Розділ 556 — Засідання Ради

«Невже потрібно було будувати зал засідань ради? У нас майже ніколи не буває засідань ...»

Він також досить непоганий . У них навіть є стільці спеціально для мурах . Вони виглядають як м’яка лава з трьох секцій, по одній для кожного сегмента тіла, з’єднан і разом під особливим кутом, щоб ми могли на них спиратися. Ц е означає, що для кожного з нас існує певний стілець через поліморфну природу нашої колонії. Коли мова заходить про нас, один розмір не підходить для всіх. Стільці розташовані широким колом з низьким круглим столиком, висіченим з чистого каменю в центрі. На вершині столу лежить сплощена карта підземелля, вигравірувана на поверхні з ідеальними деталями.

«Я не можу не відчувати, що це більше зусиль, ніж було потрібно».

Оскільки ми входимо з даху, стіни вільні від отворів і містять неймовірне панорамне різьблення двадцят ки , на якому я, звісно, теж присутній . Приємно бачити, що Грант також займає почесне місце, а її жертву згадують чудовою фрескою про її служіння нашій родині. Її смерть досі лежить на мен і важким тягарем, можливо через це мені довелося втекти з колонії після битви. Не хвилюйся, Грант, я більше не втечу...

« Все ж має бути добре, правильно, Найстарший ? Ці зустрічі зазвичай важливі, чи не так? Я вважаю , що ми повинні проводити їх у важливому на вигляд місці», — міркує Вілліс .

«Я розумію, що говорить Найс тарший, — розмірковує Тунгстант, — цей простір знаходиться близько до центру гнізда, і його можна було б використовувати для будь-яких інших речей».

« Правильно ? Ми можемо проводити ці зустрічі в будь-якому тунелі, не потрібно нічого вигадувати», — натискаю я.

« Що ж, я вважаю це приємним », — каже Антуанет , сідаючи на стілець. «Ми повинні бути гідними простору, який підготувала для нас наша родина».

Це чудове ставлення . Трохи вагаючись, я переповзаю на власне сидіння і поступово опускаюся на нього, дозволяючи своїй незначній вазі впасти на нього. Це напрочуд зручно і дозволя є моїм ногам просто вільно звисати, без потреби підтримувати решту мого тіла .

«Я вважаю важливим, щоб ми чітко оцінили нашу поточну ситуацію, — починає Віктор, — які наші загрози? Де ворог?»

« М оже бути більш цінним зрозуміти, де знаходиться колонія в цілому, а не зосереджуватися на наших ворогах», — не погоджується Слоун.

«Мене більше цікавить дещо інше , — кажу я, — зараз відбувається стільки всього, про що я не знаю. Розвиток наших знань, техніки та майстерності значно перевищує те, що я очікував на даний момент» .

Кожен з членів ради радісно ворушить вусиками, задоволен і таким компліментом, особливо різьбярі.

«Ми робили лише те, що ви від нас просили, Найс тарший, — відповідає мені Медант, — ми намагалися отримати від людей кожну каплю інформації, яку могли, і адаптувати її до наших потреб».

«Я просто здивований тим, що ви обрали . Наприклад, чудове різьблення та витвори мистецтва, — я вказую на стіни одним вусиком , — не зовсім те, що я очікував, як пріоритет для Колонії ».

Решта членів ради трохи зсуваються, щоб трохи краще побачити стіни.

«Чесно кажучи, більшість з нас не бачили в цьому сенсу», — визнає Кобальт.

«Насправді лише невелика група різьбярів вирішила серйозно взятися за це», — каже Тунгстант.

«У вас є уявлення, чому?» Мені цікаво.

«Я не впевнен а , можливо, ви повинні запитати їх самі. Решта різьбярів, які спеціалізуються на будівництві, тією чи іншою мірою оволоділи цією навичкою . Коли планку естетики було вперше встановлено, ми вирішили зробити її постійною . Оскільки це не применшує функції простору, насправді немає ніякої шкоди», - каже Кобальт.

«Добре. Просто для запису , мені неприємно мати стільки зображень мене повсюди».

«Е-е... Що таке «запис» ?» , — запитує Кулант .

« Записані ідеї нашої зустрічі».

« Ооо » . Вони відповідають хором.

«Давайте робити таке », — каже Медант.

«Не проблема , я пізніше все запишу і ми зможемо опублікувати це в одному з центральних тунелів. Таким чином кожен зможе все дізнатися », — заявляє Белла.

«Добре, добре! Що, чорт візьми , відбувається з колонією?»

« Я почну! Жвава піднімає в повітря вусик . «Ви всі говорите занадто багато! Отже, після того, як ви пішли, ми зайняли цілу купу нових територій і просторів, ви можете побачити їх тут, тут і там». Вона піднімає ногу, щоб вказати на карту. «У нас є ціла купа їжі та досвіду. Нове гніздо тут, нові гнізда будуть там і десь тут. Ми вважаємо , що десь тут є підземне місто і...»

« Почекай , що?!» я кричу.

«Місто чи щось на зразок цього. П ринаймні його ознаки . П ереходи, сліди, шум… всяке таке …»

«Потрібно захопити це місто » .

За столом панує тиша, в повітрі жодного запаху .

«Це... незвичайно , чути подібне від вас , Найс тарший», — зауважує Адвант.

«Портали. Я вже пояснив про них Куланту і Пропеланту , наші вороги можуть миттєво пересуватися на великі відстані за допомогою цієї магії. Якщо в цьому місті є портали...»

« Вони з’являться прямо біля нас? » — повільно запитує Слоун.

«Правильно. Ця порожня зона, у якій може бути місто... вона якраз між цим гніздом і пропонованим третім. Якщо там раптом з’явиться армія, ми матимемо важку битву на наших кігтях».

« Найс тарший має рацію, — каже Віктор, — нам потрібно атакувати першими, щоб нейтралізувати цю загрозу. Ми можемо мобілізувати сили за дві години».

« Ми не можемо рухатися так швидко! Адвант протест ує . «Ми поняття не маємо, на що ми йдемо. Ми не можемо дозволити собі втрачати життя до того, як цей конфлікт навіть почнеться!»

Ще один момент думок .

«Я згоден з Адвантом . У нас ще має бути трохи часу, вони все ще не знають, де ми знаходимося. Кілька днів. Розвідайте все , просуньтеся глибше та отримайте чіткішу картину ситуації . Нам потрібно діяти швидко».

«Чудово!» Жвава радіє .

«Я піду в село і поговорю з ними про це. Можливо, вони якось допоможуть. Я хочу, щоб Кобальт і Медант пішли зі мною. Мені потрібно з вами обговорити кілька речей. Ми повернемося до цієї зустрічі через день, коли дізнаємось більше. І чи може хтось підрахувати для мене , будь ласка, скільки у нас мурах!»