Розділ 630 — Прибуття кавалерії

Хіронус Балта оголив свій клинок і виконав техніку « цвіт квітк и », шість послідовних ударів, які випустили шквал світла так швидко, що кожен з них розлетівся, наче пелюстки троянди. Мурахи перед ним не змогли протистояти силі його меча і були відкинуті назад або одразу роз різані. Він переступав через тіла комах, дозволяючи тим, хто стояв позаду нього, встромити леза в панцир і і отримати досвід.

Як член дворянського кола, він мав право забрати його, але користь від монстрів четвертого рангу , або ще гірше, третього рангу , бу ла мізерою . Уздовж лінії зіткнення все ще точилася битва, але після прориву в центрі це було лише питанням часу, поки мурахи будуть змушені відступити , щоб їхня лінія не розпалася і вони не бу л и вбитими.

Не маючи суперників перед собою, Балта зробив довгий вдих і зосередився . В ін був розміщений у центрі протягом вже трьох битв поспіль, щоб відновити свою репутацію після катастрофічної поразки в попередній битві. Ліворуч і праворуч від нього точилася боротьба, мурахи вкривали підлогу та стелю, намагаючись стримати Г олгарі, які просувалися вперед крок за кроком, а їх злагоджена стіна щит ів міцно трималася.

Коли він приготувався кинутися праворуч і почати пробивати лінію, він звернув увагу на дещо непомітне. Незважаючи на те, що навколо нього панував хаос, а звук зіткнення клинків і клацання щелеп наповнював повітря, він все одно він міг щось відчути. Йому знадобилася мить, щоб усвідомити, що це таке, земля під його ногами почала тремтіти.

Поточна битва відбувалася у широкому тунелі з низькою стелею, ідеальн е місце для того, щоб мурахи могли використовувати сво ю здатність чіплятися за стелю , щоб подвоїти лінію бою. Ця конкретна ділянка була також нахилена вгору до поверхні. Сповнений тривожн им передчуття м , Балта ще раз замахнуся своєю зброєю, звільняючи простір навколо себе, і кинувся вперед, глибше в територію мурах. Чим далі він мчав, тим більше бачив схил, і невдовзі він побачив щось, що викликало спалах люті в його серці.

Броньовані мурахи! Їх не бачили на передовій з моменту його безславної поразки, що викликало немалу кількість гніву у Н изького К линка. Вони знову постали перед ним і кинулися в унісон, як блискуч ий ряд масивних комах, покритих сталлю.

Хіронус піднявся на ноги та почав направляти свою енергію через лезо ж ивого каменю в своїх руках. Своїм наступним ударом він проткне металеву мура х у прямо в її голову! Лезо поглин а ло його намір, поки він готував свою нави чку , сяючи щомиті все яскравіше і яскравіше. Це був його шанс, наданий самим Шляхом , щоб допомогти йому повернути власну честь .

Мурахи мчали вперед, як і вперше, їхні ноги розмиті від швидкості , назустріч небезпеці. Лезо ставало все яскравішим у міру того, як відстань між ними зменшувалася. Голгарі радів у своєму серці, коли момент, щоб показати свою силу , почав наближатися . Він був настільки піднесений, що не помітив чогось досить важливого.

« РРРААААА !»

Нестерпний гуркіт розколов повітря на всьому полі бою, розвіявши шум, і на коротку мить обидві сторони занурилися в повну тишу. Вражений Балта відчув, як нитки його навички с плутуються, і він нарешті відвернув свою увагу від ненависних броньованих мурах. Там він побачив те, що спочатку не зовсім зрозумів . Велетенський ведмідь з очима, що палають темним полум’ям, і розкритими щелепами , у яких відкриваються величезні вигнуті ікла.

Лише тоді Хіронус зрозумів, що мурахи розташовані у формі V, з найбільш ою броньован ою групою в центрі, а між ними стояв велетенський ведмідь. Більше того, сам ведмідь також був покритий товстими пластинами броні, які потріскували від мани. З металом і величезною масою монстрів, що мчать до нього, Балта почувався так , наче на нього ось-ось обрушиться гора .

