Розділ 648 — Звук Звіра

Міррін продовжувала рухатися разом зі своїми сталевими братами та сестрами. Похмурі чоловіки та жінки Легіону важко, не відпочиваючи, боролися з нескінченними хвилями комах. Вона на мить зняла шолом і сіла, притулившись спиною до грубої стіни тунелю. Без допомоги шолома гнітюча темрява другого шару знову охопила її. Вона так довго носила шолом, що майже забула, що тут настільки темно, що вона ледь бачила свою руку перед власним обличчям.

« Міррін, чи є місце біля стін и для втомленого мага? » — почувся втомлений голос Доннелана.

Молодий легіонер насмішкувато фиркну ла .

«Втомлений маг? Такі взагалі існують ? Невже с тояти позаду і розмахувати руками так в томлює?»

« Припини », — пролунала бурклива відповідь, коли Доннелан відкинувся на стіну та сповз униз, щоб сісти. « Ти хоч уявляє ш , як складно боротися з магією цих дурних мурах? Їм немає кінця».

Вона відчула, як її цікавість розпалюється.

«Насправді не можу. Як це?»

Її друг здригну в ся.

«Я уявляю, що це схоже на те, що ти відчуваєш на фронті. Ти пробиваєшся вперед, і одразу на тебе настрибує дюжина супротивників, які за секунди накидаються на тебе. Після цього це просто відчайдушна боротьба, доки вони не здадуться або хтось інший не підійде та не врятує тебе » .

Вона кивнула.

«Звучить приблизно правильно», — тихо сказала вона.

Вона на мить замовк ну ла, перш ніж розсміятися без гумору.

«Що смішного?» — запитав Доннелан.

Вона посміхнулася в темряві.

«Пам’ятає ш як ми під час хвилі під Лірією кілька днів безперервно боролися з монстрами? Ми поклялися, що більше ніколи не побачимо нічого настільки ж жахливого ».

Він не міг не посміхнутися, наскільки вони були наївними.

«Мені здається, що це щось схоже. Нескінченні хвилі монстрів, з якими потрібно боротися. Дні без сну. Командир штовхає нас вперед, як погонич рабів».

«Це не те саме, — спростувала Міррін, — зовсім не те саме».

« Як так ?»

«Під час хвилі ми боролися з багатьма монстрами, але вони були безглузді, божевільні. Щойно вони бачили нас, вони бігли вперед і не зупинялися, поки їх не розрізали на шматки. Ці мурахи...»

Вона замовкла, і Доннелан зітхнув.

«Занадто хитрі», — закінчив він її думку замість неї, і вона кивнула.

Пастки, таємні тунелі, спроби засідок, постійн і атаки по флангах, потайні атаки, намагаючись втрутитися в їх постачання, спроби обвалення тунелів, психічні атаки , шквали заклинань, укріплені кам’яні стіни, наповнені шипами. Це було жорстоким, виснажливим і постійним боєм . У будь-який момент може реалізовуватися чотири чи п’ять спроб прорити тунелі в різних місцях по всій зоні Підземелля, яку вони захопили. Нікому це ще не вдавалося, але мурахи не припиняли спроб. Спершу Міррін подумала, що вони просто дурні, але згодом вона побачила, як виснажливо було для магів і помічників перевозити своє обладнання для виявлення, налаштовуючи його наново щоразу, коли фронт рухався. Їм навіть довелося працювати з цією штук ою позмінно, жодної миті не залишаючи її без нагляду.

Якби їхня пильність хоч на кілька хвилин зник ну ла, мурахи миттєво заповнили б тунелі та переповзли по кожній стіні та стелі, намагаючись завдати їм будь-якої шкоди.

« Ти має ш рацію, — сказав Доннелан, — це набагато гірше. Я б краще кидав вогняні кулі, поки не втрачу свідом і ст ь , ніж буду брати участь у цих ментальних битвах. Вони просто здаються настільки чужими».

« Тобі варто побачити їх зблизька , — тихо сказала Міррін, — вони так відчайдушно хочуть тебе вкусити, що повз ут ь один на одного, щоб дістатися до тебе . Це наче дивитися на живу стіну монстрів, що мчить до тебе , а не на атаку. Клянуся, я відчуваю їхню лють, навіть якщо їхні очі повністю холодні».

Маг знизав плеч а м и .

«Ми прийшли сюди, щоб убити їх усіх, — позіхнув він, — я не здивований, що вони злі . Скільки ще залишилось до наступно ї атаки ?»

« Лише кілька хвилин » , — зітхнула вона і натягнула шолом. «Я отримую перерву після цього. Ти?»

«Ні, — сказав він, — на відміну від деяких людей, у мене є урочистий обов’язок, і я не буду від нього ухилятися ».

«Ти б саме так і поступив , якби міг», — усміхнулася вона.

« Це точно ».

