Розділ 607 — Перший контакт

Класичний олень у перед фарами ! Я мав перебачити це за кілометр !? Відколи безпорадний монстр залишався живим у Підземеллі більше ніж на хвилину? Це ж П ідземелля! Екосистем и з більшою конкуренцією просто не існує! Тут так темно, що я не бачу людей, які вискочили з тіні, і я не збираюся залишатися тут, щоб побачити .

[Посунься, Крихітко! Ми НЕ зупиняємося, щоб привітатися,] Я наказую своєму некерованому вихованцеві.

Велетенська мавпа з обличчям кажана стиснула кулаки, а його очі сяяли дико і люто, шукаючи, що б вдарити. Я не збираюся цьому підігрувати . Невідомі вороги? Ми йдемо звідси! Я відчуваю, як Крініс звивається на моїй грудній клітці, відчайдушно намагаючись напасти на тих, хто хоче заподіяти мені шкоду, але я швидко реагую, щоб намотати її.

[Крініс! Ми йдемо!]

[Але господарю!]

[Без але!]

На щастя, Інвідія достатньо розумн ий , щоб мені не довелося наказувати йому відступити з невигідного бою. Демон уже рухається, і я стежу за його сферичною крилатою формою, поки ми мчимо назад тим шляхом, яким прийшли. Що все ще залишає мене з однією проблемою.

« Протектант, з абирайся геть звідси. Я хочу, щоб тво я група бул а попереду мене, поки ми біжимо! І не смій діяти проти м оїх бажань ! Якщо хтось з вас помре, я клянуся, що відновню їх, щоб ти зна ла , що не можеш уникнути мого гніву!»

Ця з агроза абсолютно порожня, оскільки я б ніколи не осквернив останки моїх родичів , але схоже , що це працює. Жоден член секретної команди не з’являється і не кидається на небезпеку, тож я припускаю, що вони біжать попереду мене.

КРАК!

З вибухом розжарений промінь світла меча виривається з тіні та спалахує до мене, вирізаючи на своєму шляху глибокі виїмки в кам’яній підлозі. Дідько ! Ухиляйся ! Мої вусики спалахують майбутніми ознаками серйозної небезпеки, а мої нерви запалюються , відкидаючи моє тіло вбік, перш ніж я всти гаю подумати про це.

Я біжу вбік клуб ком ніг, що дряпають об камінь, щоб відновити свою позицію. У той момент, коли я це роблю, я кидаюся з усіх сил, миттєво набираю швидкість і стрімко мчу вперед, коли відчуваю, що позаду мене з’являються нові форми. Хто б вони не були, вони швидкі. Не кажучи вже про те, що вони гаряч і ! Не у фізично привабливому сенсі , хоча я їх ще не бачив, а в буквальному сенсі. Мої вусики поколювали від божевільної кількості тепла, яке вони виробляють.

Вони не можуть бути людьми! Вони б піджарилися зсередини при таких температурах!

На мене напали якісь люди з лави ?! Я б не здивувався, якби на Пангер і були лавові люди ! Відчайдушно прагнучи отримати інформацію, поки я тікаю, мій мозок об’єднує елемента ль ну конструкцію вогню, і я поспішно створюю вогнемет, живлячи його слабкою нестисненою маною. Мене не цікав ить шкода , я просто хочу їх бачити!

Швидко кидаючись за виступ каменю, щоб ухилитися від ще одного з цих лютих вогнів, я трохи обертаю своє тіло та дозволяю йому випустити вогонь . Струмінь чистого помаранчевого полум’я виривається позаду мене, розганяючи темряву на коротку секунду. Я бачу проблиски та спалахи деталей. Потім повертається темрява.

Я по бачив достатньо!

[Інвідія! Мені потрібні бар'єри та ментальні відволікання! Працюй !]

[Їхній розу ммммм , як камін ннн ь! Я всссе одно їх візззьму !]

[Що ти маєш на увазі, камінь?!] Я вигукую , проте маленький демон не відповідає, уже вливаючи свою значну розумову силу, щоб уповільнити наших ворогів.

Те, що я побачив у цьому короткому спалаху, не наповнило мене радістю. Швидше навпаки. Великі тіла, загорнуті в сталь і камінь. Якийсь броньований костюм? Під час короткого погляду я побачив руни та ознаки мани, що течуть крізь матеріали. Хто б вони не були, вони використовують високоякісні технології! Я вважаю , що Ковалянт отрима ла б чимало від розмови з цією групою.

КРАК! БУМ!

Якби вони не вирішили відразу її вбити !

[Як ий у нас прогрес, Інвідія ?]

[Майже!]

Майже!? Коли мова заходить про магічну війну розуму, цей демон просто неймовірний ! Що відбувається! Я дозволяю іншим моїм конструкціям розпастися та збираю воєдино трохи розумової мани, пробираючись між кутів, використовуючи смертоносну рослинність другого шару, щоб прикрити свій відступ. Коли мана готова, мої під розуми плетуть міст і починають простягати його до найближчого нападника.

Я глибоко занурююся в навик медитації, намагаючись дозволити своїм емоціям відпасти, щоб я міг зосередитися. Мій розум впивається спокоєм, що настає, нерівні краї зникають, а мої нерви заспокоюються . Незважаючи на це, я відчуваю занепокоєння, оскільки розумовий міст не може з’єднатися . У мене немає часу досліджувати, як і чому, я лише відчуваю, що заклинання вислизає з їхнього розуму, а не стає на місце, як повинно бути.

Якийсь захист розуму, зачарований у їхніх шоломах?! Я навіть не знав, що це можливо! Хто ці люди!? Що ж, якщо я не можу сповільнити їх за допомогою магії розуму, я вважаю , що їм доведеться скуштувати найкращі продукти в цьому шарі!

БАМ! БАМ! БАМ! БАМ! БАМ!

Стрімка канонада виривається з моєї спини, увімкнено новий режим розсіяного пострілу, внаслідок чого широкі бризки кислоти покривають все в радіусі двадцяти метрів позаду мене. Це не сповільнює їх. Я відчуваю, як безперешкодно тече густа мана, що живить їхн ю броню , поки вони використовують свої навички руху , щоб летіти тунелями, а їхні форми розмиваються в темряві.

Проте це мене не зупиняє. Завдяки своїм новим властивостям моїй кислоті не потрібно завдавати шкоду у момент, коли вона попадає , вона ще не продемонструвала свою справжню силу.

БАМ! БАМ! БАМ! БАМ! БАМ!

Обстріл не припиняється і поки ми з моїми домашніми тваринами продираємося тунелями наші вороги наступають за нами. Я не знаю, наскільки те, що я стріляю заважає нашим переслідувачам, але це не має значення. Я знаю, що дещо з того, що я випустив, влучил о в ціль, і якщо мені це вдалось, тоді вони точно відчують магію моєї кислоти.

Я продовжую стріляти, поки у мене в баку нічого не залишається .