Розділ 629 — Різні погляди

« Що ми будемо з ними робити ? » Голос Моррелії був приглушений.

Тітус не моргаючи дивився на п’ять тіл, розташованих перед ним.

«Вони будуть повернуті їхнім сім'ям для поховання. Якщо їхні сім'ї не вимагатимуть їх тіл або якщо вони навпаки самі про це проситимуть , їх піднімуть на поверхню та поховають у меморіалі Легіону в Танні».

Моррелія повернула голову, щоб подивитись на свого батька.

«Там є меморіал Легіону?» вона ніколи не чула про таке. Вона якусь мить вагалася. «Це там залишили брата ...? »

Він похмуро кивнув.

«Ми не ховаємо своїх мертвих у Підземеллі. Вони заслуговують на світло поверхні, а не на цей клятий світ внизу».

Командир стояв зі своєю повною гвардією, як варта за полеглими легіонерами. Коли їх знайшли за межами табору, це їх не дуже вразило чи навіть здивувал о . Смерть була частиною війни, а Глибинний Легіон завжди воював.

Альбертон підійшов з одного боку.

«Цікаво, що їх не з’їли, — зауважив він, — більшість монстрів не пропустять нагоду отримати біомасу, особливо соціальні комахи».

Моррелія була вражена бездушним ставленням цього чоловіка, але Тітус лише кивнув.

«Це була робота мерзоти », - сказав він.

« Швидше за все, ти має ш рацію » , — погодився майстер знань . «Він або хотів надіслати повідомлення, або не був готовий ласувати своїм колишнім видом».

Як людина, яка провела значну кількість часу з цією « мерзотою », Моррелії стало погано від думки, що Ентоні несе відповідальність за те, що вона бачила перед собою.

«Як ви можете бути впевнені, що це був... реінкарнатор?» Вона запротестувала: «Усі мурахи розумні, хіба це не міг бути будь-хто з них?»

Альбертон похитав головою. Донька полководця була лютим воїном, але ще занадто зеленою, як легіонер.

«Не було б причин, щоб звичайний монстр не з’ їв тіла, — зазначив він, — це сумно говорити, але більшість легіонерів, які помирають у Підземелл і , не знаходять . Ні, ми з твоїм батьком вважаємо , що це був залишок почуття людяності всередині мерзоти, що змусил о його діяти таким чином».

Вона намагалася перетравити цю думку, але насилу сприйняла її. Відколи кампанія почалася, вона намагалася зрозуміти, як буде правильно поступити . Колонія була мирною, вона це знала, але Легіон наполягав на тому, щоб їх було знищено, перш ніж вони стануть більшою загрозою. Наразі мурахи були мирні, а ле що буде в майбутньому? Що, якби Ентоні помер і Колонія залишилася без лідера, який їх стримував? Що тоді ?

«Я все ще не розумію, чому ви називаєте їх « мерзотами », — сказала вона, — хіба вони не просто люди? Я к і ми? Вони не виріш ували повернутися таким шляхом, правильно ? Це Підземелля так поступило з ними ».

Тітус і майстер знань оглянулися .

«Не думай про тих, хто відродився у цьому світі як чудовиськ а , як про людей, — попередив він її, — вони, можливо, були чимось схожими на людей у своєму минулому житті, але кожен з них спотворений, зламаний. Записи розповідають про численні випадки, коли ми стикалися з такими істотами, і врешті-решт вони були знищені великою ціною. Кож ен з них навмисно о бирається для досягнення певної мети Підземелля, тому їх потрібно вбивати якомога швидше».

Командир його підтримав.

«У той момент, коли вони народилися всередині монстр ів , вони ними і стали . Не людьми , а монстр ами . По правді кажучи, мерзоти є найнебезпечнішими з усіх монстрів. Весь запал , досвід і інтелект розумно ї людини зібрані в еволюці онуючу машин у для вбивства ».

«Як ти вважаєш , чому він вирішив атакувати зараз?» — міркував вголос Альбертон.

«Помста, — прохрипів Тіт ус , — це найпростіше пояснення . Ми потужно від штовхнули мурах і вбили багатьох, тому той виріши в завдати удару у відповідь. Це п евним чином моя вина. Ми могли це передбачити та подвоїти розмір загонів розвідки ».