Двоє друзів поринули в комфортне мовчання, використовуючи цю рідкісну можливість для перерви. Це тривало недовго. Знову одягнувши шолом, Міррін по бачила своїх колег-легіонерів, які поспішали вперед, готуючись до наступного поштовху. Центуріони зібралися неподалік, отримуючи звіти розвідників і обговорюючи загальну стратегію. Ситуація змінилася після інциденту кілька днів тому, коли одна з нападаючих груп пробила їхню лінію захисту. Лінія оборони посилювалася з кожним наступом. Це мало значення лише тоді, коли ця величезна мураха та її огидні тварини з’являться на полі бою, але було неможливо передбачити, де саме вона з’явиться.

Міррін особисто бачила це в полі кілька днів тому. Магія, яку той створив, була жахливою. На мить здавалося, що багатошаровий захист перед нею зламається, і вона буде поглинена порожнечею. Він , звичайно, витрима в , і решта бою пройшла згідно з очікуваннями, але коли вона побачила ту істоту через поле бою навпроти себе, вона не могла не за хвилюватися. Велетенська тварина-мавпа, яка, як повідомляється, була ключовим фактором у відступі, не була помічена після тієї битви. Вона могла лише сподіватися на те , що її вбили. Останнє, чого вона хотіла, це зіткнутися з чимось подібним.

« НА МІСЦЯ !» пролуна ла команда , і Доннелан зітхнув.

« Знову за роботу », — сказав він, підводячись на ноги. «Я чув, що ми очікуємо досяг ну ти їхнього гнізда дуже скоро, тому сподіваюся, що ми досяг ну ли кінця цієї кампанії».

Міррін невиразно засміялася.

«Ти справді думаєш, що боротьба в гнізді буде найпростішою частиною? Запам’ятай мої слова, щ об прорватися туди знадобиться більше часу, ніж щоб дістатися до цієї точки».

«У нас будуть допоміжні війська і більше легіонерів прийдуть у підкріпленні , — зазначив маг, — це допоможе зняти тиск».

«Я сподіваюся, що так...»

Вони о бидва розійшлися, повертаючись до своїх загонів. Дії, необхідні перед кожною атакою, стали настільки звичайними, що розвідниця могла виконати їх, не замислюючись, але її застерегли від спокуси бездумно виконувати технічне обслуговування. Вона переконалася, що зосеред жува лася на кожній дрібниці, коли завершувала перевірку спорядження разом зі своїми товаришами, а їхній центуріон спостерігав, наче яструб. Вона перевірила кожен ремінь і пряжку, кожне зачарування та оглянула всю свою зброю, перш ніж повернутись і зробити те саме з Легіонером ліворуч від неї, поки інший перевіря в її. Коли все було підтверджено готовим, вони доповіли своєму центуріону , сивому ветерану війни в третьому шарі , який кивнув і повів їх швидким маршем через ряди.

Вартові кивнули їм і дали короткі слова підбадьорення, шукаючи в темряві мурах, і незабаром вони прибули на плацдарм. Дисципліновані легіонери сформувалися ряд за рядом, і Міррін була горда, що займає своє місце серед них. Вони не були попереду під час цього нападу, чому вона була таємно рада , а скоріше посередині. Вона кинула погляд вперед, але в темряві було складно розрізнити, що було попереду.

Після кількох хвилин нервового очікування надійш ов наказ . Піднявши очі, вона пішла вперед у такт своїм товаришам, стиснувши рукою лук. Обрис мурашиної оборони поступово набував форми в темряві, а стіни вже щетинилися від незліченних комах, які тихо клацали щелепами в темряві. Коли вона почала розслаблятися, вона раптом побачила це .

У центрі стіни, оточена чималою кількістю комах, вимальовувалася величезна незграбна постать. Навіть у тьмяному світлі його панцир виблискував і блищав , принаймні навколо очей. Міррін стримала свої мурашки по шкірі . Вона поклялася, що відчуває злість і гнів, що виходять від нього через тунель. Прямо над ним майоріла маленька фігура вихованця -демона, що з’явилася поряд, зелене світло його ока — крихітна точка світла в темряві. Схоже, що вона збиралася пережити ще одну битву в присутності цієї істоти, наймогутнішої мурахи в цій колонії. Вона глибоко вдихнула. Принаймні не було того як ....

« ГААААААРРР !!!!»

Неймовірний крик люті та кровож ерливості прогримів з-за мурашиної стіни, настільки потужний, що сколихнув повітря та потріскав камінь. Цівки ґрунту, що зривалися зі стелі, падали на голови Легіону, поки вони рухалися вперед .

Що це , в біса , було ?

З-за стіни з’явилася велетенська рука, а за нею ще одна. За наступні кілька секунд величезн а , незграбн а тварина підня ла ся на стіну , у той час як його очі палали червоним кольором від люті. Коли вона підійшла ближче, Міррін відчула хвилі гніву мовчазних легіонерів навколо них, а також кілька лайливих слів було сказано повз зжаті зуби , і незабаром вона зрозуміла чому.

Мавпа була вкрита обладунками їхніх загиблих воїнів. Мурахи осквернили їхню броню безодні і використали її для власних цілей. В она поклялася, що по бачила, як з а товстим шоломом над головою мавпи звір розпізнав їхній гнів... і посміхнувся.