Розділ 626 — Помста

Це і раніше було особисте. Тепер це... більш особисте. Коли броньовані машини смерті почали наступати, розвідники попередили мене, і я зібрав війська та попрямував до першої оборонної позиції. Різьбярі працювали понаднормово, зводячи мури, форти та всілякі маленькі пастки по всій території К олонії.

Коли вбивці прибули , вони з легкістю пробили нашу лінію оборони. Сотні з них наступали проти нашої позиції, їхня зброя сяяла смертоносним світлом, а броня пульсувала від мани. Їх було видно навіть крізь густу темряву другого шару. Магія на них майже не вплинула, кислота не сповільнила їх, вони просто продовжували рухатися вперед .

Коли їхній ватажок підійшов достатньо близько, він замахнувся величезною сокирою та пусти в в хід щось, чого я ніколи раніше не бачив. Це не був поріз чи дуга світла. Це було більше схоже на кляту СТІНУ. Коли вона наблизил а ся до мене, це було наче весь світ побілів. Я намагався захистити своїх родичів , стрибаючи перед тими, хто був поруч, і отримані рани вибили мене з бою. Якби Інвідія не захища в та не зцілював мене, я міг би взагалі не вибратися звідти .

Ці кляті вбивці в металевих відрах ! Сотні моїх родичів загинули в хаосі після цього! Вони атакували і розрізали лінії оборони . Протектант і її група з'явилися і витяг ну ли мене, якраз тоді, коли я повертав свої кишки всередину панцира --- Я маю на увазі розігрів ався !

Хаа .

Це була поразка. Повна поразка. Решта К олонії відступила на наступну оборонну позицію, готова спробувати ще раз, не злякавшись смертей. Але не я. У мене так багато люті! ЗАНАДТО забагато люті!

«Я не вважаю , що це мудро, Найс тарший...»

Я не буду задоволений, поки не завдам шкоди ворогові. Мої щелепи повинні розірвати ворога . РОЗІРВАТИ КАЖУ.

« Найс тарший...»

Я не можу взятися за сотні ворогів одночасно... ні. Це було б самогубством навіть для мене. Що я МОЖУ зробити , так це засідку на один з їхніх патрулів. З моїми вихованцями та групою Протектанта ми зможемо здолати та добити їх до того, як прибуде підкріплення.

«Я не вважаю , що р ада схвалить...»

Кого хвилює, якщо ці дурні консервні банки будуть злитися ? Вони вже тут і вбивають нас! Час повернути їм їхнє ставлення в кілька разів гірше . Друга з моїх няньок матеріалізується нізвідки.

«Я згод на з Протектант . Це не хороша ідея».

Я ігнорував Протектант , як і зазвичай , коли вона дає поради, але хто ще це, в біса , така ?

«Я ніколи раніше не бачив тебе. Чому ти з’являєшся зараз?»

Мураха незручно ворушиться, незадоволена тим, що вийшла з тіні.

« Мені здалося , що ви не слухаєте, і я відчу ла , що нашу точку зору потрібно підкреслити».

«Як тебе звати?»

« Дефендант ».

Серйозно?!

« Слухайте, ч лени нашої колонії були вбиті, і я сповнен ий рішучості шукати справедливої помсти! Справедлив ості ! Що ви можете мати проти цього?!»

«Вам було б краще приєднатися до решти К олонії та допомогти в обороні. Там в аша здатність покарати ворога, безперечно, буде вищою, не кажучи вже про вашу власну безпеку...»

« Пішла та б езпека! Це про напад! Агресивні кроки, щоб дати їм зрозуміти, що вони не можуть безкарно нас вбивати!»

Протектант і Дефендант нервово посмикуються, і я бачу , що вони уважно спостерігають одна за одною . Я перебив їх, перш ніж вони почали організовуватися проти мене.

«Давайте обговоримо це раціонально, — починаю я, — але спочатку я хочу встановити кілька речей».

Дві мурашки кивають.

«Гаразд. Я не впевнений, що саме вам наказала робити рада, тому дозвольте запитати: чи маєте ви слідувати за мною, куди б я не пішов?»

«Так», — одразу відповідають вони .

«Добре. Розумію . По-друге...»

РИВОК !

Я побіг !

[ Крихітка, давай ! Інвідія ! Пора атакувати консервні банки !]

Сповнений бажання м заподіяти біль загарбникам, я мчу тунелем на максимальній швидкості, а мої домашні тварини слідують за мною по п’ятах. Мені навіть не потрібно повертати голову, щоб по бачити, як дві няні завмирають у шоці, перш ніж у паніці кинутися за мною. Гвехехех. Хай там як, а я втягну вас у мої плани ! Ви думаєте, що рада зможе перешкодити мені погасити вогонь люті, що палає в моєму серці?!

Вигляд членів моєї родини, розбитих і вмираючих на землі навколо мене, не виходить з моєї пам’яті. Я відмовляюся не завдати удару у відповідь!

Мені потрібно бути обережним, я це розумію. Якщо мене спіймає велика кількість тих броньованих солдатів, мене вб’ють, що зовсім не допоможе Колонії. Крихітні голоси, що просочуються крізь мій Вестибюль, вимагають від мене боротьби, і я повністю готовий їх слухати. Ми робимо широку петлю, намагаючись уникати фронту, і займаємо позицію між фортом, де ми востаннє билися, та табором, зайнятим ворогом.

Я годинами пробігав всією цією територі єю та додавав її на свою карту тунелів, поки вони будували свій дурний табір, у мене все добре нанесено. Лише невелика частина залишається для мене темною, переважно навколо того дивного кореня, як ий я знайшов. Мені все ще цікаво дослідити його трохи глибше, але спочатку я маю зайнятися своєю справ ою .

Коли ми підходимо достатньо близько, я вмикаю повний режим скритності , перебираючись якомога далі від укриття до укриття та посилаючи Крініс вперед на розвідку, ховаючись у тіні. Солдати часто посилали в цю місцевість розвідників, зазвичай групами по п’ять осіб. Сам я не зміг би з ними впоратися, але зі своєю повною командою я впевнений. Якщо не з’явиться якийсь довбаний демон, як той виродок з сокирою, ми зможемо перемогти.

Зрештою, це не чесна боротьба, це засідка!

Нечесно? Кого хвилює чесність ?! Моїм мертвим рідним байдуже! Коли ми підходимо до можливого місця, я обережно починаю копати для нас схованку, одночасно використовуючи свій новий навик. Саме так ! Технологі ї мурах постійно розвива ю ться! Я вважаю , що цей навик розблокувався, коли я востаннє покращив зовнішню маніпуляцію маною, але я не помітив цього донедавна.

Навичка ? Маскування М ани! Ця навичка дає знання про те, як приховати ознаки мани монстрів та інших джерел від виявлення. Хоча вона лише перш ого ранг у , оскільки я щойно її придбав , вона стане в нагоді. Мені доводиться виділяти частину мозку для керування навантаженням, але воно того варте. Можливо, якби нави чка була достатньо розвинутою , я міг би приховати гравітаційну бомбу від виявлення, але зараз це неможливо. Я лише сподіваюся, що це обдурить солдатів достатньо довго, щоб вони підійшли достатньо близько.

Коли наша схованка викопана, а мій мозок зайнят ий створенням хибного враження мани навколо нас, ми влаштовуємось і чекаємо. Крініс простягає щупальця в тінь, використовуючи свої розвинені органи чуття, щоб спостерігати, поки ми чекаємо.

На щастя, нам доводиться чекати лише годину, перш ніж Крініс переда є слово.

[ Майстре , йде п’ятеро цілей .]