Розділ 75 — Відновлення зв’язку з моїм народом

Коли я підтверджую покупку покращення , у моєму мозку з’являється дивне відчуття, наче хтось лоскоче мій розум. Коли відчуття зрештою зникає, я одразу намагаюся подумати про своє чуття тунелю, і в моєму розумі з’являється щось шокуюче.

Це карта! Це тривимірна карта всіх тунелів, які я бачив! Це неймовірно корисно! У моїх думках зависнула , наче картина, карта усіх тунелів , у яких я був . Скрізь у відкритому просторі та всередині гнізда, все з’єднане разом в одну велетенську карту.

Я навіть можу розрізнити маркування, як і залишив у тунелях, поки тікав з верхнього шару Підземелля ! Я ніколи більше не заблукаю, і куди б я не пішов під землю, я завжди зможу рити свої тунелі саме там, де хочу! Я вже бачу, що моя мережа пасток майже підключена до гнізда, залишилося лише прокопати трохи далі та невелика корекція курсу .

Але мій навик Карта Т унелю на перш ому рів ні , що означає, що його можна підвищ и ти. Я не повинен вважати її ідеальн ою , у ній має бути щось , щоб покращити, інакше вона не отрим увала б досвіду, правильно ?

У всякому разі.

Х вала Карті Т унелів і хвала Гендальфу!

У радісному настро ї , я повертаюся до копання свого тунелю, я дійсно хочу відновити зв’язок з колонією, щоб по бачити, як йдуть справи, і допом о гти за потреби, тоді як моя мережа пасток може сприяти зростанню колоні ї як безпечний спосіб отримання біомаси.

Щойно я досягну цього, я продовжу полювати, доки не еволюціоную, а потім, зміцнений своєю величезною новою силою (сподіваюся), я продовжу розвідку, заодно захищаючи колонію від небезпеки, використовуючи будь-які можливості , які з можу знайти, щоб вдосконалювати себе. Принаймні такий мій план.

Щоб нарешті пробитися до гнізда, потрібн а ще година копання. Мій тунель з’єднався з шахтою , що спускається з мурашника приблизно на третину шляху вниз. Я не хотів копати далі, це зробило б тунель значно довшим, і якби я з’єднався з виводковою кімнатою , це створило б зайвий ризик для самої колонії.

Поки я копаю , з тунелю починає пад ати трохи бруду та уламків, що опускаються вниз до колонії. Ой, вибачте! Кілька робітників, які пробиралися туди-сюди, дивно по дивилися на мене, перш ніж повернутися до своєї дороги . Гадаю, все добре? Я міг би спуститися вниз і перевірити, як йдуть справи.

Спускаючись назад у гніздо, я бачу, що робоча сила продовжує бути зайнятою за моєї відсутності, їжа перемішується навколо, а гніздо постійно підтримується . Глянувши у виводкові кімнати , я бачу, що личинки тепер більші, але не виглядають настільки повними. У новій кімнаті вилупилося багато яєць, що там зберігалися, але личинки виглядають зовсім не повними. У нас проблема з харчуванням.

Не хвилюйтеся, маленькі личинки! Я все забезпечу!

Н азад до мережі пасток!

Коли я повертаюся, Крихітка все ще спить, притулившись до стіни тунелю, підклавши руки під підборіддя. Він тепер набагато вищий за мене, і це для нього справжнє досягнення, навіть якщо я набагато довший за свій зріст. Пройшли ті дні, коли я міг дивитися згори на його кажаняче обличчя.

У сі пастки встановлено, але здобичі поки що немає. Хммм. Для швидкого росту личинок колонія потребує ін’єкції їжі. Я міг би залишити свою мережу пасток і ризикнути полювати звичайним способом , але це може дуже швидко ускладнитися. У кращому випадку я можу потрапити в жахливу бійку, яка може знову втягнути працівників, а в гіршому випадку мене вб’ють , і я буду похований під потоком монстрів.

Я н еохоче вирішую почекати. Ідея, що лежить в основі мереж пасток, надійна і вже довела свою ефективність, дозволяючи мені боротися зі здобиччю один на один і тихо позбавлятися від біомаси, не привертаючи небажаної уваги. Оскільки люди снують над землею, а орди монстрів ходять в пошуках бійки , потрібн о більше обачн о ст і .

Якщо мережа пасток не дає результатів достатньо швидко, додай більше пасток!

