Розділ 686 — Облога – ФІНАЛ

Клянуся Гендальфом, я втомився.

БАМ!

Припини вже нарешті бити мене!

УКУС ПРИРЕЧЕННЯ !

Як і кожного разу, коли я активую нави чку , команда легіонерів з важкими щитами стрибає вперед, активуючи безліч здібностей і приєднуючись один до одного.

ХРУС Т !

Незважаючи на те, що мої щелепи глибоко впиваються в металеві пластини, які ці ідіоти називають щитами, я знову не можу проникнути крізь них і завдати реальної шкоди. Дурні консервні банки! Тоді їжте кислоту! Я низько опускаю грудну клітку та піднімаю живіт, щоб облити команду перед собою гарячим сок ом , перш ніж повернутися в свою позицію в оборонній лінії . Мурахи ліворуч і праворуч від мене покладаються на те, щоб я захищав їхні фланги, і якщо я вийду надто далеко або трохи відступлю , я наражаю їх на зайву небезпеку, що траплялося кілька разів під час бою.

«Потрібне зцілення ?» Я відчуваю феромони мого призначеного друга-цілителя за собою.

« Ти вже зар яджена ?» Я трохи шокований.

«Ні. Але я знайш ла іншого цілителя, яка може доповнити вас, якщо потрібно».

Мені здається трохи підозрілим, наскільки здібною і, здавалося б, високого рівня виявилася цілитель, яка стояла позаду мене в лінії оборони , і тепер, коли цілителі відчайдушно потрібні по всій ширині фронту , вона випадково знаходить іншого представника своєї касти , який чекає в резерві?

«Зі мною все гаразд, — брешу я, — використай це зцілення там, де воно потрібне».

Я майже чую позаду себе знизування вусиків, і маленька мура ха знову закопується в землю, поки триває боротьба. Ще кілька обмінів, і я бачу Крихітк у праворуч від мене , який отримує удари в груди. Залп вогняних куль і заряджених стріл влучає йому прямо в грудну пластину, збиваючи його з ніг. Велика мавпа виє від люті, але вона настільки виснажена, що не може більше триматися на ногах і перекидається, розкидаючи членів колонії під ногами.

[Інвідія! Крініс! Переконайтеся, що Крихітка залишиться цілим.]

Відчайдушно намагаючись відволікти увагу, я знову вриваюся вперед у лави Легіону, відштовхуючи їх своєю масою. Тільки цього разу я не відступаю, а натомість знову кидаюся в атаку, зжимаючи щелепи з усіх сил , і підриваючи гравітаційними стрілами всіх, кого бачу. Це диво, що Крихітка витримав таку кількість часу , він зовсім не створений для витривалості. Без броні, яка його захищала, я б давно наказав йому вийти з бою. Якщо я справді виживу достатньо довго, я знайду Ковалянт і особисто подякую цьому маленькому генію. Мені доведеться перевірити, чи зможе вона знайти прозорі матеріали, коли я буду отримувати власну броню. Я нізащо не буду закривати свій чудовий панцир!

БАМ!

Хоча зараз я , напевно, був би не проти додатков ого щит а ... Сили Легіону швидко користуються моїм поганим розміщенням і зближуються навколо моїх флангів швидше, ніж Жвава снідає. Мої відчуття загострюються до найтоншої межі , а мої вусики, рефлекси та м’язи рухаються в ідеальній синхронізації, відхиляючи та ухиляючись від кожного удару, на який я здатний вплинути , відкидаючи інших до зіткнення з моїм панциром. Дорогоцінний діамантовий панцир знову рятує м ій зад !

По правді кажучи, легіонери рухаються трохи повільно, їм тепер не вистачає їхньої звично ї щлагодженості . Битва була довгою, а оскільки навіть мурахи втомилися, навіть ці незламні люди теж втомилися від постійних зусиль. Спроба пробитися крізь десятки тисяч велетенських мурах зробить з вами подібне , ким би ви не були. Хоча гравітаційна зона і стріли , якими я стріляю, можуть не мати особливого ефекту, я впевнений, що вони зберігають мене зараз в живих, оскільки солдатам, які ціляться на моє життя, стає трохи складніше рухатися та махати сво єю збро є ю.

Клац ! Клац ! КЛАЦ !

Я відчайдушно ухиляюсь і радію, що моє відволікання зробило свою справу. Шанс знищити невимовно привабливу мураху , а саме мене, ви манив Легіон геть з зони, де впав Крихітка, а Колонія поспішила збільшити кількість осіб , щоб підтримати лінію, поки Крініс відтягує мого улюбленця, а Інвідія зцілює його від будь-якої безпосередньої небезпеки.

[Чудова робота!] кажу я їм. [Коли Крихітка буде в безпеці, будь ласка, прийдіть і врятуйте мене також ...]

[МАЙСТЕР!]

Після цього Крініс ще дасть мені виговір . Можливо правильна відповідь це смерть . Ні ! Не можна так думати, треба жити!

З-за лінії фронту Віктор спостерігає, як атака Найс таршого гальмується і його швидко оточують. Втрата великої мавпи-охоронця була гостро відчутна в рядах, але нічого було не вдіяти , Колонія не має іншого вибору, окрім як йти вперед!

« Йдіть туди і боріться !» вона наказує кожній мура с і в резерві рухатися вперед. «Слідуй те за Найс таршим і боріться за К олонію!»

«ЗА КОЛОНІЮ!» повертається рев, коли мурахи, які щойно вилікувалися від своїх травм, знову кидаються в бійку.

