Розділ 622 — Блаженна небезпека

« ЛІІІІІРОООООЙ !»

Що за день! ЯКИЙ СЛАВНИЙ ДЕНЬ! Безсмертні оголосили свій бойовий клич, ім’я свого великого вождя, кинувшись до того, що, безсумнівно, стане їхньою жертовною смертю! Голгарі утворили перед ними фортецю, їхні об’єднані щити створили стіну золотого світла, на яку мурах ам просто не терпілося натрапити.

« Ні !» — зареві ла Лірой, відштовхнувши одного зі своїх підлеглих злісним ударом тіла . « Це я помру!»

Солдат диви ла ся, як потужна дуга світла меча опускалася на неї, наче рухалася в уповільненій зйомці. Можливо, це був її шанс, можливо, це був її момент! Броня була продовженням її власного тіла. Вона відчула це, коли промінь згущеної енергії врізався в сталь, створюючи глибокі розриви в металі та посилаючи ударні хвилі тиску через її панцир. Був біль, вона була в шрамах, але не знайшла забуття. Розчарування.

«ПОШУК ТРИВАЄ, СЕСТРИ!»

«ШУКАЄМО!»

Безсмертні кинулися з новою силою, могутній ворог, що стояв перед ними, запалив полум’я в їхніх серцях, що палал о , наче сонце.

«Ви всі дивні», — пробурмотів тихий голос .

Цілитель трималася за Ліро й , її кігті були покладені в спеціальні канавки, а її голова була захищена вигином зігнутої сталі . Вона могла лише здогадуватися , хто вирішив , що було б хорошою ідеєю відправити цих божевільних у бій.

Ліро й не хвилювала думка інших. Її хвилювала лише ця мить, ця атака і цей ворог. Стіна височіла перед ними, Г олгарі твердо стояли проти їх масового нападу, впевнені в силі свого захисту. Вона сподівалася, що вони мають рацію.

Ближче. Ближче! БЛИЖЧЕ!

Тонни металевих мурах продовжували терпіти удари, що сипалися на них, поки вони зближувалися з ворогом, а решта атакуючих сил К олонії слідувала впритул. В останній можливий момент Лірой синхронізувала свої три пари ніг, готова аквитувати нову навичку , яку вона відкрила.

РИВОК ! РИВОК ! РИВОК !

Махаючи кожною парою ніг одна з одною, Безсмертні штовхають свої тонкі мурашині ноги до межі , майже одночасно виконуючи три окремі ривки . Величезна сила ледь не розтрощила їхні суглоби, але підштовхнула броньованих титанів до максимальної швидкості. Комахи в щільній броні ідеально розраховують свою атаку, врізаючись у золоту лінію щит ів , немов хвиля сталі.

« Будь ласка! » — сподіва ла ся Лірой.

Н і! Оголосила цілитель , відпускаючи свою хватку та падаючи на землю разом з сестрами, які з’явилися з-під інших броньованих фігур. Опинившись на землі, вони повернули свої щелепи до землі, зариваючись у неї , поки решта хвилі атаки побігла по їхніх спинах.

Лірой поверн ула своє тіло та відчу ла , як її панцир вдарився у захист Г олгарі. Найважче випробування, яке тільки могла дати К олонія, — стіна щитів Г олгарі. Попри калатання її серця і крик душі, першим зламався щит, величезний енергетичний бар’єр тріснув, а потім розлетівся під спільною вагою Безсмертних.

Підхоплена своїм імпульсом, Лірой врізалася в самих Г олгарі, розколовши щити та спотикнувшись об землю, коли її ноги підкосилися під нею. Колонія кинулася вперед через її спину, а солдат знайш ла момент , щоб перевірити своє тіло та зібратися з думками.

Вона була поранена. Удар об щит зім’яв її броню, а на панцирі з’явилася павутина стресових переломів. Проте вона була живою . Все-таки вона була живою . Її тіло протестувало, коли вона з силою опустила ноги на землю та піднялася, поки регенеруюча рідина вже хлюпала по її тілу. Біль був потужним , але вона проігнорувала його і надія знову загорілася всередині неї. Зрештою, бій ще тривав.

«ПОШУК ТРИВАЄ, СЕСТРИ!»

Побиті Безсмертні відповіли хором.

«ШУКАЄМО!»

