Розділ 621 — В пащі божевілля

Він відчув їх ще до того, як вони прийшли. Формувачам було наказано тримати свої чуття налаштованими саме на таку засідку, але мурахи стали розумнішими. Вони, мабуть, розмістили в тунелях приглушувачі чи інші засоби придушення мани, а це означало, що він не мав багато часу, коли виявив сигнальні знаки крізь землю.

«Контакт!» — крикнув Гранін — «В низу! Вгорі! І в клятих стінах! »

Його голос не надто перевищував шум, але його достатнь о почули , щоб це змінило ситуацію.

Щити піднялися, вибухнувши мерехтливим світлом, яке розширилося, щоб охопити групу Голгарі на флангах. Спалахи світла стріляли з рук мага в скелю навколо тунелю, приносячи крапки світла в гнітючу темряву.

Те, що вони побачили, не було приємним . З добре прихованих точок на стінах і стелі рухався потік комах, їхні вусики шалено смикалися, а очі без повік дивилися, поки вони атакували. Кислота і магія летіли на загарбників з усіх боків, знищуючи щити та покриваючи їх шипляч им слизом.

« Тримайте лінію !» Голос заревів, прорізаючи шум. « Тут немає н ічого, чого ми не очікували! Вперед ! Вперед , дідько !»

Гранін лише похитав головою. Низький Клинок Хіронус Балта очолив цей наступ, сподіваючись покрити себе славою в очах свого дому та клану. Чому дрібний дворянин вважав за потрібне втягнути виснаженого ф ормувача в самий розпал бою, у нього було кілька підозр, жодн а з яких не бул а хорошою . Зараз він мало що міг би з цим зробити. Гранін знав, що подібне станеться, коли відправляв свою тріаду. Він сподівався, що з двома дітьми все гаразд. Більше того, він сподівався, що Ентоні реалізував потенціал , як ий бачив у ньому старий формувач .

Тунель був широкий, близько двохсот метрів у найширшій точці, коли численні проходи зійшлися разом, але Г олгарі не розійшлися , щоб покрити цей простір, поки вони просувалися до обгороджено го стіною форту, створеного мурахами. Атакуючі сили складали тисячу осіб , але їх чисельн о переважал и щонайменше п’ять проти одного.

Він змусив свій стомлений розум працювати, відокремивши свої розумові конструкції та доручивши кожному з них свою роль. Біль пронизав його голову, і він ледве стримав його . В ін був на межі . У тунелі спалахнуло божевілля, і ставалося надто багато речей , щоб все с прийняти. Мана шалено вирувала в повітрі, поки сотні магів черпали енергію та викидали її у іншій формі. Гранін витратив власні сили на зміцнення щитів на лівому фланзі, де він стояв. У подібній ситуації атакуюча магія завда ва ла шкоди як ворогу, так і собі . Якщо кислота покриє щити, він не зможе бачити, у що ціли ти ся.

Мурахи поки що не атакували повністю , відступаючи назад і не підходячи до смертоносни х лез Г олгарі. Це призвело до повільної, важкої битви, у якій жодна зі сторін не хотіла повністю показувати свої сили . Принаймні, поки що. Було лише питанням часу, поки хтось оголосить прорив вперед .

«СТІНА ЩИТІВ !» Пролунав оглушливий крик. « ГОТУЙСЯ !»

Що? Гранін ледь не засумнівався , але змусив себе не звертати уваг у вперед . У нього була своя роль, і він знав, що краще не розділяти зосередження , коли він уже був настільки виснажений.

Низький Клинок майже хотів відвести очі, він не міг розібрати, на що саме він дивиться. Голгарі повільно і рівномірно рухалися до мурашиного форту. У той момент, коли вони скоротили відстань, комахи були б змушені відступити або померти, кидаючись на стіну мечів.

Було зрозуміло, що мурахи дотримувалися стратегії виснаження, намагаючись зно с ити своїх потужніших ворогів . Сама думка про це змусила Хіронуса скривити губи. Воїни дому Балта були невтомними! Вони б просувалися тижнями, якщо потрібно! Битва йшла саме так, як він її уявляв, аж доки мурахи, що захищали стіну свого форту, не розступилися і безліч броньованих чудовиськ не кинул и ся вперед.

Величезні мурахи, вкриті сталлю, кинулися вперед з майже відчутною радістю, а їхні щелепи жадібно скреготіли та кусали повітря. З-за цих гігантів припливла хвиля комах, тисячі мурах , вибухаючи кислотою над своїми головами , бігаючи по підлозі та стелі,

У його грудях здійнял о ся тремтіння страху, але він безжально його придушив. Дворянин не почав би сумніватися перед цими клятими комахами! Він наказав тримати лінію, і безліч величезних, широкоплечих в оїнів ступило вперед з масивними баштовими щитами на руках. Разом вони активували свої захисні навички, коли лінія фронту зайшла за них .

« ДАЙТЕ ЇМ СКУШТУВАТИ ВАШОГО МЕЧА!» — наказав він і сам ступив уперед з лезом у руці.

Вага і сила атаки комах були такими, що земля під їхніми ногами тремтіла, але Г олгарі трима ли ся міцно. Балта міцніше стиснув рукоятку свого меча і спрямував себе в центр бою , дозволяючи своїм емоціям згаснути, поки він направ ляв свою енергію на лезо. Коли він відчув, що навичка досяг ну ла свого апогею, він заревів, і лезо меча спалахнуло, прокресливши в повітрі яскраву дугу світла.

Це була лише одна навичка з потоку світла меча, що леті в вперед від рядів Г олгарі до наступаючих мурах. Балта з нетерпінням чекав результату своєї атаки . Подумки він уже бачив жуків, розрізаних на шматки, а їх атаку припинену у зародку.

Він не очікував, що фігури в обладунках кинуться на світло меча. Він майже не повірив у це, але присягнувся, що бачив, як двоє з них вдарилися один об одного, намагаючись відштовхнути іншого вбік, щоб прийняти удар за іншого.

Світло меча влучило всередину, і скрегіт металу наповнив повітря, коли мурашину броню розірвали та розрізали, змусивши провідних фігур спіткнутися, але вони не зупинилися. Не встиг Г олгарі ще раз в дихнути, як мурахи врізалися в їхн ій бойовий стрій , після чого почалося пекло.