Не бажаючи залишатися позаду, Віктор сама біжить вперед, щоб приєднатися до конфлікту. Яка різниця, якщо вона тут помре ? Після цього більше немає планів чи стратегій, які їй потрібно було виконувати . Вони а бо ви стоять тут, або за гинуть. Відчуваючи шалену енергію цих останніх моментів, люди-союзники приєднуються до мурах, які кидаються вперед з останнім подихом сили. Увесь цей час Найс тарший лютує в рядах Легіону, кидаючи сь вс ією сво є ю ваг ою та поглинаючи абсурдн у кількість шкоди , намагаючись порушити бойову лінію ворога.

«Прор иваємося !» Віктор зареві ла , а коли вона кинулася вперед, її щелепи заклацали і вона кинулася тілом у солдатів попереду, згинаючи їхню бойову лінію, коли наступна хвиля пробігла по її спині, щоб теж врізатися в ворога .

Усі доступні мурахи приєдналися до атаки, і вздовж лінії повторювалася ситуація , коли свіжі війська вгризалися в щит и і мечі Легіону. Солдати, розвідники, маги, цілителі, усі мурахи, присутні на полі битви, приєдналися до цього останнього штурму в надії нарешті прорватися. Ворог швидко зрозумів, що відбувається, і подвоїв свої зусилля, борючись як згуртований загін, щоб відбити хвилю мурах, яка прибула.

Жорстокість битви досяг ну ла шалено го піку . Жодна сторона не бажала робити крок назад, і за три хвилини Віктор ста ла свідком сотень актів самовідданої мужності, майстерності та жертовності з обох сторін. Посеред усього цього , одна діамантова мураха горіла яскраво, наче вогник свічки, що ледь не згас ає . Незалежно від того, як мурахи тиснули або скільки території вони від воювали, Найс тарший завжди залишався недосяжним. Наче психічно пов’язан ий з самою Колонією, щоразу, коли Віктор піднімалася разом зі своїми родичами , Найстарший також занурюва в ся глибше в море військ Легіону. Не маючи змоги дістатися до свого прабатька, першого у своєму роді та найсамовідданішого захисника, мурахи Колонії лише шаленіли, знову й знову кидаючись на ворожу лінію, щоб відштовхнути їх назад, не звертаючи уваги на власні травми.

Віктор бачи ла , як виконується стратегія Легіону. Вони хотіли поглинути атаку , поступитися і дозволити духу Колонії зруйнуватися разом з їхнім імпульсом. Тоді вони намагатимуться в сто разів більше повернути біль, який вони витерпіли, за допомогою зустрічного удару, який розіб'є мурашину бойову лінію та знищить гніздо раз і назавжди. Навіть знаючи це, Віктор нічого не могла зробити. Все, що вони могли зробити, це піти слідами свого прабатька, першого в своєму роді, і кинутися до клинків ворога.

Наповнена посиленням своїх союзників-людей, які ревіли та верещали, піднімаючи тремтячі руки та бігли на хитких ногах, Колонія обрушила свою справжню лють на Легіон. На одну мить, одну блискучу мить, Віктор подума ла , що вони зламаються . Найс таршого було неможливо зупинити, і як би вони не намагалися, легіонери не змогли його зупинити . Куди б вони не йшли, ряди Легіону вигинал и ся та ламал и ся, відкриваючи щілини, крізь які за секунди пролізали сотні велетенських мурах, які кусали та хрумтіли вс ім , що могли знайти, намагаючись дістатися до свого рятівника. Зайшовши так глибоко та спричинивши стільки руйнувань, Віктор побач ила , що лінія руйнується, і відчу ла , як з глибини її ядра піднімається надія.

Проте , наче ілюзія, вона раптом зник нула , а щілини зачинилися перед її очима, стіна щитів відновилася, і атака мурах нарешті похитну ла ся. Через мить вона зрозуміла чому. Найстарш ий впа в , одна з їх ніг нарешті зачепилася та була відрізана на суглобі і інерція з гуркотом вибила їх з рівноваги . Вже за кілька секунд легіонери спустяться на лежач е тіло найсильнішої мурахи, і Віктор нічого не зможе з цим вдіяти.

І ось це сталося . Припливна хвиля мани, що розірвала тунель, наче крик. Вени Підземелля, прорізані крізь камінь, здавалося, пульсували та звивалися, коли стіни почали зміщуватися, а всередині почали набува т и форми монстри, які незабаром мали народитися та вилізти .

Обидві сторони миттєво зупинилися, і Віктор ледь не почала лаятися , коли в ній вибухнула радість. Зараз?! Хвиля починається ЗАРАЗ?! Навіть десять хвилин раніше, і їй не довелося б терпіти цей шалений порив катастрофи. Без жодного слова сили Легіону відступили та рушили швидким кроком, а їхня втома про являлася лише в окремих місцях, коли вони залишали поле бою, беручи з собою поранених. Через секунду Віктор кину ла ся вперед, щоб підтримати Найс таршого, і незабаром велетенську мураху підняли на спини кількох сильних солдатів, щоб того можна було перенести назад до гнізда.

«Ось так просто ?» Найс тарший повторив власні думки Віктор, «вони беруть і йдуть?»

Довгий час ніхто не відпові дав , поки мана продовжувала вирувати навколо них, наповнюючи тунель п’янким рівнем енергії. Тоді Найс тарший почав сміятися, як запахами, так і думками, коли магія розуму вилилася з нього і потрапила в кожну мураху та людину, які були в оточенні . Це було так, наче кипляче джерело полегшення і радості вибухнуло в усіх них, і ніхто не наважувався говорити, щоб не порушити його та не загасити. Таким чином Найс таршого мовчки провели назад у гніздо, радісно сміючись усю дорогу.