Розділ 676 — Облога, частина 21

Кулант і Слоун приголомшен о спостерігали за тим , як перед ними розгортається бій. Спочатку здавалося, що все пройшло добре, після того, як Сірий вийшов і поговорив з Голгарі, нахилене тіло Гранін а підня ло ся на ноги, його кайдани були зламані, і він болісно побіг до воріт. На той момент було зрозуміло, що переговори увінчалися успіхом. Маги в далині розібрали невеликий табір, який звели Г ол г арі, і дві постаті дворянина та Сірого стояли на невеликій відстані один від одного , обидва спостерігаючи, як щойно звільнений Гранін рухається до гнізда.

Коли він прибув, ворота трохи відчинилися, коли кілька мурах вийшли, щоб привітати його. Мурахи-маги всі потягнулися до нього, щоб заспокоїти його, перш ніж завести його всередину, де його обов’язково зустрінуть і подбають ті двоє, які так сильно благали за його життя. Незважаючи на всі обставини, їхн є бажання було виконано, і їхній наставник був повернутий до них, все, що залишилося, це спостерігати за результат ом битви.

« Як ти думаєш, як воно піде? » — Кулант запитала сестр у , більш обізнан у у бойових справах.

Сло у н здригнулася, її концентрація була порушена.

« Перепрошую , що?» сказала вона, відволікаючись.

«Як ти думає ш , хто переможе?» Кулант знову терпляче сказала .

Генерал трохи поверну ла ся до сестри.

«Звідки мені знати подібне ?» — сказала вона роздратовано. «Я ані трохи не знаю їхні рівні чи навички! З того, що ми знаємо, вони навіть не еволюціонують, тому я не можу судити за їхніми фізичними формами чи мутаціями. Як мені їх передбачувати ?»

«У них є класи, — мудро запропонува ла Кулант, — їхні види не змінюються, але у них є «клас», який дає статистику за рівень. Ти повинн а знати хоч це ».

Слоун зниза ла вусиками .

«Я це знаю, звичайно знаю, — вона тицьнула ногою в бік двох фігур удалині, — але я не знаю, які їхні класи чи характеристики, тому я не можу зробити прогноз».

« Чи дійсно це для нас настільки важливо? Я маю на увазі те , хто переможе».

Ця ідея не спала на думку Сло у н, і вона на мить замислилася над цим , поки Сірий і його суперник почали рухатися, розходячись, доки між ними не залишилося п’ять довжин новонароджених робітників . Чи справді це мало значення? Очевидно, вона хотіла перемоги Сірого , оскільки він був більш-менш на боці Колонії, хоча й доклав чимало зусиль, щоб приховати від Колонії свої мотиви та погляди. Вони точно нічого не знали про його справжню силу. Зрештою, оскільки Граніна звільнили з- під варт и , результат дуелі не здавався настільки важливим. Формувач мав відношення до Колонії лише через його зв’язок з Найс таршим, і нічого більше , від чого б залежало їх життя. Але якби Сірий міг виграти... це могло б позбавити Голгарі важлив ої фігур и . Якщо найпотужніш ий з них буде виведен ий з бою, шанси с тримати кам’яних людей до початку хвилі значно покращ ать ся.

«Якщо Сірий переможе, наша позиція буде набагато сильнішою. Крім того, він є свого роду союзником. Очевидно, що буде краще, якщо наші союзники будуть сильнішими», — міркува ла Сло у н.

«Це правда», — погодилася її сестра, і вони обидві сіли, щоб спостерігати, як віддалені постаті вклоняються одна одній у дивному прояві етикету, перш ніж зайня т и поз и .

Голгарі позбувся своїх піхв, а блискуче кам’яне лезо сяяло тією ж потужною енергією, що брижами пронизувала тверду «шкіру», яка вкривала його тіло. На цю дуель, мабуть, не надягали обладунків, дворянин відмовився від них, показавши для всіх свою справжню шкіру. Камінь був усіяний золотими потоками мани, які постійно рухалися та текли, коли рухався він , проливаючи світло навколо нього у сліпучому прояві сили. Який би мінерал чи руду той не використовува в , Слоун ніколи не бачи ла нічого подібного, очевидно, що це бу в дорогоцінний матеріал . Вона була готова посперечатися , що Ковалянт від дасть вусик , щоб вивчити його хоч на п’ят ь хвилин. Сам меч був тонкий і вигнутий, але довгий, можливо навіть цілих два метри. У руках велетенського воїна він виглядав гострим і смертоносним, точним знаряддям смерті. У порівнянні з Сірим , неозброєним і набагато меншим, одягненим у скромну мантію з оголеними кігтями, ситуація виглядал а не надто позитивно .

Коли битва почал а ся, Сло у н могла заприсягтися, що пропустила це й момент . Одну мить вони були нерухомі, наче статуї, спостерігаючи один за одн им і за найменшим рухом, а наступної вони перемістилися. Це було так, наче вони зник ну ли з того місця, де стояли, і знову з’явилися в іншому місці, позбувшись клопоту долати проміжну відстань.

Так швидко!

Вони промиготіли щ е кілька разів, поки нарешті не зіткнулися. Бідні очі мурашиного генерала вловили удар через секунду після того, як він стався. Голгарі кинувся вперед, усе його тіло було розмитим, коли велике лезо впало над його головою. Енергія, влита в лезо, була настільки потужною , що Сло у н відчу ла , наче тисяча тон каменю падає на Сірого зі швидкістю блискавки. Неминучий удар . Не збентежений небезпекою, Сірий замахнув ся обома руками справа наліво, а його кігті спалахнули світлом, яке простягалося назовні та зіткнулося з лезом, відводячи його вбік.

Від удару камінь розлетівся і полетіли осколки, коли кілька тон породи розпалося. Коли його супротивник втратив рівновагу, Сірий кинувся кігтями раз, два, тричі, надто швидко, щоб побачити очима , перш ніж відскочити поза меж і досяжності, витягнувши обидві руки. Благородний Г олгарі не поспішав виправлятися, стискаючи руків’я свого меча в одній руці, а другою очищаючи пил і каміння зі шкіри. Яким би матеріалом він не був покритий, він був явно міцним, як цвяхи, на ньому не було видно жодної подряпини.

Вони обмінялися кількома словами, які Слоан і Кулант не змогли почути, перш ніж знову зайняли позицію, даючи двом мурахам можливість обдумати те, що вони по бачили.

«Що це , в біса , було ?!» Слоун видихну ла .

«Ти бачи ла ману, упаковану в цей меч?!» Кулант бу ла шокован а . «Це було божевілля! Як він вміщує туди стільки мани ?»

«Ти бачил а швидкість? »

« А сила ...»

Тоді двом членам ради стало зрозуміло, що, крім Найс таршого і, можливо, самої Королеви, немає нікого, хто міг би сподіватися протистояти таким могутнім особам, як ці двоє. Дійсно, незалежно від того, скільки мурах третього рангу вони могли кинути проти двох бійців перед ними, чи мало це насправді значення? Перед обличчям такої сили вистачило б лише особи з рівною силою. Якщо вони не зможуть самі виховати воїнів подібн ої сили , втрати, які вони зазнали б, щоб знищити цих виняткових людей, були б неприпустимими . А хто знав? Чи були такі істоти, як ці двоє, навіть настільки рідкісними в глибинах?