Розділ 536 — Бути приманкою

«Чому я вважав, що це хороша ідея?»

«Мушу сказати, Найстарший, я не зовсім впевнен а . Хоча я не здивува ла ся, коли ви це запропонув али ».

«Я маю відчуття, що це майже образа, Пропелант...»

«Я б навіть не мрія ла про таке , Найстарший. Моя повага до вас не має меж».

«Я більше не можу зрозуміти, саркастичн а ти чи ні».

«Що означає « саркастичн а» ?»

...

«Я починаю думати, що тобі та іншим потрібен ще один раунд навчання . Це допоможе виправити погане ставлення, яке я починаю виявляти».

«А х , ні. Я маю на увазі… Будь ласка. Ми... надто зайняті, Найстарший».

« Що ж, припускаю, що це правда. Вам складно, зважаючи на всі очікування, які на вас покладаються. Я дуже ціную всю вашу роботу».

«Ми робимо все, що мусимо , щоб Колонія процвітала».

«Як і всі ми... Тобі краще повернутися назад, Пропел а нт. Вони прибудуть вже незабаром».

«Успіхів, Найстарший. Не забувай те про плани на випадок непередбачених обставин і резерви».

Хех . Н аче мені доведеться ними користуватися .

«Якщо ви не покличете нас, ми, мабуть, самі кудись втечемо і нас всіх повбивають ».

Дідько.

«Ти призначи ла головн ою Лірой, чи що?!»

« Звичайно ні, але ми могли б » .

Більше тренування , безумовно, виглядає все більш необхідним для ради . Особливо Лірой. Ця клята мураха — ніщо інше, як головний біль, і тепер інші починають використовувати її суїцидальні нахили проти мене. Вони знають, що я не можу дозволити тій дурній мурасі вбити себе чи інших. У той же час вони знають, що я ніколи не дозволю іншій мура с і наражати себе на небезпеку, щоб врятувати мене. Таким чином, вони маніпулюють мною, щоб переконатися, що я не відмовлюся використати підкріплення, якщо щось піде не так.

Хааа. Складно бути авторитетом у групі настільки саможертовних створінь. Ніхто не хоче зробити крок назад, особливо коли ставки настільки високі. Фактично, чим вищі ставки, тим більше вони прагнуть кинутися у вогонь.

«Добре. Якщо мені знадобиться допомога, я попрошу її. Домовились ?»

Здавалося б задоволен а , маг повертається і мчить тунелем, щоб знову приєднатися до інших. Це залишає мене та моїх вихованців зустрічати переслідуючих Голгарі. Звичайно, ми не збираємося з ними боротися. До цього може дійти, але лише за найгірших обставин. Відсутність запахових слідів, схоже , заважала групі , що полює на нас, але лише на деякий час. Голгарі з вихованцями більше не виходять на розвідку так часто, схоже , що вони відведен і до другорядної ролі, оскільки ворог покладається на якийсь інший метод, щоб вистежити нас.

Вони не стежили за заручниками, нам вдалося це встановити. Коли обох формувачів перемістили в інший тунель, Голгарі не показа ли жодних ознак зміщення зі шляху Колонії. Далі ми перевірили, чи стежили за Джимом або Сарою, але вони також не реагували на них двох. Тепер настав час перевірити, чи стежили вони за мною . Єдиний спосіб зробити це — бовтатися, наче соковитий хробак, у бічному тунелі, поки Колонія продовжувала свій шлях.

Тепер ми тут, мої домашні тварини та я, і чекаємо, чи Голгарі відвернуться, щоб по слідувати за мною, чи підуть за рештою мурах. Знову спрацьовує навичка скритності, поки я чекаю, щоб ворог міг наблизит и ся, і вони це роблять у своєму власному стабільному темпі. Колона здебільшого не змінилася з останнього разу , коли я її бачив, лише різні особи на тих самих позиціях. Я ще не бачив карет з постачанням, але я припускаю, що вони мають бути позаду. Я не можу уявити, що б всі ці величезні гуманоїди збира ли ся пройти так далеко з порожнім шлунком.

О, а ось і вони . Тепер вони тут . Вони підходять до перехрестя в тунелі за не більше ста метрів від того місця, де ховаюся я , і зупиняються. Трохи дивно бачити ворога в такому вигляді, коли вони потягу ю ться, балака ють та виймають шматки каменю зі спин , очікуючи на прийняття рішення. Я бачу, де відбувається нарада. Б роньовані фігури в центрі колони досить жваво дискутують . Складно розібрати з такої відстані , але те, що там щось обмірковують, це очевидно .

Можливо, вони знають, де я... ц е... не дуже добре. Зовсім не добре. Після кількох хвилин очікування стає зрозумілим рішення колони. Як не дивно, вони розділилися. Невелика група з п’ятнадцяти осіб від’єднується , щоб піти тунелем до мене, тоді як інші продовжують свій шлях, безпомилково слідуючи за колонією, як вони робили весь цей час. На мій жаль, схоже, що чимало потужних персонажів прямують до мене. Нам буде складно , якщо ми будемо чекати надто довго .

[Давай те, банда , пішли звідси.]

Обережно підкрадаючись, ми відступаємо тунелем, намагаючись залишатися непоміченими . Але щось не зовсім так. Ці Голгарі рухаються стрімко. Надто стрімко . Насправді... хіба не буквальний ривок ?!

[Забудьте про тихий відступ ! Тікайте !]

Більше не намагаючись приховати свою присутність, ми починаємо мчати тунелем у божевільному ривку! Голгарі позаду бачать нас і прискорюють свій темп.

Дідько ! Вони не лише знали, в якому напрямку я був, вони навіть знали, що я близько! Як!? Мабуть, на мені діє якесь заклинання чи щось подібне. Коли і як на мені його використали , тепер не має значення. Єдине, що тепер має значення, чи повернути ся мені і боротися? Чи спробувати втекти? Чи варто залучити колонію до участі в засідці? Є шанс, що ми зможемо перемогти цих хлопців і розрідити колону, яка полює на нас. Мені потрібно подивитися і побачити, хто прийшов боротися зі мною.

Я ризикую трохи повернути ся , щоб побачити бійців, що біжать. О так, вони привели велику зброю. Кілька величезних істот і навіть один з броньованих фігур. Це мені зовсім не подобається ! Схоже, що деякі ф омувачі також прийшли... н асправді... вони виглядають трохи знайомими...