Розділ 542 — Битва завершується

Я відчуваю, як сила цієї броньованої фігури зростає і падає, наче повітря в міх ах, коли він намагається її контролювати. Я вважаю , що він знає настільки ж добре, як і я, що в нього немає іншого вибору, окрім як використати її . Яке це матиме значення , якщо деякі з його людей стануть супутньою шкодою, якщо ніхто з них все одно не виживе? Така сама можливіть постає перед моїми багатогранними очима. Якщо я не примушу цього хлопця відступити, він вб’є тут всіх мурах або підійде дуже близько до цього . Мені доведеться дістати великі гармати, щоб прогнати його звідси, і шанси низькі , що я зможу запобігти тому, щоб решта колонії потрапила під перехресний вогонь. Це не той вибір, який мені подобається, але мені просто доведеться з цим жити !

Давай, дурню . Покажи мені, що ти маєш!

Сила проливається крізь мене, коли Вестибюль спрямовує волю кожної мурахи в радіусі, тисячі особин, в мене , у вигляді енергії . Використовуючи її , я просуваю своє тіло та розум далі, ніж будь-коли раніше. Один з моїх підмозків сплітає нову елемента ль ну конструкцію, коли я зосереджую свою енергію на щелепах і кидаюся вперед для ще одного жорстокого укусу . Я борюся з болем від леза в моєму боці, намагаючись утримати його нерухомо, поки він підсмажується сильним жаром блакитного полум’я, що ллється з мого рота. Я відчуваю, як хвиля на ростає, але замість того, щоб відступити, я йду вперед, наближаючи сь до Голгарі ще більше , щоб захистити свою сім’ю від якнайбільшої шкоди.

Світло спалахує з броні переді мною, після чого непереборна хвиля сили розширюється назовні від мого ворога, знищуючи все навколо . Я намагаюся ввібрати його силу та с тримати його, але мої ноги відмовляють мені , не в змозі втриматися перед такою силою. Мої щелепи відкриваються, і меч виривається з мене, коли моє величезне тіло відкидається назад на п’ять метрів, і навіть сама скеля навколо нас тремтить від сили удару. Коли мій зір прояснюється, я бачу, що стіни навколо фігури провалилися, і багато мурах розчавилися об камінь від випущено ї на волю навички .

ХРРРР. Цей клятий ідіот ! Якщо він так відчайдушно бажає війни, яка вб’є тисячі, він принаймні повинен померти першим!

Мій розум працює в бездоганній гармонії і я поєдную два різні елементи, щоб створити абсолютно нову форму заклинання. Ревуче тепло від конструкту вогняної мани, що зберігається в моєму лівому під мозку, зливається з міцною земною маною з мого правого, щоб утворити нову ману, густу та повну чистої сил и. М ій центральний підмозок захоплює цю нову енергію та створює з неї заклинання, все в мить ока.

Здатність утворювати нові типи мани — лише од не з вражаючих досягнень мо їх навичок заклинання за останні кілька тижнів! Моя здатність маніпулювати маною різко зросла, не кажучи вже про те, що нескінченна повторювана практика закарбувала ці нові моделі в мою підсвідомість. Вони мені навіть снилися. Усе це видно в неймовірн ій легкості, з якою я об’єдную цю нову магію.

ЇЖ ЛАВУ, ДУРЕНЬ !

За п’ять метрів переді мною броньований Голгарі палає енергією. Мана наповнює його броню та клин ок , поки він замахується , щоб завдати мені потужного удару. На щастя, я можу завдати свого удару, перш ніж він отримає цей шанс. Перед моїм обличчям шипляча куля розплавлено го каміння набуває форми, перш ніж вилетіти в повітря та врізатися в груди фігури. Фізичного поштовху достатньо, щоб порушити його рівновагу, але далеко не достатньо, щоб збити його з ніг . Ось для чого наступні три! Куля за кулею лава летить в нього, поки він намагається втриматися на ногах. Кидаючи магію, я також просуваюся вперед крок за кроком, не дозволяючи своїй зосередженості коливатися. Якщо я дам йому момент перепочинку, він зможе розкрити свої навички, і хто знає, яке спустошення він ними спричинить? Я не можу дати йому шанс!

