Розділ 564 — Це щось інше

Торрін Лакш ан не знала, що й думати. Що більше часу вона проводила з цією дивовижною мурахою, то більше речей не мал и сенсу. Коли вони з Коруном супроводжували Ентоні на поверхню, вона була приголомшена, побачивши цілу спільноту людей, які не лише прийняли мураху та його колонію, але й швидко наближалися до чогось, дуже близького до поклоніння.

У мить, коли вони побачили гостинну групу в їхніх мантіях і мурашиних регаліях, вони з Коруном довго й багатозначно по глянули один на одного . Паралелі, які вони могли провести між своїм власним Культом і демонстрованою поведінкою, було занадто легко провести. Було майже тривожно бачити, як такі побожні дії відбуваються при ясному денному світлі, на очах у всіх. Вони двоє провели все своє доросле життя приховуючи свої переконання та ідеологію, і раптом побачили , як ці люди були такими відвертими та відкритими з їхньою новою віро ю . Багато в чому це було шокуюче.

Але також захоплююче. Вони були тут, дотримуючись вказівок свого лідера тріади, сподіваючись допомогти виростити нового древнього , і тут була група людей, які реагували на Ентоні приблизно так само, як групи в усьому світі реагували на древніх під час катаклізму. Для Торрін це було потужним знаком того, що вони на правильному шляху. Корун був менш переконаний.

[Ці люди — відсталі селюки з нізвідки. Більшість з них майже ніколи не ступала в Підземелля, не кажучи вже про те, щоб зіткнутися з монстром у бою,] він сперечався через міст розуму, [ це логічно, що вони були вражені, щойно перед ними з’явився якийсь могутній монстр.]

[ Бути враженим — це одне,] сказа ла Торрін, [ а поклоніння — зовсім інше. Озирнися навколо себе, Корун. Вулицями людського поселення ходять монстри. І нікого це не хвилює. Ї х навіть поважають, шанують і вітають. Я не впевнен а , що подібне колись траплялося за всю історію Пангери, від К атаклізму до сьогодні.]

Корун лише похитав головою та ще трохи озирнувся. Було складно заперечити аргумент, який висуну ла його партнер по тріаді, але він не був готовий так швидко погодитись . Ці люди були настільки відсталими. Йому було складно оцінити їхні думки та переконання. Проте це не означало, що він не бачив нічого, чому міг би навчитися з їхньої взаємодії з Колонією, тому він погодився залишитися, коли Ентоні повернувся до Підземелля.

Минулої ночі вони вдвох гостювали у мера Енід і розпитали у неї інформацію про історі ю міста та його взаємоді ї з Ентоні. Стара була твердою, як камінь, і досить хитрою, але не могла приховати власної глибокої поваги та беззаперечної віри в свого могутнього союзника-комаху.

[Ці люди селюки з селюків ,] знову почав Корун, [прикордонні фермери без історії, сили і без зв’язк ів з будь-якою великою державою. Незалежно від того, що вони думають, чи справді це так важливо? Ти повинн а пам'ятати, що Ентоні - це особливий випадок, перевтілена людина. Він схильний допомагати цим людям на основі своєї історії, не кажучи вже про те, що він добре знає, чого Колонія може навчитися у таких людей, як вони . Він хотів, щоб вони йому довіряли.]

Вони двоє виходили з міста, разом з озброєною групою в мурашиних манті ях на чолі з одноруким священиком Бейном, але Торрін була настільки розчарована його словами , що зупинилася, щоб витріщитися на нього.

[ Ти справді думає ш , що монстру так легко завоювати довіру людей? Чи будь-як ої розумн ої рас и ? Він не мав переваги богоподібної сили, якою володіли древні , тож як, на твою думку, він з міг це зробити? Такого ще ніколи не було. Ти розуміє ш , що це означає? За визначенням , це щось особливе. Треба бути дурнем, щоб нехтувати значенням того, що представляють ці люди.]

Наприкінці її слів у як правило прохолодн ої , як лід, Голгарі, було чимало спеки в погляді , коли вона глянула на Коруна. Незважаючи на те, що Корун був старшим з них, він підняв руки на знак капітуляції.

[Добре! Заспокойся! Я не звик бачити, щоб ти настільки запалю вала ся, Торрін.]

Вона глибоко вдихнула та відчула, як її гнів спадає, перш ніж продовжити більш рівним тоном.

[ Мене більше дивує твій брак ентузіазму . Я відчуваю, що зростає ймовірність того, що Ентоні вознесеться і стане двадцятим древнім. Чим більше я думаю про це, тим складніше мені залишатися спокійн ою .]

«Там позаду все гаразд?» — втрутився голос.

Торрін та Корун обернулися та побачили, що вся їхня група зупинилася, чекаючи на них, поки вони мовчки спілкувалися за допомогою ментального мосту . Корун легко посміхнувся та підняв руку.

« Перепрошую , ми з моєю колегою лише обговорювали кілька речей і не хотіли вас турбувати. Ми б ільше не будемо вас затримувати».

Два Голгарі височіли над людьми, а їхні вкриті камінням тіла та міцні статури мали такий ефект , що навіть найбільша людина виглядала тендітною, коли стояла поруч з ними. Це означало, що ті поводилися зі своїми гостями дуже ввічливо та стримано, не бажаючи спричиняти жодних непорозумінь .

«Ви прийшли на підтримку Великого, цього достатньо, щоб надати вам велику свободу дій», — заявив Бейн.

Рукою, що у нього залишилася, він помахав групі вперед, і вони пішли далі до високого мурашника вдалині. Побачивши можливість розпитати цю ключову людину , Торрін зроби ла крок вперед, щоб поговорити з ним.

«Священику Бейн, ви маєте трохи часу? У мене є запитання щодо вашої взаємодії з... Великим».

Священик кивнув, але не повернув до неї голови, а зосередився на гнізді перед собою.

«Я бачу, що ви вагаєтесь називати його таким. Можливо, ви знаєте його ім’я?»

Вона кивнула.

« Ах , розумію. Я вирішив не використовувати це ім’я, замість цього називаючи його титулом, який я сам йому присвоїв. Можливо, це пихато з мого боку, але я вважаю, що бути настільки особистим з ним було б неправильно для когось такого , як я. . .»

Торрін намагалася виглядати так, наче розуміла.

«Здається, я чу ла , священику Бейн, що ви перша людина, яка вступила в контакт з Великим. Як пройшла та зустріч?»

Священик засміявся і похитав залишком руки.

«Він відкусив мені руку».

Торрін мало не спіткну ла ся.

« Я готовий визнати, ц е не найсприятливіший початок, — сказав Бейн з кривою посмішкою, — тоді я був збентежений, я не розумів, свідком чого я був . Це зайняло деякий час, але зрештою я був здатний побачити істинний шлях, що був прокладений перед моїми ногами».

« Схоже, що ви пережили різне ».

« Це справді так ».

«Я хоті ла б почути більше».

Священик був дуже радий розмовляти, і вона уважно слухала, поки мурашник збільшувався перед ними і вони врешті-решт не увійшли в один з численних тунелів і не занурилися під землю. Невдовзі до групи підійшов представник Колонії і повів їх глибше. Йшла велика кампанія, і місто не хотіло стояти осторонь.