Розділ 730 — Стовп вогню

Чому монстрів третього шару називають демонами? Це питання мені часто задають ті, хто не знайомий з цією конкретною категорією або не дуже добре знайомий з монстрами загалом. Це розповсюджене помилк ове переконання , що саме цивілізовані раси Пангери назвали монстрів третього шару «демонами» у відповідь на особливо розумну жорстокість, притаманну більш розвиненим монстрам, які там зустрічаються. Це просто не так. Насправді сама Система присвоїла цим монстрам ім’я демон ів , ймовірно, задовго до того, як будь-яка істота з поверхн і зустрілася з ними та в била їх.

Чому це може бути так? Ах, тепер ми підходимо до суті справи. Це питання є причиною багатьох дискусій і спекуляцій в академічній спільноті навіть донині, і, незважаючи на думку багатьох моїх колег, я не вважаю , що можливо прийти до вичерпної відповіді.

Деякі висувають теорію, згідно з якою сама система містить відчуття «добра» і «зла», і використовують мову, пов’язану з різними навичками, класами та монстрами, щоб підтвердити цю ідею. Я визнаю, що цей аргумент має певну вагу . Різноманітні класи зцілення або ті, хто схильний до зусиль, які, як можна стверджувати, спрямовані на безпосередню користь суспільства, зазвичай отримують схвальні та позитивні формулювання у своїх описах, які дає Система. Інші класи, які є... менш приємними за своєю природою, такі як мучитель, кат або злодій, набагато менш компліментарні в їхньому описі , хоча слід зазначити, що мова Системи також не засуджує такі класи.

Отже, за цим аргументом система назвала найзліших з усіх монстрів демонами, оскільки вони найбільше заслуговують цього звання. Інші стверджують, що ця концепція за своєю суттю є хибною, оскільки всі монстри з Підземелля, по суті, є високомотивованими вбивцями. Менш розумні монстри можуть становити меншу загрозу, ніж їхні розумніші... колеги... але мотивація в обох схожа: вбивай, їж і ставай сильнішим.

Наскільки мені відомо, лише вихідці з трет ього шару отримують задоволення від того, що вони роблять, і навіть роблять усе можливе, щоб завдати болю, страху чи жаху своїм жертвам. Численні свідки засвідчили, що демони поводяться так навіть тоді, коли полюють один на одного. І кожен демон намагатиметься потурати собі відповідно до своєї природи, як це описано в їхньому виді . Демони гніву вдаються до жахливих проявів гніву та люті проти тих, хто, як вони вважають , образив їх. Демони жадібності йдуть на абсурдні кроки, щоб зібрати та накопичити те, чого вони бажають, насолоджуючись заподіяним болем. Демони заздрості, як відомо, забирають все у своїх ворогів, залишаючи їх буквально ні з чим , перш ніж завдати останнього удару.

Чому вони так діють? Чому Система назвала їх саме так? На мою скромну думку, немає нікого, хто міг би сказати напевно.

· Уривок з циклу лекцій «Про природу демонів» вчителя С о ки з Альянсу Бурі.

Я так до біса втомився. Мені потрібно більше мурах поблизу, щоб живити Вестибюль, двадцяти охоронців, які стеж ать за нами здалеку , просто недостатньо, щоб забезпечити всю енергію, що мені потрібна. Минуло два клятих дні, і ми не мали майже жодної перерви за весь цей час. Постійних боїв протягом такого періоду часу достатньо, щоб перемогти будь-кого, навіть істоту шостого рангу , як виявилося. Ми навіть намагалися заритися в стіну і на деякий час сховатися від хвилі, але це було не надто ефективно. Я не знаю, чи монстри тут розумніші, чи наші ядра надто легко виявити через кілька метрів обваленої стіни тунелю, але щойно ми сховалися в кишені, яку викопали, як монстри почали проривати собі шлях до нас.

Припиніть бути настільки наполегливим и ! Залиш те нас вже у спокої!

Зрештою нам вдалося трохи відпочити, закопуючись глибше та змушуючи монстрів працювати довше , щоб дістатися до нас, але цього було недостатньо, щоб зарядити наші батаре йки . По правді кажучи, ми повинні були вже давно розвернутися, але я відчуваю, що з кожним кроком ми наближаємося до третього шару, і я збрешу, якщо скажу, що мені не цікаво поглянути. Це новий кордон! Наступний етап підкорення Підземелля Колонією! Якою буде місцевість? Які тунелі, яку ману ми там знайдемо ? Почуття пригод и вирує в мені, і я не можу змусити себе придушити його, незважаючи на небезпеку, яку тягне за собою просування вперед.

« Найс тарший, я мушу по рекомендувати не чинити так», — я відчуваю вбив цю веселощів десь над собою.

« Протектант ? Що ти має ш на увазі?! Тобі не цікаво поглянути на треті й шар ? Не кажучи вже про неймовірну користь для Колонії, якщо ми зможемо заблокувати вхід на нашу територію хоча б на годину!»

Якщо ми зупинимо потік демонів у другий шар під К олонією, тиск на всі контрольні точки вище різко зменшиться. Це одним махом досягне мети цієї експедиції!

«Моя єдина мета — переконатися, що ви залиши те ся живим, — приходить відповідь, — йти далі в хвилю не варто ризику».

« Це б уло б набагато простіше , якби ви більше допомага ли », — бурчу я.

«Ми допомагаємо більше, ніж ви думаєте. Ми зробили стільки, скільки могли, залишаючись прихованими».

«Ви, мабуть, отримуєте від цього дуже багато рівнів скритності».

«... так» .

