Розділ 731 — Стовпи світу

[ Майстре , нам потрібна допомога!] Вигук Крініс виводить мене з заціпеніння, і я кидаюся, щоб допомогти їм у боротьбі з нескінченною навалою демонів, які піднімаються по рампі , коли вони підіймаються на вершину колони та закріплюють свою позицію проти своїх товариші в демон ів .

Літаючі демони мають абсурдну перевагу в цій ситуації, просто махаючи крилами вгору та піднімаючись на рампу, але щойно вони досягають цієї природної перешкоди, вона втрачається , оскільки демони змушені боротися один з одним, щоб дістатися до другого шару.

[Не хвилюйтеся, я тут!] Я кличу, повертаючись у бій, мої щелепи напружуються , а розум створює нов у зону .

Без надзвичайного натиску тіньових монстрів область вогню більше не служить моїй меті, оскільки демони принаймні частково їй протистоять. Уся вироблена мана синього вогню відкидається, і тепер конструкт починає викачувати чисту крижану ману, яка спритно вплітається в но ву зону . Подібним чином лавова мана, з якою я працював раніше, також відкинута на користь набагато простішого у використанні повітря. Вже за кілька секунд перш е заклинання зі стисненого повітря готов е , і я стріляю ним у гнучкого, схожого на ласку демона, який намагається проскочити повз нас. Заскочений зненацька, звір встигає лише обурено заревіти, перш ніж потужний порив повітря переносить його за край рампи і той падає в глибину.

Льодов а зона !

У той момент, коли я відпускаю заклинання, повітря навколо нас наповнюється прохолодою і обертовими шматками льоду, які нешкідливо відскакують від моїх союзників, але детонують з різким тріском, коли вони стикаються з чимось іншим. Спочатку я цілком задоволений цією новою зоною , демони, очевидно , не є великими шанувальниками льоду, але через кілька секунд я помічаю те, що ігнорував раніше . Кількість мани, яка висмоктується з мого ядра, щоб підтримувати ц ю зону , неймовірна! Навіть протягом цього короткого періоду відповідальний під мозок починає зморщуватися від перевтоми, намагаючись підтримувати заклинання та одночасно виробляти крижану ману, необхідну для його роботи.

Причина цього очевидна: тут неймовірно спекотно ! Крижана мана витрачається надто швидко! Проклинаючись в середині, я припиняю крижан у область і перемикаюся на повітря, і обидва підрозуми працюють разом, щоб викач ува ти один і той самий тип мани, щоб кидати стріли стисн уто го повітря у моїх ворогів.

[Як ти тримаєшся, Крініс?]

[Зі мною все гаразд, майстре !] — відповідає вона сталевим від рішучості голосом.

[Не говори мені нісенітниці, Крініс,] я попереджаю її, поки ми боремося з демонами, [ скажи мені прямо, це наказ!]

[ Я в ідчуваю, що моя сила виснажується,] вона неохоче визнає, [і моя плоть не рухається крізь тіні настільки ж легко, як раніше.]

Звичайно, без природно великої кількості тіньової мани та темряви у другому шарі її сили не працюють і близько настільки ж добре, як раніше. Ще одна проблема швидко стає очевидною.

[Це лише я, чи ці демони набагато сильніші, ніж були раніше?] Я запитую , коли рука з огидним лезом жаху шкрябає мій панцир, перш ніж я можу кинутися вперед своїми щелепами та покінчити з загрозою.

[Холод, мабуть, послаб лював їх, коли ми боролися з ними раніше,] здогадується Крініс, [тут вони оточені своєю природною спорідненістю, і це надає їм сили.]

Дідько ! Це н асправді набагато складніше, ніж я думав. Незважаючи на те, що ми досяг ну ли найдосконалішої природної точки в Підземеллі , на яку ми могли сподіватися, рампа має не більше п’ятдесяти метрів завширшки, і кожен демон, який піднімається на стовп, не має іншого вибору, окрім як підніматися по ній , якщо хоче досяг ну ти шарів вище, тому можливо ми будемо не в змозі протриматися тут стільки, скільки я сподівався.

[Почекай те ще трохи, тоді ми відступимо! І повертайтеся до другого шару ! Зрозуміло ?! Якщо комусь складно , обов’язково повідомте Інвідію !]

