Розділ 645 — Дослідження та Розробка

Молот ковадла та пекучий жар металу оточ ува ли Ковалянт з усіх боків, і вона не могла бути щасливішою.

«Як мені керувати цією частиною?» інший різьбяр підбіг до неї і запитав.

«Ах, згортання? О сь так...», — вона ретельно пояснила процес і продемонструвала деякі прийоми на власному робочому місці , поки інша мураха спостерігала гостро , наче лазер.

« Розумію, — кивну ла різьбяр, — я спробую і повернуся, щоб дізнатися, що ти думає ш» .

Кажучи це , мураха втекла до свого робочого місця, і незабаром ще одне ковадл о хором задзвонил о разом з іншими. Мати помічників це б уло так приємно! Буквально кілька тижнів тому вона ще працювала сама над цими проектами! Лише тижні? Здавалося, що з тих пір пройшло ціле життя. Розвинувши свої навичк и та викувавши перший костюм з зачарованих мурашиних обладунків для Ліро й , їй вдалося отримати благословення Найстаршого, і, як і очікувалося , слово найголовнішої мурахи в К олонії дуже сильно допомогло їй отримати схвалення.

Маючи в своєму розпорядженні більше ресурсів і допомогу в їх використанні, майстерня обладунків Колонії тепер була невеликою процвітаючою спільнотою ковалів , відданих своїй професії з непохитним фанатизмом, який був настільки природним для мурах.

Сповнена приємних почуттів і бажаючи повернутися до власної роботи, Ковалянт була більш ніж трохи роздратована, почувши галас і біганину орд и мурах, що спустилися в майстерню, займаючи простір і тягнучи щось схоже на важкі мішки, наповнені безпомилкови м дзвін ом металу по метал у . Принаймні вони перебили її для чогось путн ього , буркнула вона. Поки справа стосувалася металу , вона була зацікавлена.

« Що вас так захопило ? » — запитала вона, коли група мурах заповнила її робоче приміщення , покриваючи кожен сантиметр стін і стелі, займаючи оборонні позиції.

«Вибач за неприємності, — почувся знайомий запах, — генерали трохи хвилюються з цього приводу і хочуть забезпечити повну безпеку , з абу ваючи , що найбільші солдати навіть не помістяться в майстерні».

«Тунгстант?»

Член ради від різьбярів проскочила до кімнати, тицяючи передніми ногами в мішки на землі. Члени ради з’являлися тут досить не часто , особливо тепер .

« Я дума ла , що ти працюєш над обороною нових гнізд... Що ти тут робиш? »

Член ради по трясла вусиками та продовжувала торкатися сумок .

«Очевидно, я тут через ці штуки . Мені сказали, що у нас тут , але я насправді ще нічого не бачила . Підійди сюди і давай подивимося, мені так цікаво дізнатися ».

«Що вони могли б принести, що потребувало б такої уваги?» Наскільки зацікавленою вона б не була, Ковалянт все ще обурювалася, що так багато її родичів скупчилися в її приватній робочій зоні. Раніше ніхто не заходив сюди, чому вони тепер так відчайдушно хотіли заскочити сюди ?!

І все-таки спокуса перемогла . Що це могло бути? Новий мінерал чи вид металу? Можливо, розвідники і шахтарі виявили щось нове і несподіване у своїх дослідженнях. Зрештою, К олонія відмовилася припинити розширення та пошукові зусилля під час конфлікту.

Зацікавлення заворушилося в панцирі майстрині, і вона помітила, що її приваблюють гострі кути, приховані мішками. Звідки взагалі Колонія взяла сумки? Тунгстант поміти ла її невимовлене запитання.

«Ми почали виготовляти їх, щоб допомагати переносити речі. Одна мураха, навіть різьбяр, може перенести до біса багато чого в двох мішках, накинутих на панцир. А тепер допомож и мені відкрити їх ».

Знадобилося кілька секунд , щоб вони підняли дно незнайомої ємності та перевернули його , щоб дорогоцінний вміст випав на підлогу. У той момент, коли блискучі пластини, інкрустовані чарами, вдарилися об підлогу, сталося щось магічне, щось надзвичайне, незрозуміле і незбагненне. Це був удар блискавки, землетрус, виверження та імплозія – усе одночасно, і це відбулося прямо в центрі серця Ковалянт .

В ту ж мить вона закохалася.

«Що... що ви ...»

Її феромони зникали, коли вона все ближче наближалася до блискучих пластин броні. Її вусики висунулися вперед, щоб по гладити вигнутий метал з ніжною м’якістю, а щелепи ритмічно зжималися та клацали. Якщо вона і помітила цю дивну поведінку, то Тунгстант, здавалося, не звернула на неї уваги. В она була в оточенні різьбярів достатньо довго, щоб знати, що може ста ва тися з ними навколо предметів їхньої одержимості. Цей рівень дивності навіть не наближався вершини списку тих речей, які робила мураха-скульптор , відколи вона почала працювати.

«Це повні комплекти броні Легіону, які ми вилучили на полі бою, по одному комплекту в кожній з цих сумок. Маги якнайкраще переглянули та проаналізували їх, щоб перевірити, чи є на них небезпечні чари, але якщо й є, то виявити їх це далеко за межами нашої здатності».

«Розумію» .

Тунгстант не була впевнена, що її почули, але все одно продовжила.

«Насправді, судячи з того, що мені сказали ті, хто їх бачив , це технологія набагато перевищує те, що ми маємо в нашому розпорядженні. Маги навіть не змогли ідентифікувати матеріали, використані для виготовлення цих костюм ів. Ч есно кажучи, ми вирішили надати тобі усе, що може мо , але будь обережн а , ми не знаємо що ця броня може зробити, якщо почати її розплавляти».

« Розплавляти ?!» Ковалянт скрикнула, повертаючись до тями, « Який жах ! Хто насмілився б знищити таку досконалість?»

Вона схопила один з наплечників у своїй щелепі, а її вусик опусти в ся, щоб погладити вигнутий метал.

«Ніхто не заподіє тобі біль, моя дорога . Моя люба ... Моя любов ».

«Чудово! Тоді я залиш у тебе працювати », - сказала Тунгстант і розвернулася, щоб поспішити назад до своєї роботи.

Багато охоронців і вартових залишилися на місці, але Ковалянт не бачи ла їх, і навіть не могла уявити, що вони існують. Усі матеріальні речі у її світі були лише нею та обладунками. Все інше було пилом.