Боротьба продовжує відбуватися навколо мене, поки мурахи кидаються в бій, а феромони літають у повітрі, потрапляючи в мої вусики . Крики перемоги, заклики до цілителів, прохання про підкріплення охоплюють мене і ковзають повз мою свідомість. Заглиблений у медитацію, моя зосередженість абсолютн а . Я не буду відволікатися. Крок. Крок. Мої щелепи згинаються та широко розкриваються, заряджаючись силою, а навколо них оживають темні щелепи .

Укус Омену !

Гнівно вигукнувши , Голгарі міцніше стискає руків’я свого меча та замахується ним потужним ударом над головою. У той момент, коли він починає рухатися, тиск, який він вивільняє, стає абсурдним, майже розчавлюючи мене в підлогу. З моїм коротким поглядом у майбутнє мої почуття кричать мені, що ця атака означає смерть. Один її вигляд жахає. Його витривалість заповнила лезо, поки вона не вибухнул а світлом, що поширюється від кінчика леза крізь стелю тунелю. Руни вздовж леза підсвічуються чистою маною, а енергія виє в повітрі, утворюючи вихор навколо самого клинка.

Я впевнений, що прийняти цю атаку вб’є мене . Діамантовий панцир чи ні, це все ще здатність вище мого рівня. Але я відмовляюся ухилятися! Йдучи всупереч усім інстинктам свого тіла, я не перекочуюся вбік і не стрибаю назад. У ту частку секунди, зависаючи на межі життя і смерті, я мчу вперед.

Рука опускається, коли закриваються мої щелепи .

КЛАЦ !

БУУ УУ УМ!

Мої щелепи хрумтять на його руці, зупиняючи її опускання, але з ревом люті він змушує навичку спрацювати . Використовуючи лише зап’ястя, він направляє завиваючий шторм вниз крізь лезо на мою спину. В цю останню мить я чую дзвінке клацання з його руки, і останній вибух лави бризкає з мого рота на його обличчя, а потім меч падає.

Спочатку я нічого не відчуваю і відчуваю полегшення. Потім я розумію, що нічого не відчуваю. Перш ніж я зможу зрозуміти, в чому проблема, мені все одно потрібно розібратися з цим ідіотом у мене перед оч има . Він реве від болю, коли розплавлений камінь попадає крізь щілини в його шоломі, розплавлюючи його справжню шкіру. Незважаючи на міцну хватку навколо рукояті меча, його зап’ястя висить вільно, не в змозі докласти сили. Якщо я колись і отрима ю шанс добити цього дурня , то це зараз !

Я в божевіллі нападаю , а мої щелепи люто зжимаються , поки я обливаю його лавою. На цій близькій відстані лава бризка є , і на мене падає майже стільки ж, скільки прослизає крізь його броню. Розплавлений камінь шалено шипить, розігріваючи мій панцир, але я не звертаю на це уваги, я не можу собі цього дозволити. Я знову запускаю свою цілющу залозу та продовжую кусати. Відчайдушно намагаючись відкинути мене, Голгарі використовує свою здорову руку, щоб в дарити мою голову своєю лютою силою, намагаючись відкинути її . Моя сила згасає, я не можу довго чинити опір, і йому врешті вдається вдарити кулаком по моєму оку. Миттєво засліплений з того боку, я хитаюся від болю, а мої щелепи розслабляються, дозволяючи Голгарі вибратися .

Він, не вагаючись, вибухає назовні силою, змушуючи мене та всіх мура х поблизу впертися в стіни. Кинувши останній погляд на орду комах, що бігають навколо нього, він розвертається і мчить тунелем, знищуючи будь-яку мураху, що в стає у нього на шляху. Коли він зникає з поля зору, лише тоді я розумію, що мого заду немає. В сенсі всього .

ДІДЬКО !

Після цього я втрачаю свідомість.