Він залишив усі спроби зарядити свою навичку і повернувся, щоб кинутися назад до безпеки власн ої ліні ї .

« ПІДГОТУВАТИСЯ !» Він заревів. « ПРИГОТУВАТИ ЛІНІЮ! ЩИТИ ВГОРУ!»

Незважаючи на те, що йому не призначили посаду лідера для цього нападу, його владної присутності було достатньо, щоб Г олгарі в центрі лінії миттєво зреагували . Щито носці кинулися вперед, а їхні очі були твердими, коли вони вдарили щит ами об землю та синхронно активували свої захисні навички. Стіна золотого світла миттєво спалахнула, коли могутні в оїни закріпили свої позиції та позиції один одного. Маги виступили вперед, щоб сплести бар'єри та спробувати змінити рельєф місцевості, будь-що, щоб уповільнити та зірвати атаку, що наближалася . Вони відразу ж відчули, що протистоять зграї розумів, які прагну ли зміцнити землю та перешкодити їхнім зусиллям.

« Підходять ще більше!» Хтось крикнув.

Балта підвів очі, щоб переконатися, що це правда. За броньованою хвилею монстрів пливла повінь комах, сотні, а може навіть тисячі монстрів, що кидалися по всіх поверхнях тунелю та створювали жахливе видовище.

« Каміння », — вилаявся собі під ніс Хіронус .

Було зрозуміло, що мурахи наперед с планували завалити центр своєї лінії в цій битві. Тепер прибувало їхнє підкріплення , щоб від штовхнути Г олгарі назад і розтрощити їхніх супротивників по центру лінії. Проте він був упевнений, що після першої битви, у якій броньовані мурахи показали свою силу, вони вжили заходів, щоб гарантувати, що це більше не повториться. Єдине, що його нервувало, це страхітливий ведмідь. Чи може це бути те, що мурахи підготували для такої ситуації?

Повернувшись до своїх товаришів-воїнів, Балта відчув сміливість і разом з тими, хто його оточував, кидав удари лез ом , лише щоб стати свідком того , як фігури в обладунках б’ються між собою, щоб прийняти їх . Броня була пом'ята, мурахи спотикалися, але атака не згаса ла . Здавалося, що ведмідь ставав все більшим і більшим, коли він підходив ближче, а його очі залишали за собою смугу полум’я, поки він біг.

Балта сфокусував очі та зрозумів, що тіло чудовиська оповите червоною аурою, що ставала сильнішою, чим ближче воно наближалося.

«Це берсерк !» Він миттєво збагнув.

« РААААА! »

З пащі монстра пролунав ще один оглушливий рев, гучність якого змусила багатьох в оїнів відсахнутися. Цей монстр був не мурахою четвертого рангу , яких вони не боялися, а істотою принаймні п’ятого, а можливо і шостого рангу . Очевидно, що він був потужн им .

«ТРИМАЙ ЛІНІЮ !» Балта закричав, встановлюючи своє тіло поруч з оточуючими, допомагаючи підтягнути лінію щита.

В останню мить мурахи миттєво пришвидшили сь на останні х кільк ох метр ах , розбиваючи свої тіла об лінію Г олгарі, не звертаючи уваги на будь-який ризик для себе. Сталося громов е зіткнення , але спочатку здавалося, що щити витримають. Потім з’явився ведмідь, люто заревів, перескочив через броньованих мурах і зіткнувся з бар’єром, наче падаюча будівля.

Оточений криваво-червоною аурою люті та божевілля, ведмідь розтрощив щити та приземлився серед Г олгарі, у яких була лише мить, щоб зібратися, перш ніж потрапити під атаку. Кігті та зуби клацали і блищали перед обличчям Балти, поки він пл і в захисний візерунок світла своїм клинком. Через кілька секунд друга хвиля мурах врізалася в їхні ряди, і боротьба почалася по-справжньому.