Робота над пастками 4 і 5 починається негайно! Перш ніж вони готові , невелика група дитинчат драконо-вовків потрапляє в пастку, і Крихітка приєднується до мене в битві з ними. Вони швидко помирають від нашої спільної роботи , і Крихітка навіть вкра в в мене останній удар! Однак я не проти.

Я віддаю одне тіло Крихіт ці , а два використовую, щоб забезпечити наживку для всіх моїх пасток, тобто одну я можу пожертвувати колонії. Стиснувши його нижньою щелепою, я несу тіло назад до перетину між моїм тунелем і колонією та кидаю на край.

Невдовзі працівник помічає біомасу, хапає її та несе назад у центр колонії, щоб роздати її.

Браво, друже!

Приємно знову зробити внесок у колонію, навіть невеликий.

Я повертаюся до мережі. Я витрачаю ще один день на боротьбу з ґрунтом і випадковими монстрами, перш ніж мої нові пастки повністю підготовлені та наживлені. Крихітка забирає значну частину біомаси, а я поки що віддаю свою частку колонії. Л ичинки потребують годівлі. Я настільки виснажений, що впадаю в дуже бажаний стан заціпеніння.

Приємно по дрімати!

Бам !

Я прокидаюся від приємного звуку тріскання гілок і шелесту рослинності, коли під ногою монстра руйнується ще одне покриття пастки. Сподіваюся, це не знову нерозвинена сороконіжка . Я кий сенс боротися з однією сороконіжкою?

Я прокидаю Крихітку та біжу до пастки, швидко рухаючи шістьма лапками . Час завжди важливий, коли спрацьовує пастка . Ч им швидше я туди потраплю, тим більш дезорієнованою і заплутаною буде здобич.

Р ев!

Пронизливий гуркіт лунає тунелем.

Сила цього реву вражає мене майже наче фізичний удар. Я відчуваю, як кров холоне всередині мене. Що це в біса було?!

Підходячи до ями, я бачу голову жахливого монстра, що пильно дивиться на мене в тунелі. Цей монстр надто великий , щоб повністю поміститися в пастку. Схоже , що він наступив на яму передніми лапами та в пав у яму головою вперед. Я можу лише уявити, як задня частина цієї істоти зараз стирчить з пастки над землею, з задом піднятим у повітря, поки її обличчя лежить в бруд і .

Все це було б так кумедно, якби не те, наскільки страшно виглядає ця істота.

Це ведмідь. Масивний, велетенський ведмідь. Густе темно-коричневе хутро з зеленими прожилками обрамляє його брутальні, люті очі. Його морда широко відкривається, щоб роззяв ити рота , і він знову реве, приголомшуючи мене силою своєї люті.

Божечки !

Дві передні лапи, кожна завбільшки з моє тіло, дряпають і штовхають землю, поки ведмідь намагається виштовхнути своє масивне тіло з нори. На кінці кожної лапи довгі кігті впиваються в землю, загрібаючи довгі канавки в брудних стінках ями.

Знає те що. Мені ж не потрібно боротися з усім, що потрапляє в мої пастки, правильно ? Не впевнений, що мураха проти ведмедя – це те, що я хочу відчути . Я ж можу просто відпустити його , правильно ?

Поки я вагаюся у своєму рішенні, спостерігаючи за цим величезним ведмедем, майже сліпим від люті, поки той намагається виправитися, я чую за спиною шаркання, і моє серце опускається .

Будь ласка, не треба.

П росто...

Не зараз.

М ої мовчазні благання залишаються не почутими, і Крихітка пробігає повз мене з очима палаючими від радості, і тіло м, що випромінює ентузіазм до бою.

Ну що ж ... Д обре.

ДОБРЕ !

Ти може ш бути дурнішим за пень, який викорчували та вирізали у формі меншого, менш розумного пня, але ніхто не може поставити під сумнів твою мужність , Крихітка.

Чи може ти просто занадто дурний, щоб розуміти свої шанси?

Як я можу дозволити Крихітці ризикувати собою і не допомогти? Очевидно, що я не можу! Так не піде ! Вперед , Ентоні, до бою!

Я перемикаю двигун на вищу передачу і мчу вперед так швидко, як тільки можу. Я хочу спробувати дістатися до ведмедя раніше, ніж Крихітка, щоб я привернути увагу та захистити свого друга-мавпу.

Ти ще не відплатив мені, Крихітко, тобі не дозволено помирати !