Розділ 612 — Робота війни

Мурахи не знали старовинно ї земно ї приказки «битви виграються на полігоні», але вони точно знали, як прикласти свої зусилля до щирої підготовки. Після того, як сили вторгнення було помічено, не так багато змінилося, Колонія вже на повну силу працювала над нарощуванням потенціалу та зміцненням оборони. Проте не можна було заперечувати, що безпосередня загроза додала в повітря певного тремтіння.

Можливо вартові обов’язкового відпочинк у були трохи менш старанними, можливо ще кілька працівників вирішили відсунути своє наступне заціпеніння на кілька годин, можливо, ті команди, які тренувалися на різних просторах на території колонії ризикували трохи більше. Кожен наполягав трохи сильніше, намагаючись отримати ту останню перевагу, яка допомогла б їхній родині вижити.

Поки робітники, ремісники та солдати мчали виконувати свої завдання далеко на схід від колонії, перші сутички вже почалися.

БАМ! БАМ! БАМ! БАМ!

« МІЙ БАК ПУСТИЙ !»

« Відстань д ва кілометри! ВПЕРЕД! ВПЕРЕД!

«Наступна команда через п'ять! П'ять! Тримайтеся подалі від смуг огляду та стежте за своїми животами. Я хочу, щоб всі вусики були гострими, а очі сфокусованими. До кожної сіточки !»

Остання команда, що випустила свій довгий кислотний залп, мчала крізь тунелі, дотримуючись достатньої відстані між собою та ворогом, а спеціалісти зі скритних розвідників стежили за реакцією Голгарі. Більшість розвідників використовували великі розширення радіусу у своїй кислотній залозі , але не всі інвестували у великі кислотні залози , як Найс тарший. Ті, хто це зробив, вирішили відвернути інвестиції в біомасу від більш типових мутацій, як-от покращення щелепи чи панцира, і натомість використали ці бали для створення спеціальної кислотної артилерії.

« Ми влучили? » Один розвідник запита ла свого родича , поки вони бігли. — « Я їх навіть не бачи ла» .

«Коригувальник досить добре нас націлила . Навіть якщо це не було пряме влучення, з такою кількістю кислоти в повітрі, щось повинно було попасти », — міркува ла інш а.

« Тихо там! » Більший розвідник, що біг ла попереду, пі дійш ла до них. « Ви забиває те тунель запахом. Просто біжіть !»

Вони продовжували мовчки бігти. Д есять розвідників трималися в щільному строю, а їхні потужно мутовані ноги шмагали по повітрю, промайнувши повз. Коли вони нарешті прибули до пункту призначення, вони побачили десятки команд, які групами відпочивали навколо тунелю . Д еякі з них , очевидно, готувалися повернутися на фронт.

У центрі всього цього стоя ла мураха, більш а за інших, один з членів ради, Берк.

« Хороша робота, команда, — привітала вона новоприбулу групу, — ідіть і дайте відпочити своїм ногам. У нас там є запас біомаси, переконайтеся, що ви наповнили себе , мутуйте, якщо можете, і готуйтеся. Коли настане ваша черга щоб повернутися, я дам вам знати».

Розвідники відсалютували своєму старшому вусиками , прикріплен ими до їхніх гол і в, і побігли геть, щоб зайняти своє місце серед сотень інших мурах. Берк якийсь час диви ла ся, як вони йдуть, а потім поверну ла ся до входу в тунель на схід, чекаючи на наступну групу.

«Як справи?» — запита ла Адвант, про ходячи по стелі .

«Чому ти там нагорі?»

«Я трену ю свою хватку. Я занадто довго дозволя ла їй застоюватися, тому я тримаюся за стел ю , наскільки це можливо».

Хватка була важливою навичкою для солдатів, оскільки вони мали найбільшу масу з усіх каст, тому їм потрібні були вищі ранги Хватки, щоб компенсувати це, щоб мати можливість долати стіни та стелі так , як їм заманеться. Вони могли вирішити цю проблему, покращивши міцність кігтів на кінці вок своїх ніг під час еволюції, але жоден солдат не бажав витрачати енергію на щось, що безпосередньо не покращувало їх ні бойові можливості.

« Як справи?» — знову запита ла Адвант.

Берк зітхну ла або, принаймні, випусти ла феромонами еквівалент.

« Складно сказати. Нам не дозволено підходити достатньо близько, щоб дійсно оцінити, що відбувається, тому ми насправді не знаємо, чи досягаємо взагалі будь-чого . Це атаки з максимальної дальності. Більшість розвідників навіть не можуть бачити , на що вони націлені».

« Пам’ятай, і дея полягає не в тому, щоб завдати шкоди. Вся суть полягає в тому, щоб спробувати втомити ворога».

«Я знаю» .

Це була ідея Френсіс, цілителя, як не дивно. З того, що вони знали , мурахи мали величезну перевагу в кількості над ворогом, а це означало, що вони могли дозволити собі марнотратство у використанні енергії кожної мурахи. Якби десять мурах змогли виснажити одного Голгарі, це був би хороший обмін . Цілитель зауважи ла , що втома буде набагато більшою небезпекою для розумних рас , ніж для Колонії. Постійно погрожуючи ворогові та змушуючи його захищатися від нескінченного шквалу кислоти, рада прагнула потроху позбавляти загарбників енергії.

«Я просто хоті ла б, щоб ми могли атакувати їх більш безпосередньо, — сказа ла Берк, — у мене таке відчуття, що ми робимо недостатньо».

«Ти починаєш звучати як Лірой, — пожартува ла Адвант, — будь терпляч ою . Ми не зможемо перемогти цих дурнів, якщо не будемо боротися розумно . Якщо нам доведеться атакувати їх через с тіни тунелю, ми це зробимо, але поки що у нас є вибір і нам потрібно дослідити кожну можливу перевагу, яку ми можемо отримати».

«Знаю, знаю. Уяви собі розвідника, якому солдат читає лекцію про терпіння».

«Колись це мало статися», — вони двоє швидко за клацали щелеп ами , коли інша команда по мчала до них тунелем .

« Хороша робота!» Берк привіта ла ся з ними, перш ніж попросити їх зайняти своє місце. «Наступна команда!» Вона оголосила , відправивши іншу групу розвідників, які бігли назад на фронт, щоб повторити нескінченний цикл.

« Що ти думаєш про те, що сказа ла Сло у н? » — запита ла Адвант.

«Щодо руйнування тунелю? Я вважаю , що це має сенс. Ми повинні подумати наперед про протидію речам, яких ми ще не бачили, і вона навела хороший аргумент».

« Напевно , — солдат не звуча ла переконано, — я просто не знаю, як вони могли б протистояти цілому тунелю, що падає їм на голову».

«Тільки тому, що це спрацювало для нас один раз, ще не означає, що це спрацює щоразу, — повча ла розвідник свою сестру, — я з генералами в цьому згідна . Не може бути , щоб у них не було методу виявлення або запобігання обвалу тунел ів . Я вважаю , що єдина причина, чому нам вдалося зробити це минулого разу, це те, що вони тоді не очікували цього.

«Гаразд, добре. Гадаю, що ти має ш рацію. Як ти думає ш , інші розвідні команди знаходять щось у глибині?»

«Я поняття не маю, але скажу тобі ось що, я краще зараз буду собою, ніж Вілліс ».