Моррелії стало погано. Думка про мертвих членів колонії лягла на неї важким тягарем, а думка про Ентоні, сповненого жаги до помсти, що бореться та вбиває її товаришів-легіонерів, була жахливою. Хто був правий? Хто помил я вся? Вона не знала, що їй робити в цей момент. Чи варто їй протистояти батькові та сказати йому, що в К олонії панує мир? Після того, що було сказано сьогодні, вона не думала, що це матиме значення. Альбертон і Тітус просто сказали б, що врешті-решт вони обернуться проти розумних рас , тому краще знищити мурах зараз, поки вони не стали надто великою загрозою.

Вона не була впевнена, що вірить у це, але вона не мала такого досвіду в цих речах, як її старші. А якщо вона помилялася? Думка про те, що Колонія обернеться проти людей, як це зроби ла Гарралош, здавалася абсурдною, але шкоди, яку вони могли б завдати, якби вирішили... Хоч наскільки нищівн ою не бу ла Гарралош для прикордонних королівств, вона знала, що родина Ентоні буде здатна на набагато більше.

Вона вирвалася зі своїх думок, зрозумівши, що її батько та майстер знань все ще розмовляють.

« ... з фортеці? » — запитав Альбертон.

«Це займе принаймні кілька днів. Легіон розгорнуто в багатьох місцях, щоб гасити пожежі після останньої хвилі, ми розпорошені ».

« А як щодо виклику людей знизу? »

Т і тус буркнув.

«Якщо у вищому шарі все погано, як, на твою думку, справи там внизу? Крім того, ми не можемо дозволити собі час, який їм знадобиться, щоб звикнути їх до меншої кількості мани. Ні, нам доведеться працювати з тим , що ми маємо на даний момент, це займе більше часу, ніж я хотів би, але нам потрібно рухатися вперед повільно і впевнено».

«Чи будуть Голгарі цьому раді ? »

«Ти думаєш, що мені є до цього діло ?»

Набагато вище.

Минуло вже багато років відтоді, як той, хто називав себе «Сірим», виходив на поверхню цього світу, і він не міг робити це на довго, але те, що він побачив, було зовсім не тим, чого він очікував. Мурахи співпрацюють і працюють разом з людьми, які... шанують їх у відповідь. Це було не схоже будь-що , що він коли-небудь бачив раніше.

Його візит на «завойовану» територію Райлі був приблизно таким же ж . Коли підземне місто потрапило в руки монстрів, очікувалося, що воно перетвориться на пустку, а люди будуть перетворені на біомасу та знищені. Натомість він знайшов місто, яке було таким же ж , як і раніше. Люди були обурені захопленням воріт, що відрізало їх від решти їхнього суспільства, але Колонія доклала чимало зусиль, щоб забезпечити їх необхідним.

Те, що йому сказала велика мураха, виявилося правдою. Навіть пересування територією мурах було надзвичайно безпечним, а Підземелля патрулювалося краще, ніж більшість територій, контрольованих р озумними расами . Йому цього було майже достатньо, щоб пробачити, що його змусили слухати Жваву протягом години. За ці шістдесят хвилин він сказав лише три слова, два з яких були «привіт» і « прощай ».

« Що ти думаєш, Біл а ? » — звернувся він до своєї учениці, не дивлячись на неї, — «з чим ми тут маємо справу ? »

Не було жодного звуку у відповідь, натомість її голос про лунав у його голові.

[Цей вид значною мірою суперечить своїй природі, вчителю] вона відповіла, [ складно взагалі вважати їх монстрами.]

«Однак вони саме ними і є , — нагадав він їй, — в очах Системи вони визначені монстрами, тож саме такими їх і будуть вважати».

[Не для Н ароду,] пролунала тверда відповідь.

«Справді. Я бачу , що ти вже визначи ла ся. Зазвичай я б не поспішав виносити судження, але з огляду на обставини, в яких опинилася ця К олонія, я мушу о брати поспішність».

Вони продовжували мовчки йти тунелями, повертаючись до гнізда. Мурахи часто проходили повз них, поспішаючи викон ува ти будь-як і завдання, як і їхня сім’я потребувала від них у цей час війни. Хоча Сірий підозрював, що вони рухалися б з однаковим відчуттям терміновості, незважаючи на загальні обставини.

[Я відчуваю резонанс Гілкастоподібних , учителю. Я відчуваю, що вони скоро будуть тут.]

«Так швидко?» — спитав Сірий , і в його очах спалахнуло здивування. «Цікаво».

Усе рухалося швидше, ніж зазвичай, а плин часу навколо нього здава в ся бурхливим . Напевно назрівав шторм, що незвично для настільки високого шару в Підземеллі. Яку роль повинен буде зіграти Н арод? Йому потрібно буде поміркувати над цим.