Розділ 739 — Довга війна

Ми рухаємося через гніздо з Берк, що біжить поруч, і я знову приголомшений рівнем промисловості, до якого виросла Колонія. Мисливські угіддя кишать мурахами, які винищують монстрів, що постійно з’являються , і переправляють постійний потік біомаси назад до гнізда. Звідти їжу розвозитимуть по територіях, до Королев , до гнізд-супутників, до академії. Біомаса є джерелом для нашого зростання, і на даний момент нескінченна її ріка вливається в К олонію, так , як ми ще ніколи раніше не бачили. Як би довго не тривала хвиля, за умови, що ми зможемо відбити нескінченних ворогів знизу, ми отримаємо неймовірне багатство з точки зору їжі.

Світле майбутнє!

Хоча вже давно настав час, щоб я повернувся до того, чим маю зайнятися . П роходячи п овз ферм и і глибше в тунелі ми натрапляємо на заклади екстреної медичної допомоги, наповнені пораненими солдатами та іншими кастами з важкими травмами. Медики бігають та метушаться над ними, використовуючи свої медичні навички, щоб якнайкраще лікувати, годуючи поранених біомасою, щоб пришвидшити процес загоєння. За ними ми зустрічаємо внутрішні стіни, кожна з яких укомплектована повним набором мурах, незважаючи на те, що хвиля не проник ну ла так глибоко. Просуваючись глибше і далі від гнізда, ми проходимо повз нові шари укріплень, стін, пасток, ям, бар’єрів і гострих валів, над якими все ще працюють перфекціоністи-різьбярі.

«Вони готуються до чергового раунду створення супутникових гнізд?» — вигукую я, коли Вілліс розкриває плани ради. «Невже зараз для цього підходящий час?!»

Розвідник знизує плеч а м и .

«Саме Вікторіан т і Антуанет наполягали на цьому. Я також не можу сказати, що не погоджуюся з ними. Потрібно багато часу, щоб виростити Королеву та закласти основу для нового супутникового гнізда. Територію потрібно нанести на карту , б удівництво та підготовка тунелів теж потребують часу, а також кування воріт, збирання ресурсів для зачарування, потрібно буде видалити вени підземелля.

«Я розумію, але як саме це має відбуватися під час хвилі?!» Мені це здається божевіллям.

Вона знизує вусиками .

« Підготовчі робот и мож уть бути вже завершені . Тунгстант і Кобальт вже працюють над проектами та перевіряють карти, які ми змогли створити до початку облоги. Наразі, я очікую , що вони сподіваються створити чотири».

«ЧОТИРИ?!»

«Так, з двома Королевами в кожній. З того, що я зрозумі ла , вони будуть побудовані досить далеко, але разом у кластері, якщо ви розумієте, що я маю на увазі. Оскільки вони будуть так далеко від головного гнізда і ми не з можемо підтримати їх у короткий термін, ідея полягає в тому, щоб вони могли спертися один на одного, коли це буде необхідно ».

Ще вісім Королев ... якщо кожна відкладає по двісті яєць на день... це буде ще тисяча шістсот робітників НА ДЕНЬ?! Божечки ! А двісті — це нижня межа... Коли вони розвинуться далі, вони можуть підскочити до п’ятисот кожна, що буде ЧОТИРИ . ТИСЯЧІ. НА ДЕНЬ.

Йой .

Все дійсно виход и ть з-під контролю, га ? Яким стане Вестибюль, коли нас будуть буквально мільйони? Чи хочу я навіть думати про це? Я знаю, що мурашині К олонії на Землі можуть зрости до мільйонів, це не дивно, але якщо подумати про мою К олонію з велетенськими мислячими мурахами, це малює зовсім іншу картину. Як ми будемо годувати стільки личинок?! Раптом величезні мисливські угіддя , які побудувала Колонія, здаються занадто малими. Нам потрібно збільшити масштаб! І ш видко!

Схоже рада справді серйозно сприйняла мій заклик бути амбітним и , га ? Ще чотири супутникові гнізда вже в планах... Розширення Колонії дійсно прискорюється до абсурдного ступен ю !

