Розділ 559 — Брати щось, чого б я краще не брав

«Почекаааааай !»

Я не буду. Я тікаю . Великим стрибком я злітаю в повітря, над головами людей у робах мурах і знову падаю назад на землю. Мої ноги скриплять від напруги, але мені байдуже, я змушую себе бігти з усіх сил, які тільки можу зібрати .

«ПО ЧЕКАЙ НА МЕНЕ, ВЕЛИИИИИКИЙ !!!»

Не дочекаєшся, божевільний священику. Я з тобою майже не розмовляю, а ле тут все одно з’являються люди одягнені в дивні мантії та стежать за мною, наче спецслужб а . Ще кілька розмов, і ти будеш одягати новонароджених дітей як личинок , і люди почнуть намагатися носити мене на собі на паланкіні або щось подібне ... Насправді ідея з дітьми звучить мило...

Ні ! Я буду сильним! РИВОК !

Я піднімаю величезну хмару пилу та залишаю людей і Бейна позаду , поки біжу на пагорб. Солодка мана, вона кличе мене! Як і більш розумна поведінка членів моєї родини. Я краще буду говорити з Ліро й , ніж з тим божевільним священиком. Мій час у місті був безперечно цікавим, і приємно знати, що Колонія все ще має сильного союзника в лиці Ені д , навіть якщо деякі з нещодавно прибулих людей не дивляться на нас надто прихильно. Я не можу не почуватися трохи незадоволеним з цього приводу. Хто врятував усі їхні життя, виніс на собі основний тягар нападу орди і навіть донині допомагає їм будувати своє місто? Невдячні .

Я поспішаю назад до гнізда з Крініс, все ще прикріплен ою до мого панцира, занурюючись у бажану темряву, щойно отримую нагоду . Солодке блакитне світло мани проникає в моє тіло, і я видихаю з полегшенням, оскільки витікання з мого ядра значно сповільнюється. Завдяки постійному застосуванню зовнішньої маніпуляції маною я можу повільно поповнювати свої запаси в перших шарах, думка, що розкручує під свідомий вузол напруги в моїй потилиці.

Ходити з маною, що витікає з твого ядра, це майже як бути людин ою , що мандрує вулицями з кровотечею з відкритої вени. Твоя життєва енергія повільно витікає з тебе , поки ти намагає шся ігнорувати її та зосереджуватися на інших речах, але вона завжди присутня і відчуття неминучої смерті мучить твій розум. Я не фанат. Ось чому я був досить щасливий, що поспішно сюди повернувся, хоча тепер мені потрібно зробити щось, чого я уникав вже довгий час.

Рухаючись набагато повільніше, я пробираюся крізь гніздо, намагаючись звільнити місце для численних дитинчат та інших, з ким я ділю ці тісніші тунелі. Те складн е мерехтіння в моєму В естибюлі повернул о ся, але я поки що ігнорую його . Мені потрібно зосередитися на цьому завданні, воно заслуговує моєї повної уваги.

Просуваючись усе глибше в гніздо, я пробираюся до виводкових кімнат , де сотні лялечок лежать в десятках кімнат , про кожну з яких з любов’ю піклуються їхні доглядачі . У центрі знаходиться кімната для яєць, де зараз проживає кілька підліткових королев у тому, що раніше було кімнатою матері.

«Привіт всім!» Я їх вітаю. «Сподіваюся, що все йде добре. Я бачив проекти нових гнізд, і вони абсолютно неймовірні , вони вам сподобаються».

« Найстарший !» Вони вигукують від несподіванки.

«Просто проходив повз, зайшов по дещо зі своєї старої кімнати».

Я відчуваю, як Крініс ворушиться на моєму панцирі, поки я говорю, але вона вирішила про мовчати. Вона знає, чому я прийшов, навіть якщо вона не розуміє, чому я досі вагався.