« Я справді не думаю, що вам варто тут залишатися, Найс тарший! Протектант з’являється , щоб сказати це мені особисто, а її вусики смикаються в усіх напрямках, поки вона зжимає щелепи , щоб кусати ноги та суглоби демонів біля Крихітки. «Ця ситуація надто нестабільна, не потрібно ризикувати!»

«З нами все гаразд», — кажу я їй, змушуючи своє виснажене тіло продовжувати рухатися, коли ще один демон наближається до мене, кидаючись на моє набагато більше тіло з безрозсудною відданістю. «Почекай ще трохи, а потім ми відступимо. З нами все було б добре , якби ви всі вже були на п’ятому рангу …»

«Невже зараз для цього час , Найс тарший?!»

Можливо ні, але повільний прогрес моїх охоронців засмучує. Демон мчить вперед своїми кігтями, і я б’ю його в груди конденсованим поривом повітря, відправляючи його тіло в повітр я та за край рампи. Це був швидкий і безболісний спосіб впоратися з ворогом, хоча він не працює настільки ж добре на важчих ворогах . Поки ми продовжуємо наполегливу боротьбу, стає зрозуміло, що ми змушені поступатися, оскільки натиск демонів з плином часу стає лише густішим. За кожного, кого ми вбиваємо , ще два готові зайняти їх місце. Навіть якщо більшість з них лише третього або четвертого рангу , у цьому середовищі вони набагато витриваліші, рухаються швидше та завдають сильніших ударів, ніж тоді, коли ми билися з ними вище в Підземеллі .

« Рааааа !» у повітрі лунає гуркіт, і мої вусики крутяться, поки я намагаюся зрозуміти, звідки він взя в ся.

Знизу? За краєм стовпа я бачу масивну руку, вкриту каплями чорної смоли, що простягається, впиваючись у камінь, а її товсті м’язи випирають, щоб підтягнути решту монстра на вершину стовпа.

[У нас тут великий демон , хлопці! Будьте уважні !] Я кажу своїм вихованцям, які відчайдушно б'ються.

Іскра битви знову спалахує в очах Крихітки, коли він помічає величезного демона, що височіє на краю стовпа, і широка посмішка розколює його кажаняче обличчя.

[Ти залишайся тут!] Я йому наказую. [ Він мій!]

Серйозно, як істота з його виду може вижити без няні?

Не звертаючи уваги на дрібніших демонів, розчавлених його об’ємом, прибулець піднімає руки та підтягує решту свого масивного тіла, і я вперше бачу істоту цілком. Він величезний, більший за Крихітку, більший за мене, більший навіть за Королеву. Очевидно, він міцно побудований на основі його фізичних характеристик . Це монстр потужної статури, на ньому товсті пластини м’язів, які ні про що не нагадують настільки ж чітко , як про Гарралош за своєю загальною фізичн ою присутніст ю . Дві товсті потужні ноги тримають тіло , схож е на бетонну стіну. Монстр згорблений в плечах, а його голова ледве більш а , ніж відкрита кругла паща з кільцями зубів на ній . На кінці кожного з його абсурдно товстих рук немає долонь чи пальців, які я очікував побачити, натомість там ще два роти, настільки ж широкі та вкриті колючими зубами, як той, що і на його голові. Усе його тіло вкрите чорною смолою, яка парить і шипить, коли вон а падає на гарячий камінь під його ногами. Тут по-іншому не скажеш , цей чувак потворний.

Вставши на ноги , чудовисько ліниво простягає одну руку, а м’язи його передпліччя на мить дивно смикаються. Швидше, ніж мої очі можуть побачити, язик, схожий на спис, кидається вперед, миттєво пронизуючи ціль. За лічені секунди бідолашну жертву затягують назад у руку і її тіло зникає в тій жахливій пащі, а рука гротескно випирає навколо нього. Він не лише потворний , а ще й огидн ий ! Що з цими демонами?! Після завершення трапези велетенський монстр починає рухатися вперед, явно маючи намір піднятися на рампу та піднятися до другого шару. Тоді він помічає мене та мою групу.

« БЕНКЕТ ?!» — реве він від шаленої радості. «КОМАХА. Я ВІТАЮ ТЕБЕ У СВІЙ СТРАВОХІД !»

Він може говорити?! Це істота шостого рангу ?! Мороз проходить мої м панцир ом . Будь ласка, скажіть мені, що він не вище шостого рангу ...