Поки я все ще перетравлюю новини, ми підходимо до лінії фронту і гомін бою стає майже оглушливим, коли вибух феромонів б’є мен е прямо в вусики . Як і очікувалося, бій є жорстоким, мурахи кишать у своїх рядах , накидаючись на кожного монстра, який просунеться хоч ногою , відтягуючи їх назад і навалюючи сь на них, перш ніж вони можуть дати відсіч. Незважаючи на всі наші переваги, мурахи все одно отримують травми, або ще гірше, помирають, оскільки боротьба постійно загострюється .

Ми знаходимо неподалік генерала, що регулює рух і надає ауру підтримки для бою.

«З’являюся на чергування, — швидко вітаюся я вусиком , — не проти, якщо ми заскочимо на деякий час?»

« Найс тарший!» вона виглядає здивован ою побачи ти мене тут. « Звичайно, зняти тиск з фронту буде дуже доречно ».

[Ви по чули пані,] Я кажу своїм вихованцям, [ми йдемо працювати .]

Я також кидаю погляд на стелю, даючи своїм охоронцям зрозуміти, що я очікую, що вони також будуть піднімати рівні .

« Ти йде ш з нами?» — питаю Вілліс .

« Я краще забезпечу вогневу підтримку з дистанції, — відповідає вона, — я не зовсім створена для фронту».

« Як скажеш» , — я знизую вусиками .

Ми кидаємося вперед, не попереджаючи мурах, які сходять з і шляху. Я прориваюся прямо вперед і потрапляю в орду дряпучих , кусючих і пазуристих монстрів з іншого боку, а мої щелепи вже скрегочуть до бою.

УКУС ПРИРЕЧЕННЯ !

Сповіщення лунають у моїй голові, але я не звертаю на них уваги. Отримавши трохи місця, Крихітка вривається в щілину і його рев люті та радості лунає з кам’яних стін, після чого кулаки світла з’являються та вириваються з неймовірною швидкістю.

[До роботи , Крініс,] я нагадую їй, [ми тут не для мене.]

[Так, майстре .]

Вона відповідає, злізаючи з м ого панцир а , виростаючи до належного розміру, її три пащі широко розкриваються, а темна порожнеча всередині готова поглинути все, що вона бачить.

[Ми з тобою на підтримці], я кажу Інвідії і око пульс ує зеленим світлом , щоб показати своє розуміння. Він уже створює щити навколо Крихітки і загоює незначні рани, які той отримав.

Я створюю всеелементну конструкцію та готуюся розпочати підняття рівнів цієї навички . Щоразу, коли я підвищую її рівень, використання конструкці ї та елемент ів , які вона створює, стає трохи більш плавним та більш інтуїтивним . З часом я зможу використовувати елемента ль ні чари навіть не дивлячись . Мені також потрібно пам’ятати, що мені також потрібно покращити магію розуму, але це може почекати на певний час. Стихійна магія буде набагато кориснішою в цій ситуації, тому вона отримує пріоритет.

Ми швидко налагоджуємось у ритмі, Крихітка та Крініс попереду, наполегливо борючись і воюючи за кожну краплю досвіду, який вони можуть отримати, Інвідія захищає та зцілює їх, а я кидаю вогонь, лаву, лід і будь-що інше , що мені подобається. Час від часу потужніший монстр, як-от демон, з’являється , щоб кинути нам виклик, і ми об’єднуємося, щоб наполегливо його знищити, гарантуючи, що досвід отримає той, хто його потребує. Це триває годинами, доки наша енергія не починає вичерпуватися , і я наказую своїй групі повернутися до контрольн ої точк и відпочити.

[Це було не так вже й погано, правильно ? Нічого в порівнянні з нашою минулою експедицією!]

Крихіт ка хрипить , наче кажучи, що остання експедиція була чистим божевіллям, і ніщо не можна порівнювати з цим стандартом.

[ Що ж , поїжте трохи та подрімайте. Ми підемо в інше місце , а потім зробимо це знову, щойно ви будете готові.]

Крініс зітхає та простягає невеликий набір щупалець, влаштову ючись на моїй спині, готуючись дрімати, поки може. Я навіть не закінчив говорити, як Крихітка заснув , хропучи біля стіни. Завдяки Вестибюлю я сповнений енергії, але ці двоє вели більшу частину бійок і не мають моїх переваг. Це буде важка хвиля для них, оскільки це все, що ми будемо робити, поки вони не досягнуть вісімдесятого рівня, що може зайняти більше тижня.

Я ласую маленьким шматочком б іомаси, який я отримав за стіною , і с пускаюся вниз. Життя монстра – це справді нескінченне переміщення .