Я не хочу відкривати Протектанту та її команді, що я насправді точно знаю, що вони задумали. Їхні думки та бажання, їхня воля вливал и сь у Вестибюль, посилюючись Н ефом, і відкриваючи мені вікно в їхн ю діяльн і ст ь . Чого вони хочуть, що вони роблять і як вони це роблять, для мене вже не загадка, особливо коли я активно звертаю увагу. Я впевнений, що кількість інформаці ї , яку я отримав би від кожної окремої мурахи , якщо зосереджусь на цьому , була б надзвичайною, якби я спробував це в гнізді, але це досить тривіальн е завдання тут, коли в межах досяжності лише двадцять моїх родичів .

«Переконайтесь, що ви продовжуєте отримувати рівні», — закликаю я їх усіх, широко направляючи свій запах на стелю, де хова є ться решта, «Я знаю, що ви наполегливо працювали, щоб піднятися на новий ранг . Ще трохи, і ви досягне те п'ятого рангу , давайте зробимо це!»

Якщо всі вони досягнуть п’ятого рангу в той же час, коли мої вихованці досягнуть шостого, моя група досягне значно вищого рівня потужності, що зробить нас мобільною фортецею, яку Колонія зможе кидати проти наших ворогів. Очевидно , тоді ми могли б утрим ува ти облогу набагато ефективніше.

«У будь-якому разі , ми знову йдемо вперед!» Я заявляю. «Ми не повернемося додому, поки я не побачу третій шар. Якщо ви хоче те повернутися, то ді рухайтесь вперед ще агресивніше!»

Я відчуваю, як прокльони лунають у кожній душі загону захисників наді мною, кожен з них лютує через те, що їхня ціль, яку хоче захистити р ада, настільки налаштована шукати небезпеку на кожному кроці. Це н е моя вина, команда. Це не я доручив вам цю нездійсненну місію, тож якщо ви хочете скаржитися, тоді поверніться та кричіть на тих, хто вас на це завдання поставив . Підтвердивши моє бажання йти далі, група мобілізується та продовжує кусати щелепами нескінчен ий пот ік монстрів. Чим глибше ми йдемо, тим більше необхідно залучати охоронців, які працюють у групах, щоб вивести монстрів з рівноваги, завдати шкоди цілям з дистанції скоординованими залпами кислоти або використовувати магію, щоб вбити слабших супротивників. Це робить помітну різницю, і ми з моїми домашніми тваринами продовжуємо рухатися вперед.

Перше, що я помічаю, це тепло. Нестримний холод тіньового моря ледь-ледь поступається, і ледве помітний натяк тепла торкається мого панцира. Дякувати Гендальфу ! Температура була настільки низькою, що мої ноги були на межі замерзання . Чим більше ми рухаємося, тим тепліше стає, і тим менше тіньових монстрів ми бачимо, наче вони активно уникають спеки. Що, на мою думку, має сенс.

[Крініс, ти нормально почуваєшся, коли стає тепліше?] Я стурбовано запитую.

[Це незручно,] вона визнає, [але зі мною все добре .]

[Добре, тоді ми можемо продовж ува ти далі .]

Ми й демо вниз, далі в глибину. Зрештою ми натрапляємо на те, чого я не очікував побачити, густу стіну туману, що вкриває шлях вперед. Ми обережно йдемо вперед, випробовуючи нашу опору та напружуючи почуття, поки монстри та демони кишать навколо нас. Кожного разу, коли я рухаю ногою вперед, камінь стає гарячішим, поки не досягає майже пекучої температури, яка, на щастя, не завдає шкоди, хоча все ще щипає. Крихіт ці особливо незручно, і я відчуваю, як він перестрибує з ноги на ногу, поки ми пробиваємося крізь туман.

Це триває, можливо, сотню метрів тунелю, і коли ми виходимо на інший бік, Підземелля повністю трансформується. Нас більше не оточує темрява і холод, натомість стіна тепла і світло випалює вологу з моїх очей, а яскраво-червоне світло виходить з вен, що протікають крізь стіни, наче розгалужені лінії чистої магми. Набагато більш шокуюч им , ніж це, є те , що відкривається далі перед нами. Тунель продовжує спускатися вниз, утворюючи рампу до того, що , як я бачу, є пласким стовпом. Недалеко попереду стіни тунелю розширюються , відкриваючи величезний простір відкритого повітря, у що , відверто кажучи , складно повірити . Бажаючи побачити більше, ми рухаємося вперед, відкидаючи монстрів убік, навіть скидуючи їх за край, щоб вони впали вниз глибини .

[Затримуйте їх,] Я кажу своїм вихованцям, [Я хочу поглянути.]

Поки Крініс, Крихітка та Інвідія починають захищати мене від монстрів, я підходжу до краю рампи і дивлюся через край, а мій розум завмирає від неможливого видовища. Підлога ... така ... та ка далек а . Що я взагалі бачу? Навіть у Підземеллі... це точно неможливо...

Але свідчення моїх очей неможливо заперечити. Рампа , на як ій ми стоїмо, з’єднується зі стовпом вогненної скелі, що піднімається на висот у приблизно десяти кілометрів від підлоги. Мені складно розібрати, але наскільки я бачу, кам’яниста земля наповнена лавою, вогнем і звивистим килимом монстрів, які збігаються до підніжжя стовпа. Сама колона вкрита монстрами, які пробираються кігтями вгору, все ще продовжуючи боротися один з одним на кожному кроці. Це демони, які досягли нас у другому шарі, ті кілька, що пере жи ли підйом. У далекій-далекій відстані, коли я напружую очі до їх меж, я можу розгледіти ще один високий кам’яний шпиль, який виглядає так, наче він тримає саме небо.

Отже, ви хочете сказати мені , що вся поверхня та два верхні шари утримуються цими колонами?! Такого ж не може бути, правильно ?!