Розділ 677 — Облога, частина 22

Сірий і його супротивник, Високий Клинок Кооранон Балта, вивчали один одного, а їхній досвід і навички спостереження забезпечували постійний потік інформації, поки вони продовжували перевіряти один одного. Використовуючи своє Г остре О ко п’ятого рангу, Сірий міг бачити кожне посмикування м’язів, кожен видих у нестерпних деталях. Голгарі не зміг би поворухнути й пальцем на нозі так , щоб вовк не міг би сказати йому, на скільки міліметрів він його пересунув. Не лише зір, усі інші почуття теж були доведені до межі його здібностей, навичок і природних переваг як одного з народу , які гарантують, що нічого не відбувається поза його увагою .

Саме досвід дозволяв йому фільтрувати цю інформацію, ігнорувати те, що не було важливим. Він відчув ав запах мурашиних феромонів, що вкривали цей тунель, відчув ав запах крові та іхору тих, хто відступив за браму, але не звертав на них уваги, все, що мало значення, — це битва.

Він зосередився так, як навчали великих воїнів Народу, збалансував свій розум і інстинкт, щоб знайти правильну рівновагу. Він зробив це м айже рефлекторно, настільки вкоріненою була ця техніка . Сірий почав циркулювати ману всередині свого тіла навколо свого центру, створюючи потік, який посилював його рухи та прискорював поглинання енергії всім тілом. Минуло стільки часу з тих пір, як він боровся в двобої настільки високого рівня, як цей. Старе знайоме відчуття почало ворушитися в його жилах, враження, що він на полюванні. Вовк у ньому почав оголювати свої ікла, і він дозволив цьому відчуттю охопити його, визнаючи його присутність, але не приймаючи і не відки даючи його. Рівновага була його безпечною гаванню.

Високий Клинок впорався з диханням і знову почав напружувати свою ауру. Потужний і владний, він пронісся по повітрю і спробував розчавити вов ка , залякавши та позбавивши його сили. Як і раніше, він не опирався цьому, а натомість пропускав все крізь себе. Такі дитячі хитрощі були марною тратою дорогоцінної енергії на дуелі і не мали на нього ніякого впливу. Той факт, що Високий Клинок наполягав на спробі зробити це , показ ува в його брак досвіду.

«Ти поступишся мені, звір юко », — сказав Балта, поки впевненість витікала з його великої статури. «Скільки з вас уже впало від мого клинка ? Ти просто ще один зубець, і ти навіть не усвідомлює ш цього».

У серці Сірого спалахнув гнів. Війна між нов ими та стар ими расами Пангери насправді ніколи не закінчувалася, і конфлікт між і мперією каменю та Н ародом триває і донині. Існував шанс, що Балта дійсно вбив ав його людей у Підземеллі , це правда, але, швидше за все, це бул а просто провокація . Він дозволив гніву вийти з нього . Це був не час для гніву.

«Ти щеня, — спокійно сказав Сірий, — скиглиш і сопеш у бруді, чекаючи, поки дорослий навчить тебе як працює світ . Так ч ого ти чекаєш? Я тут».

Обличчя Г олгарі, вкрите камінням, скривилося від люті, і він кинувся вперед, а камінь під його ногами зрушився з силою його ривка . У битві такого рівня не було часу на ідеї чи роздуми, не було обдумування наступного кроку. Це було царство добре натренованих рефлексів, настільки швидких і автоматичних, що можна було по сперечатися, що мозок взагалі не брав участі. Сірий кинувся в бій, відмовляючись спрямовувати або контролювати своє тіло під час удару. Йому не потрібно було, воно атакує сам е собою. Він і його інстинкт були одним і тим же.

Він активував ривок лише правою ногою, повертаючи тіло, а ліва активувала Метеоритний У дар. Витривалість і мана витікали з нього крізь пазурі, коли нави чка активувався та прояв ила ся в повітрі. Посилені обертанням його тіла, п’ять зубчастих лез пронеслися по повітрю зі швидкістю, вищою, ніж могли від стежити навіть його очі. П ередбач увано , Балта кинувся прямо вперед, покладаючись на своє загартоване тіло, щоб поглинути вс ю шкоду , яку може нанести Сірий, але його знову недооцінили. З гучним хрус т ом атака вразила Г олгарі в бік і той настільки втратив рівновагу, що його руйнівний удар пролетів повз ціль на кілька сантиметрів.

Дихай. Потім течи . Дика радість вибухнула у його серці, і Сірий дозволив своїм губам відкритись у дикому гарчанні, оголивши ікла. Його тіло продовжувало рухатися , миттєво завершивши повний оберт, після чого він в дарив обома ногами по землі та кинувся. Мана закружляла в повітрі та всередині його тіла, коли його руки опустилися до стегон. РИВОК . РИВОК . РИВОК . Тричі менш ніж за секунду він виконав ідеальний мікроривок, довівши свою швидкість до запаморочливої висоти, поки його руки концентрували витривалість і ману. Випустивши св ою власну названу навичку , він висунув обидві руки вперед долонями вгору та витягну вши кіг ті.

