Розділ 746 — Загальні бої

Дні хвилі йшли далі , а рівень мани продовжував зростати, збільшуючи швидкість появи монстрів у всьому Підземеллі до абсурдної швидкості. Щогодини тисячі новонароджених монстрів стикалися в тунелях довкола Колонії, воюючи та вбиваючи , і переможені кормили переможців, які швидко зростали в силі , бенкетуючи слабшими . Сто тисяч історій про перемогу та смерть щодня створювалися в регіоні біля оборонної лінії Колонії.

Не те щоб це мало значення. Монстри з глибин піднімалися, знищуючи істот згори, і тиснули вперед, відчайдушно намагаючись втекти від тих, що виганяли їх зі своїх власних територій. Вони знущалися над тими, хто був слабшим за них, поглинаючи їхню силу та шукаючи більшого, поки неминуче не наштовх ува лися на залізну стіну, якою була Колонія.

Сотні захисників обслуговували укріплені блокпости, бомбардуючи нападаючих звірів кислотою та заклинаннями, поки вони не потрапляли в ненажерливі щелепи солдатів. Вони ніколи не билися в рівній за числом битві , завжди розділяючи ворогів і знищуючи їх переважною силою, перш ніж переходити до наступного. Коли тиск ставав надто сильним, вони відступали, відходячи на іншу підготовлену позицію, маючи свіжу хвилю військ, готових заповнити пролом. Зібравшись з силою, мурахи відштовхували хвилю і знову захоплювали зовнішню стіну, знову зміцнюючи її протягом години.

Так ставалося знову і знову . Хвиля була невблаганною, але Колонія теж, і з кожним днем їхня кількість лише зростала і зростала .

Організ ації всього цього було достатньо, щоб довести Віктор до межі виснаження, але з дн ями , що йшли під час оборони Колонії, захист з часом почав працювати практично сам . Місцеві генерали були розумними та здібними, досвідченими у своїй справі після відбиття облоги, їм навряд чи потріб ні були поради від неї чи Сло у н, щоб керувати своїми контрольн ими пунктами. Коли новобранці закінчували академію, вони майже непомітно вступали в існуючі структури, а розмір кожного гарнізону зростав щодня.

Ось чому вона опинилася на передовій, надаючи підтримку та займаючи своє місце в бойовій лінії. Який у неї ще був вибір, якщо не бул о потреби в центральному командуванні? Сидіти і нічого не робити? Навіть не пропонуйте!

«Наближається велик а хвиля !» — крикнула вона магам і розвідникам позаду неї: « Готуйся !

Масивні солдати з товстим панциром і величезними тілами щільно збилися один до одного, закриваючи вузький вхід, який вони захищали з усіх боків, аж поки вона ледве могла бачити повз них. Активувавши свою ауру разом зі своїми навичками командної присутності, вона викон ува ла свою роль у координації військ, здійснивши останні коригування у секунди перед контактом.

З оглушливим гуркотом хвиля монстрів за стіною здійсни ла останній ривок , врізавшись у мурах з неймовірною силою, яка брижала в повітрі та здувала генерал у вусики . Солдати сприйняли атаку не здригнувшись , і коли ворог спробував вишкребти та розкусити їхні хітинові панцирі полетіли іскри .

«Через три! Два! Один! ТЯГНИ!» — оголосила вона.

О дним скоординованим рухом солдати відступили, щоб звільнити отвір, який одразу ж був обстріляний очікуючими розвідниками та магами. Величезна кількість кислоти, вогню та осколків льоду були кинуті в зуби орди, яка відступила від шквалу, усі, крім одного. Працюючи разом, кілька найсильніших солдатів кинулися вперед, зачепилися за монстра та відтяг ну ли його назад через щілину, де решта заскочили на нього, жуючи зі стриманою люттю, доки той не загинув .

« ГОТУЙСЯ !» — наказав Віктор.

В мить солдати повернулися на позиції, заблокувавши вхід, коли нескінченні монстри знову почали тисну ти на них. Вони витримали удари ворога, поки маги та розвідники готували наступні заклинання та запли кислот и .

«За моїм наказом будемо тягнути, змінювати ряди і зцілювати ! Будьте готові!» — крикнула вона, напружено спостерігаючи за вузьким проходом .

«Через три! Два! Один! ТЯГНИ!»

Цього разу, коли солдати відійшли назад у ідеальній координації, вони також повернули свою позицію навколо отвору, рухаючись за годинниковою стрілкою. Поки розвідники та маги завдавали стільки шкоди, скільки могли, команда цілителів кинулася вперед, щоб допомогти пораненим, вливаючи в них свою цілющу енергію, щоб допомогти їм одужати якомога швидше. Незважаючи на постійний потік кислоти та магії, що вибухають через вузьку щілину, монстрам все одно вдається протиснутись ближче до отвору, лише щоб бути потягнутими та потрапити до очікуючих щелеп мурах, включаючи сам у Віктор.

Через десять секунд вона знову вигукнула свою команду .

« ГОТУЙСЯ !»

І так ий цикл повторювався знову і знову, поки їхня команда нарешті не була замінена іншою групою і не змогла повернутися, щоб поїсти та відпочити. Декілька солдатів мали напівважкі поранення, їх панцир і не витрима ли постійних ударів. Їм потрібен був день зцілення , щоб повернутися до повної сили, швидше за все, це означало, що Віктор не вистачатиме повного комплекту солдатів для наступної зміни. Проблема, над вирішенням якої вона працюватиме після короткого часу на відновлення. Наслідки такої запеклої зосередженості протягом багатьох годин були тяжкими , і їй дуже хотілося трохи заціпеніти. Але спочатку їй потрібно було доповісти.

«Генерал», — вона швидко віддала честь генералу, який відповідає за цей блокпост.

« Генерале, — озвався офіцер, — прийш ли доповісти?

« Так ».

Далі вона розповіла про їхню зміну , ч и зросла концентрація мани та появи монстрів , с кільки демонів було помічено, які типи демонів, будь-яке спостереження монстрів п’ятого рангу чи вище, отримані травми тощо.

« Схоже , що це успішна зміна, — зауважи ла генерал, — можливо, ви не вбили стільки монстрів, як деякі інші, але ваш рівень поранень набагато нижчий».

« Нас чекає довг а битва , генерале, — зітхну ла Віктор, — досвід прийде, але лише тоді, якщо наші люди будуть достатньо здорові, щоб воювати » .

« Правильно, — кивнула мураха, — іди відпочинь. Ти це заслужи ла» .

Звідти вона попрямувала до зони відпочинку , щоб перевірити наявність поранень, а потім у підготовлені кімнати з рештою її підрозділу, щоб при тулитися разом у заціпенінні. За шість годин вони повернуться до стіни, поставивши свої тіла на лінію оборони , щоб спробувати відбити нескінченний натиск хвилі, тільки цього разу з трьома солдатами менше. Можливо, вона змогла б зайняти місце когось з них? Вона не була настільки витривал ою , як солдати, навіть близько, але вона, безперечно, була міцнішою за більшість генералів завдяки своїй кращій еволюції. Можливо, якби вона чергувалася з кількома більшими розвідниками...

Досить, ви лаяла вона себе, відпочинь трохи.

І тому вона заспокоїла свої думки та дозволила своєму тілу заціпеніти, поки буквально за сто метрів від неї далі тривала жорстока битва.