«Ми не очікували вас , Найстарший , — одна з К оролев робить крок вперед, щоб сказати це , — але ми чули, що ви прибу ли у гніздо. Чи можемо ми чимось допомогти?»

«Ні, ні, — сміюся я, — ви роби те в се можливе для Колонії та залиша йте все інше мені . У вас є дуже важлива робота, набагато важливіша за мою. Удачі!»

Сказавши це, я не звертаю уваги на їхні здивовані погляди та проповзаю крізь щілину в підлозі та в низ до місц я , яке раніше було зарезервовано для мене, Крихітки і Крініс. Подібно до того, як розширилося гніздо під землею, розширилося й це місце . Було вирубано десятки додаткових кімнат і тунелів, а неправильно розміщений бруд і камінь додано до високого мурашника над землею. Проте ц я маленька кімната без прикрас залишилася недоторканою протягом усіх цих робіт.

Тепер тут трохи тісно. З моїм більшим тілом та Крініс, що тримається на мені, я заповнюю простір як ніколи раніше. Це наближає мене до об’єкта, який я тут залишив, коли йшов, ядра Гарралош.

У мене все ще змішані почуття щодо того бою та остаточної смерті Гарралош. Якби вона не покінчила з життям одного з моєї родини, Хороброї Грант, що пожертвува ла своїм життям заради мене, я не впевнений, що знайшов би в собі сили покінчити з нею. Ми використали її біомасу, і хоча Колонія з’їла багато, але я не міг змусити себе щось зробити з її ядром .

Я міг би її відновити. Поверн ути абсолютно нову копію Гарралош, щоб вона бушувала від імені Колонії, але без її душі. Людина, що відродилася на Пангері, пішла назавжди, можливо, в інше, ще більш дивне життя. Звичайно, нов а Гарралош бу ла б розумніш ою , ніж попередн я . Хоче ц е досить низька планка, якщо чесно. І все ж я не думаю, що поверну велетенського крокодила. Витрата ресурсів, яку зазнала б Колонія, намагаючись виростити її, не була б того вартою . Не кажучи вже про багаж усіх тих, хто намагався полювати на неї, які можуть повернутися завершити роботу .

Ні, я прийшов сюди не для цього. Це ядро потрібно поглинути . Я не був готовий робити це після битви, і не тільки тому, що воно настільки незручно велик е , але й тому, що воно уособлює боротьбу Гарралош, страждання, які вона пережила, зникнувши з цього світу назавжди. Коли це ядро зникне, від неї справді нічого не залишиться. Нічого, крім профілю, який було розблоковано, коли я її поглинув.

Зітхнувши, я відкриваю його за допомогою меню та читаю.

[Гарралош. Унікальний монстр, відомий як Гарралош, є реінкарнацією Дженіс Торнтон, людини з Землі. У результаті жорстокої родини погляд Дженіс на стосунки став перекрученим і черствим. У міру дорослішання вона ставала більш жорстокою та маніпулятивною, зрештою вона почала використовувати насильство та жорстокість, щоб добитися свого. Ц е призвел о її до божевілля та двох вбивств, перш ніж вона сама теж була вбита. Її душу було обрано як ймовірного кандидата на воскресіння через її бажання домінувати та використовувати насильство . Була надія , що її знайомство з Підземеллям дозволить їй виплеснути свої більш кровожерливі інстинкти та розвинути себе як найвищого хижака. Натомість вона потонула в конфлікті та ще більше опустилася в божевілля. Її бажання домінувати, контролювати та помститися зрештою призвел и до ізоляції і змусили її потрапити в пастку . Незважаючи на досягнення високого рангу еволюції для монстра першого шару , Гарралош є ще однією невдалою пересадженою душею, яка майже не залишила сліду в Підземеллі та його екосистемі.]

Чи є у Підземелля подібний профіль і для мене? Це т рохи тривожна думка. Я обережно хапаю ядро в щелеп и і починаю повертатися до другого шару.