Пробий С тіну!

Світло від кожного кігтя об’єдналося в єдине ікло, що полетіло назовні від його поштовху і впилося в бік дворянина .

Голгарі теж був не без власних навичок. Не маючи змоги вчасно використати лезо, він активував свій власний ривок , щоб отримати імпульс від удару, поки золоті смуги металу на його шкірі ковзали до місця удару. Незадовго до моменту зіткнення Сірий помітив виразне мерехтіння щита навколо тіла дворянина , після чого його навичка спрацювала та відкинула тіло Г олгарі.

Проте він ще не закінчив, незважаючи на те, наскільки це мало бути боляче. Коли він вирвався від удару , Балта повернувся, щоб захистити свою голову, перш ніж врізатися в стелю тунелю та відчути, як камінь розколовся навколо його тіла. Навіть з цієї позиції він міг дати відсіч, його вільна рука стиснула ефес його живого кам’яного леза, і він використав його, щоб нанести широкий захисний удар у бік звіра, поки той звільн юва вся з каміння . Всупереч очікуванням суперника, Сірий вирішив не посилювати свою перевагу, а натомість прояви в терпіння. Він вивчав все з широко розплющеними очима . Наскільки поранен им бу в Г олгарі? Наскільки ефективним була його атака ? У той же час він зосереджувався на регулюванні свого дихання і на тому, щоб його душевний стан не порушувався. Йому знадобилося багато часу, щоб зрозуміти необхідність протистоя ння своєму бажанню до полювання , проте це був цінний урок.

Коли Балта знову опустився на підлогу тунелю, Сірий розігнув руки та похитав ногами, намагаючись залишатися максимально гнучким.

« Ти прикріпив собі до шкіри дуже міцний матеріал , — сказав він легковажно , — досить рідкісна знахідка».

Балта посміхнувся, і водночас світло блиснуло на його справжній шкірі.

«Ми цінуємо камінь понад усе, звірю ко . Очевидно , що найкращій руді судилося дістатися найкращим з наших людей».

Він був неврівноважений ліворуч, Сірий був у цьому впевнений. У той момент, коли він відчув слабкість, його зіниці розширилися, а дихання перехопило в горл і на короткий час . П отім це минуло, і він знову взяв себе під контроль. Це було прикро, але в ту мить він втратив контроль над жагою крові, вбивча аура мисливця вирвалася з його тіла, і, судячи з виразу обличчя дворянина, він це відчув. Це було майже смішно. Балта так охоче називав його звіром, щоб глузувати, не розуміючи, що його опис був цілком влучним. Сірий був звіром, а Балта — його здобиччю.

Широка дика усмішка розтягнулася на обличчі Сірого , коли він прийняв наростаючий приплив вовка всередині.

«Звичайно, — гаркнув він крізь оголені ікла, — і я припускаю, що ти здобув цю руду власн ими руками ? Правильно, Балта? Чи хтось інший купив її для тебе , як і все інше виняткове у тобі?»

Суміш страху та обурення на обличчі дворянина була як чудове вино на язиці Сірого , і він не дочекався відповіді та кинувся вперед. Голгарі відповів чудовими рефлексами та навичками високого рівня, миттєво вдаривши мечем один, два, три рази. Світло меча злобно завивало, розрізуючи кам’яну підлогу тунелю, але Балта не звернув на це уваги. Його ворог ухилився в останню можливу мить, він це відчув. Його очі блимали, поки він намагався вистежити свого супротивника, але літній вовк став ще швидш им , ніж раніше, і його інстинкти ще поверталися до нього .

Він не по бачив останнього удару. Сірий підстрибнув над ударами меча та використав свій плащ, щоб злитися з каменем позаду. У битві такого рівня втрата сліду супротивника на мить була в десять разів довшою у часі , ніж йому було потрібно для завершення бою. Зосередившись на собі, Сірий видихнув і відштовхнувся обома ногами. Для стороннього спостерігача це виглядало так, наче вовк відштовхнувся від повітря, опустившись на свого нічого не підозрюючого противника, як ікласта комета. Перед ним утворився вихор мани та витривалості, і він повернув своє тіло, щоб надати йому більше швидкості та сили. Коли він досяг нув Високого Клинка, він направив всю цю енергію в велетенське , покрит е скелею тіло за допомогою вістря своїх кігтів.

БУМ!

Камінь навколо них розлетівся, як порцеляна, коли Сірий загнав свого ворога глибоко під землю. Коли його атака розвіялася, він виявив, що поховав Г олгарі на десять метрів у твердій скелі. Оскільки він не мав на нього особистої образи, він переконався, що дворянин ще живий, перш ніж підтягнути того нагору та покласти назад на підлогу тунелю. Підійшовши , він поклав Балту на землю, щоб його забрали його люди, розвернувся , і пішов назад до гнізда.

Хороша невелика бійка. Достатн я , щоб підбадьорити настрій .