Адвант, керуючи боєм зблизька, могла лише сіпнути вусиками у суміш і роздратування та збентеження. Спочатку це здавалося хорошою ідеєю взяти тих солдатів, як і , як і Лірой, боролися проти ідеї цінування власного життя, і помістити їх разом з Ліро й до Безсмертних. Зрештою, їх було найважче вбити з усіх солдатів, озброєних до крайньої межі навичок К олонії. Натомість Лірой перетвори ла їхню відсутність турботи до життя на фанатичне бажання славної смерті.

Коли Найс тарший поверн еть ся, той не буде задоволен им .

Вона відкинула сторонні думки. Навколо неї точилася боротьба, і вона мала роботу. Голгарі були оточені з трьох боків, Колонія змикалася в рукопашний бій на кожному фронті. Це було свідоме рішення не оточувати їх повністю, вони все ще не були впевнені в бойовій силі Г олгарі, і було вирішено не дізнаватися про це у ситуації , у якій у ворога немає можливості втекти.

Адвант підня ла ся на сусідню скелю, щоб краще побачити конфлікт. Мурахи тиснули щосили, а шквал кислоти та магії ніколи не закінчувався. Хоча їхній передній щит було знищено, маги схоже підтримува л и бар’єри на флангах, оскільки кислотний обстріл не міг пробитися . Проте мурахи могли . Зі своєї піднесено ї точки огляду вона бачила, як солдати просуваються вперед і атакують ворога щелепами .

Деталі було складно розібрати, оскільки дим і пара почали заповнювати тунель, але бій, мабуть, був запеклим. Вона бачила, як цілителі наполегливо працюють, витягуючи поранених мурах з конфлікту, ризикуючи життям, щоб повернути своїх поранених родичів до ям, які вони підготували. Маючи цей крихіт ний захист , вони бралися за зцілення так , як могли. Ззаду Адвант бачила підкріплення, що все ще рухалося вперед з форту позаду неї, мурахи повзли один по одному та по кожній поверхні тунелю, щоб наблизитися до своїх супротивників.

Колонія залучила п’ять тисяч мурах до цієї битви, першого справжнього випробування проти Г олгарі. Не така кільк і ст ь , що могла б протистояти всій силі, спрямованій проти них, але достатн я , щоб прийняти бій, якщо з’явиться нагода . Коли ворог наважився наступати, маючи з собою лише невелику частину своєї загальної групи , Адвант та її родичі вирішили, що в них немає іншого вибору, окрім як вступити в бій .

Головне поле битви було в її очах бурхливим безлад ом , а дрібні деталі конфлікту повністю губилися. Проте це було не те, що вона шукала. Усі її почуття напружилися до максимуму, коли вона зосередилася, намагаючись побачити загальну картину поля бою. Голгарі були шоковані нападом Безсмертних, але вони тримали свій стрій. Мурахи посилили тиск, стиснувши свого ворога щелепами, утвореними їхн іми трьома флангами атаки , і Г олгарі повільно почали відступати. У бойовому відступі .

Адвант спостеріга ла , напружен а , наче тятива, протягом тридцяти хвилин, як точилася битва, поки нарешті не з’явилася відповідь з табору Г олгарі. Почали з’являтися масові ряди, очолені фігурами в блискучих обладунках удалині. Настав час сигналу про відступ.

«ВІДСТУПАТИ!» Вона заревла, а її феромони заполонили територію навколо неї.

За кілька секунд її повідомлення було передано, здувши інші запахи в тунелі, коли кожна мураха передала його далі. В одну мить кипуча маса комах, що тиснули на Г олгарі з багатьох сторін, відірвалася та побігла, несучи з собою поранених. Кислота і магічний шквал трива ли , поки солдати відступали, поки він теж не закінчи в ся і мурахи не зник ну ли у своїх прихованих тунелях.

Через десять секунд те, що кілька хвилин тому було бурхливою битвою, перетворилося в моторошну тишу. Адвант уважно спостеріга ла за своїм ворогом. Голгарі виглядали збентеженими: кілька бажали просунутися вперед, щоб скористатися перевагою відкритого поля, інші відступали та ще більше розгублено метушилися. Після кількох тривалих спостережень вона також відступила, закінчивши першу велику битву в конфлікті. З неї м ожна було багато що обговорити та проаналізувати . Б езсумнівно, у генералів буде багато що сказати. На даний момент наступ ворога було зупинено.

Перемога для К олонії.