Розділ 721 — Материнська любов

З нетерпінням розпочати моє лоскотання, я кидаюся до кімнат, щоб раптом зупинитися, коли помічаю в кімнаті когось досить несподіваного. Швидко реагуючи, я створюю розумову конструкцію, дивуючись тому , наскільки потужним здається мій розум, коли я керую маною.

[Привіт, Сара! Як справи?]

Велетенська ведмедиця сидить у центрі кімнати , навколо неї кишать личинки та виводок, поки вона тягнеться, щоб переко чува ти їх своїми великими лапами.

[О, привіт, Ентоні,] каже вона, повертаючись до мене, [ти виглядаєш інакше. Ти еволюціонува в ?]

Хоча ввічливий тон все ще присутній, у її тоні є якась млявість, якась розслабленість , якої раніше не було. Я чув усе про битву, яка точилася тут, у виводкових кімнатах , як Сара билася на межі смерті, відбиваючись від Г олгарі, і як вона атакувала Королеву у своїй сліпій люті. Я хотів би отрима ти можливість поговорити з нею до еволюції, але у мене ніколи не вистачало часу, тиск досяг ну ти наступного рангу був високим, і я відчував, що це потрібно зробити якомога швидше. Однак тепер я не збираюся втрачати цей шанс.

[Звичайно! Ти справді почуваєшся як вдома,] кажу я, вказуючи на радісних личинок, що ворушилися навколо її пухнасто го тіла , [ доглядачі дійсно пусти ли тебе сюди?]

Масивному ведмедю вдається виглядати майже сором’язливо. Майже, вона все ж зазнає невдачі. Вона просто виглядає надто моторошно .

[Це була... ідея К оролеви. Вона вирішила , що це може мене розслаб и ти, і це дійсно так.]

Вона простягає руку і дряпає кінчиком кігтя одну личинку, і маленька істота тремтить від захвату.

[Звичайно,] я обурююсь, [лоскотання личинок - це найкраща розвага!]

І мені також варто нею зайнятися . Ніхто не казав, що я не можу лоскотати і говорити одночасно. Я кинувся до кімнати, яка раптом стала переповненою, коли тепер разом з і звичайними мешканцями тут були дві істоти шостого рангу , але вона здалася швидше затишною, ніж тісною, і я щасливо вмостився, а мої вусики вже витягнулися назовні, щоб почати катати личи нок по землі .

[Я так і не мав нагоди віддячити тобі належним чином,] кажу я, знущаючись зі своєї перш ої жертв и залпом лоскоту, [ти перев ершила те, що будь-хто з нас міг від тебе очікувати , коли тобі навіть не було потрібно нічого робити . Без тебе ще тисячі членів моєї родини загинули б, дякую.]

Велик а ведм едиця незручно ворушиться.

[Я навіть не впевнен а , чи боро ла ся я, щоб врятувати твою родину, чи просто тому, що хоті ла помститися Г олгарі. Або... можливо, я просто... просто хоті ла боротися . Гнів викликає звикання... перший раз було нелегко по вернутися до норми . Я дума ла , що звільнюся від нього , коли втечу від культу та їхніх планів, але я знову вкинула себе в нього , щойно у мене з’явилася така можливість.]

Вона затихає, розмовляючи зі мною, а її лапи впираються в землю біля неї. Ха-ха! Це означає більше личинок для мене !

[З моєї точки зору, все набагато простіше. Ти допомогл а нам, і ми всі вдячні за цю допомогу. У процесі тобі також вдалося вдарити Г олгарі по носі, на що тут скаржитися ?]

Вона розгортає свої масивні лопатки на спині і починає говорити, але я перервав її, перш ніж вона встигла почати.

[Я знаю, що ти втрати ла контроль наприкінці.]

Незграбний монстр, яким стала Сара, здається, згортається від моїх слів. Я практично відчуваю запах сорому, що від неї виходить . Насправді це мене трохи злить.

[Але зрештою нічого не сталося. Нічог о. Не. Сталося. Ви відбили ворога, і К оролева змогла тебе заспокоїти. Немає жодної мурахи в Колонії, яка б тримала це проти тебе , після того, що ти зробил а і що сказала мати. Подобається тобі це чи ні, але ти тепер частина цієї сім’ї.]

[...це справді так ?] запитує вона, з розум ом сповнени м сумнівів. [Я не мураха. І коли я думаю, що К оролева мало не загинула через мене... ]

Вона затихає, і я бачу, що її душевні шрами глибокі, і не лише через цей випадок, але й через усе, що сталося в її житті. За це життя, і попереднє теж . Це не моя справа намагатися говорити з нею про її минуле, але я міг її в чомусь запевнити.

[Озирн и ся,] Я пропоную їй .

Трохи збентежена, вона піднімає свою величезну морду і оглядає кімнату .

