проте я наказав колонії вбивати будь-кого , якщо вони спробують дати відсіч. З елементом несподіванки на нашому боці, не кажучи вже про неймовірну перевагу в кількості , нам зовсім не складно перемогти це місце.

[Я досі не можу повірити, що ці покидьки тримали вас в полоні,] Крініс говорить , поки ми мчимося коридорами, трохи надто малими для моєї фігури.

[Крініс , заспокойся, б ільшість з цих людей не мали жодного відношення до цього рішення. Давай просто залишимо їх.]

[Ви надто добрий, майстре . Я все ще вважаю , що ви повинні дозволити мені провести трохи часу з кількома з них. Вони більше ніколи не прийдуть за вами !]

Коли вона уявляє, що її щупальця торкаються формувачів , я відчуваю, як її зубці починають з’являтися та тертися об мій панцир. Я здригаюся від думки, що станеться з будь-яким Голгарі, що потрапить до її лап. Чи існує на Пангері аналог Женевськ ої конвенці ї ? Чи існують якісь закони проти того, щоб бути подрібненим звіром пустоти з глибин божевілля і відчаю? Якщо подумати про це, напевно ні . Цей світ не сопливий , коли йдеться про війну між істотами поверхні та Підземелля.

[Чи знає ш т и, куди пішли Крихітка та Інвідія?] запитую я.

[Я їх не бачи ла , але вони не повинні бути далеко. Чи можете ви з’єднатися з ними ?]

[Крихітка! Інвідія! Куди ви подівалися ?]

[РААААА!]

[... Інвідія , де ти зараз?]

[Ми знайшли решту чудовис сс ьк . Ми заберемо у них всссе .]

... Схоже , що вони увірвалися в зону монстрів і почали боротися з рештою претендентів турніру . Там соковитий досвід і біомаса, і я не маю наміру дозволити їм пропасти даремно. Звичайно, мої родичі змогли б їх подолати, але втрати були б неприпустимими. Краще залишити це Крихітці та Інвіді ї . Ці двоє, працюючи разом, зможуть розтрощити будь-якого монстра, незалежно від того, наскільки добре він розроблений.

Усі ці дорогоцінні ресурси підуть моїм вихованцями , велике вам дякую ! Муахахахах!

[Ти пам’ятаєш план, Крініс?]

[Ми знаходимо лідерів і завдаємо їм болю.]

...

[Зачекай.. Ні?]

[Ми знаходимо лідерів, і я завдаю їм болю.]

[ Ні !]

[Ви надто добрий, майстре .]

[Припини мене душити.]

Якби в мене не було панцира, мене б розірвало на шматки підсвідоме згинання щупал ець Крініс. Мені через це дуже боляче , але мені так прикро від того, що я відіслав її саму, що не можу змусити себе нічого про це сказати! Я можу лише молитися в своєму серці, щоб вона швидше подолала свої проблеми з тим, що я її покинув .

«Ці коридори заплутані! Де тут є клятий розвідник?!»

« Сюди, Найстарший! »

Спритна мураха висуває голову з сусіднього дверного отвору та салютує вусиком .

«Ми вже знайшли керівництво? Я гублюся у цих клятих коридорах».

« Ще ні , але єдин ий осередок опору, що залишився, знаходиться двома поверхами вище. Ми припускаємо, що ті, кого ви шукаєте, саме там».

«Опір?! Все ще?! Я в дорозі!»

Не хвилюйтеся, мої родичі ! Я в дорозі! Потреба захистити свою колонію вирує, як вогонь, у моєму серці, і я відкидаюся на задні лапи, щоб почати гризти стелю.

[ Крініс, м и піднімаємось!]

[Я з вами , майстре !]

[Припини мене душити!]

Після укріпленої скелі навколо форпосту, пережовувати стелі це дрібниця . Кілька укусів, і вона каскадом падає навколо мене, відбиваючись від мого панцира та плоті Крініс. Я простягаю ноги вгору, а мої кігті вхоплюються за камінь і я витягую своє масивне тіло крізь щілину і знову атакую стелю. Тепер я відчуваю це у своєму відчутті мани. Над моєю головою створюються десятки заклинань. Так не піде !

КЛАЦ ! КЛАЦ !

Навколо мене руйнується стеля, і звук бою починає вдарятися об мої вусики .

«Що тут , в біса , відбувається?!» Я лютую.

«Найстарший!»

«Найстарший тут…»

Мурахи здивовано реагують, коли я прориваюся, і деякі з них навіть завмирають на секунду, перш ніж продовжити свої завдання. Це незвично. Дивно, щоб мураха навіть на секунду забула про свою роботу.

«Найстарший, ми раді , що ви прибули », — кличе Берк звідкись. «Приєднуйтесь до мене на секундочку».

Поки Колонія бореться з ворогом, повітря наповнене феромонами, що ускладнює розпізнавання кожного конкретного окремого аромату. Що ж , якби люди говорили один поверх одного , результат був би приблизно однаков ий . Територія в руїн ах , кімнати розбиті на частини, а стіни руйнуються з усіх боків. Схоже , що обидві сторони розділені суцільним кам’яним коридором, і я піднявся на поверхню з боку мурах . В мурах, які сховалися за укриттям, постійно кидають заклинаннями, і коли їм випадає нагода, вони мстять кислотою. Класичн а пат ова ситуація .

Неподалік Берк тримається за стелю та пильно стежить за ворогом у коридорі з-за стовпа.

«Що відбувається?» Я запитую . « Є жертви? »

« Кілька , — визнає вона, — ці заклинання — це не жарт. Цілителі роблять усе, що можуть, але ми втратили кількох під час першої атаки».

«Я ЇХ ПОВБИВАЮ !»

«Гей, Найстарший, пам’ятає те свій план?»

« Точно » .

«Це сповільнює нас, і нам потрібно вирішити цю проблему прямо зараз. Судячи з потужного опору, ми повинні припустити, що хтось або щось цінн е знаходиться по тій стороні . Як думаєте , ви з можете зробити для нас прорив ?»

« Берк, тобі не слід задавати дурних запитань » .

« Звичайно, Найстарший » .