Розділ 554 — Напружений день в гнізді

Незважаючи на покарання моєї матері, я стоїчно терпів її несхвальний погляд стільки, скільки міг, щоб полоскотати личинки. Їхнє радісне ворушіння зігріло моє серце, навіть поки я здригався всередині, передчуваючи будь-якої миті ще один удар. Зрештою я зміг протриматися лише десять хвилин, перш ніж вискочити з кімнати , щоб опинитися на ще більш священній території, у кімнаті для відкладання яєць!

Вікторіан т і Антуанет здивовано дивляться на мене, поки я проповзаю крізь щілину в стелі.

« Найс тарший! Що ви тут роби те ?»

«О, ви мене знає те . Просто перевіряю як всім живеться і дивлюся, як йдуть справи».

«Він уникає роботи», — каже Королева, заходячи за мною до кімнати.

Дві молодші К оролеви коротко дивляться одна на одну.

« Найс тарший? Ухиляється від роботи? Мамо, ви напевно жартуєте !»

«Це неможлив о ! »

Вони двоє разом сміються, і я поспішаю перервати матір, перш ніж вона знищить мою репутацію. Чим я можу її відволікти ?!

«Ах! Невже це Афі, королева попелиць? Вона стала великою!»

Це правда, в одному кутку кімнати для відкладання яєць , набагато більша, ніж раніше, королева попелиць їсть біомас у поруч зі своєю маленькою купою яєць, виглядаючи дуже задоволеною собою.

«Так, вона еволюціонувала не так давно», — не втрималася К оролева, щоб побалувати свого вихованця погладжуваннями та дряпанням . «Я не бу ла впевнена , чи приводити мені її до цього шару , але зрештою я почува ю ся набагато комфортніше, коли вона десь, де я можу стежити за нею. Ти ж любиш робити пустощі, чи не так , Афі ? »

« Чирк !»

Набагато менший жук-монстр видає захоплений звук, нахиляючись до вусика К оролеви, наче якийсь кіт.

«Виводок також піклується про молодняк попелиц ь ?» Я запитую.

«Звичайно!» Вікторія додає: «Вони, схоже , отримують додаткові характеристики від догляду настільки ж добре, як і личинки , і кожна попелиця повер тає колонії набагато більше біомаси, ніж те, що ми витрачаємо на Афі , щоб вони вилупилися».

«Отже годування на Б олотному П росторі йде добре ? »

«Діти Афі набагато корисніші, ніж це, — тепло каже мені Королева, все ще випромінюючи прихильність до свого вихованця, — тепер вони розкидані по чотирьох окремих просторах першого шару ».

ЧОТИРИ!?

« Відколи ми володіємо настільки великою територією? » — запитую я, приголомшений.

«Після того, як ви пішли, розширення відбулося досить швидко», — міркує Антуанет . «Генерали, солдати та розвідники були надзвичайно схвильовані цим. Вони всі запалювалися щоразу, коли знаходили новий простір. Мені здається , що вони відправили тисячу солдатів у простір Червоних Л ісів у перший день, коли знайшли його».

Тисяч у ?! Але чому?!

«Я теж таке чула , — підтверджує Вікторіант, — я вважаю , що вони перемогли все за дві години».

Вони справді захопилися .

«Скільки зараз членів в К олонії?» Я запитую. « Кількість не може бути надто великою , прав ильно ?»

Настала мить замисленої тиші, поки три зібрані К оролеви на мить розміркову вали .

«Знаєш, дитино, я не зовсім впевнена», — відповідає мені мама. — Я не рахува ла ... можливо, члени ради можуть знати краще ? »

Дві молодші К оролеви погоджуються , вони теж не знають . Я можу отримати приблизне уявлення про те, скільки їх у радіусі Вестибюля, але я не можу їх точно порахувати.

« Запитаю, поки буду ходити по гнізду, хтось певно веде рахунок » .

Що ж , не можу більше це відкладати. Я розгинаю ноги та піднімаюся по стіні.

«Ти йдеш , дитино? » — питає Королева, і ледь прихован ий сміх наповнює її феромони .

«Так, мамо. Робота ніколи не закінчується, як ви добре знає те ».

«Кінець роботі? Яка жахлива думка», — міркує вона, перш ніж повернутися, щоб ще трохи погладити Афі.

Хах . Я тільки що повернувся, а відпустка вже починає звучати так привабливо . Ні ! Поганий Ентоні! Будь твердим! Гаразд, час йти до формувачів ядер , тоді я поспілкуюся з магами та навчу їх дечому. Мені потрібно зустріти різьбярів, поговорити про їхні плани. Можливо, десь у моїй голові сховалися якісь інженерні чи будівельні знання... Навряд чи, але, можливо, я зможу описати кілька крутих будівель і побачити, чи надихне це їх?

Мені також потрібно знайти, хто робить усі ці мурали мен е . І статуї! Досить вже!

Після цього... мабуть рада, а потім поверхня. Так багато всього потрібно зробити. Можливо, мені доведеться спробувати між цим всім трохи заціпеніти, на випадок, якщо мені знадобиться розумова перерва. Сповнений рішучості, я дотримуюся ароматних стежок до майстерні формувачів ядер і бачу, як Белла та Еллі наполегливо працюють. Це займ ає кілька годин, але я демонстую нові методи, як их я навчився, і ділюся всіма знаннями про створення монстрів, які я отримав від формувачів . Двоє членів ради, здається, запаморочилися від цих подарунків і заявляють, що їх потрібно негайно відправити до бібліотеки!

«Бібліотек и ?» — спантеличено запитую я.

«Звичайно!» Еллі проголошує: «Ми повинні зберегти цю інформацію для подальшого вивчення».

«Так, але як? Відколи у нас є бібліотека?»

«О! Ви ще не бачили її ? Мені здається, що різьбярі отримали ідею від людей. Спосіб зберігання інформації. Подивіться!»

Вона кидається через один бік кімнати та повертається з металевою пластиною, обережно стиснутою щелепою.

Вона кладе її на стіл, і я уважно вдивляюся в неї . Вона виглядає як сторінка, але замість рядків тексту на ній є борозенки, заповнені прозорою гелеподібною речовиною. Мене трохи хвилює те, що воно може почати кричати на мен е як щось на кшталт тої штуки , яку я знайшов у тунелі, але я все ж опускаю вусик , щоб понюхати.

« Е ксперимент з ядром № 424. Спроба зробити щось корисне з різновиду монстрів- багатоніжок виявилася неможливою. Я ще не бачила б ільш безнадійн у і невдал у концепці ю монстра...»

«Ви знайшли спосіб збер і г а ти феромони?!»

« Так ! Дуже корисно вміти «читати». Це економить багато часу, дозвольте вам сказати». — запевняє мене Еллі.

«Ефективність набагато вищ а» , — підтверджує Белла.

Швидкість розвитку цих мурах вийшла з-під контролю.

«Що ж, бажаю вам успіху з тим, що я вам розповів . Сподіваюся, що це трохи допоможе».

Я п оспіхом прощаюся і йду до наступної зустрічі. Книги? Мурахи з книгами. Я вважаю , це має певний сенс, я просто не думав, що вони так швидко це зроблять . Скільки ще часу, поки вони посадять мураху на Місяць? Можливо д о Ніла А нтстронга залишилося лише кілька поколінь!