[Де ти , по-твоєму, знаходишся ?] Я питаю.

[... у виводковій кімнаті ?] Вона розгублено відповідає.

[ТОЧНО. Ти д умаєш, що ми пускаємо сюди будь-кого? Тут йдеться мова про виводок Колонії ! Кожна мураха в К олонії кинула б своє життя, щоб зберегти майбутні покоління. Якби ти не бул а рідн ою , ти справді думає ш , що ми б тебе сюди пустили? Чи терпіли б ці доглядачі твою присутність, якби це не було правдою ? Вони ледве терпл ять те , що я тут! Я!]

Наче на доказ моєї правоти, один з багатьох доглядачів у кімнаті роздратовано тицьну ла мене в бік однією ногою.

«Тобі потрібно дати мені цю личинку », — коротко каже вона мені.

«А х , звичайно».

Я відпускаю личинку, яку мучив невпинним лоскот о м, під її опіку, і маленька істота падає з полегшенням, нарешті звільнена від моїх вусиків. Час наступної жертви! Гвехехех! Дістаючи чергову личинку , я катаю її своїми вусиками, поки маленька істота не звивається від радості. Так мило! Так заспокійливо! Мені потрібно трохи часу , щоб зрозуміти, що Сара все ще нічого не сказала. Я дивлюся і бачу, як вона понуро сидить , з задумливим виразом на її ведмежій морді.

[ Слухай . Ніхто тут не буде змушувати тебе боротися . І якщо ти хоче ш боротися , тут тобі також ніхто не буде заважати . Тут, у цій К олонії, ти може ш приймати власні рішення, ти вільн а . Якщо тобі потрібна допомога в будь- чому , просто попрос и , і я або хтось інший прийде і зробить те, що потрібно зробити. Ти заслужил а на це.]

Вона мовчки киває, і я на деякий час повертаюся до лоскоту, перш ніж вона знову говорить.

[А як щодо Джима?] тихо запитує вона.

Гарячий гнів горить у мене в животі при згадці про того зрадницького черв’яка .

[Щойно ми його знайдемо, він стане їжею,] кажу я, і мій розум стискається від люті.

Я бачу, що вона стурбована та бореться з думками в своїй голові, аж поки не зітхає.

[Я не думала, що його пробачать,] сказала вона, [не після того, що він зробив. Я просто... я не знаю.]

[Він був твоїм другом, я вважаю , що розумі ю твої думки . Проте через нього загинув виводок . Від цього немає повернення, не з нами.]

[Мені здається, що він зробив це для мене], — зізнається вона, її розум настільки тихий, що я майже не чую її слів. [Він не хотів, щоб я боролася . Він був так наляканий, він настільки хвилювався, що я знову втрачу себе. Можливо, він думав, що якщо він припинить конфлікт, прорве облогу, то все закінчиться. Я думаю , що він хотів мене врятувати.]

Я знизую плеч а м и .

[ І що ?]

Велетенська ведмедиця сердито пихкає, повертаючи погляд на мене.

[Що ти має ш на увазі? Хіба це не означає, що зрада, і всі, хто загинув, виводок , майже К оролева, все це було через мене!]

[Це те, що тебе хвилює? Це просто нісенітниця. Ти нам допомагал а , будь-яке рішення, яке прийняв цей придурок, він прийняв сам. Це він несе відповідальність, а не ти .]

Ведмедиця знову опустила плечі.

[Я б хотіла погодитися з тобою,] бурмоче вона.

[ Слухай , ти засмучен а у місці , яке повинно бути місцем веселого лоскоту . Знаєш що , чому б тобі не піти розповісти це К оролеві і подивитися, як вона до цього по ставиться. Вона найбільше постраждала від твоїх дій, тож ти повинн а піти і дізнатися що вона скаже про це.]

Настала мить мовчання, поки Сара перетравлювала мої слова, а потім вона рішуче рішуче кивнула .

[Ти маєш рацію. Я повин на поговорити з К оролевою і дозволити їй вирішити, що робити. Яке б покарання вона не вирішила, я прийму його .]

З рішучим настроєм могутня ведмедиця піднімається на чотири лапи та пробирається вниз тунелем, пробираючись до кімнати для відкладання яєць. Задоволений додатковим простором, я влаштовуюся і продовжую катати личинок, сміючись, поки вони радісно ворушаться, але я обов’язково нашорошую вухо, чекаючи, поки певний звук відлунить у тунелі. Це не займає багато часу, і коли він нарешті приходить, це як музика для моїх вух.

* ТВАК !*

Божечки ! Це звучало боляче ! Посміхаючись, я підс о в у ю під себе свої шість ніг і виходжу з виводкової кімнати . Без сумніву, мама захоче поговорити зі мною теж . Добре, що мій панцир став настільки міцним.