Розділ 751 — Повернення

Мені дуже сподобався час, проведений на поверхні з Енід, оглядаючи це місце, насолоджуючись сонцем на моєму діамантовому панцирі та гуляючи просто неба. Дивовижно, як швидко ти звикаєш до вузьких тунелів гнізда та П ідземелля, хоча це може бути лише тому , що я монстр-мураха. Це нагадало мені про те, наскільки люди (і мурахи) насправді витривалі. Не так давно Колонія та кожна людина, що живе в Оновленн і , були повалені на коліна, спиною до стіни, відбиваючись від гарантованого знищення. А п одивіться на нас тепер , ми процвітаємо та виживаємо, незважаючи на те, що трапляється на нашому шляху.

Мир між двома расами справді розквітнув і приніс чудові переваги для обох сторін. Процвітаюча промислова революція зайняла б набагато більше часу без допомоги людей-ремісників, які так охоче ділилися своїми знаннями та техніками. Натомість К олонія забезпечила основну частину робочої сили, необхідної для створення міста, яке існує сьогодні, розчищаючи поля, добу ва ючи деревину та камінь для будівництва. Це партнерство, яке продовжує зміцнюватися, і тепер добровольці навіть приходять у Підземелля та ризикують життям, щоб боротися разом з нами.

Я частково відчував, що Енід хотіла б , щоб я виступи в чи зробив щось подібне перед жителями міста, поки я був там, щось на згадку про мій останній візит на поверхню, але я ухилився від її прохань. Мені неприємно перебувати в центрі уваги навіть в найкращі часи, і я маю дивне відчуття, що хоч би що я сказав, фанатики, які мене слухали, перекрутили б все в якийсь неймовірний інший сенс. Натомість я задовільнився тим, що по блукав навколо міста та суну в носа в справи інших , балака в з Енід і віта в ся з моїми родичами на поверхні.

Це був чудовий час і приємна перерва, але постійний витік енергії з мого ядра означав, що це не могло тривати, і через кілька годин я був змушений відступити до Підземелля. З останнім помахом вусиків я проігнорував заплаканих мурашиних магів , які, здавалося, славили сонце з витягнутими руками, поки потоки сліз і соплів текли по їхніх обличчях, коли я пірнув назад у гніздо.

Опинившись в середині, я поспіш и в зануритися глибше, і коли опинився нижче рівня поверхні, я відчув приплив мани в повітрі і жадібно втягнув її в своє ядро, випиваючи її, наче спрагла людина в пустелі, якій простягають склянку прохолодної води. Хух !

[Це було доволі складно , га , Інвідія?] Я прокоментував до літаючого ок а .

[Це було дддуже н нн еприємно] відповідає він.

[Наступного разу, коли ми з тобою еволюціонуємо , ми , швидше за все, не зможемо вийти на поверхню навіть під час хвилі] зауважую я йому. [ Ц е ж була твоя перша подорож на поверхню, правильно ?]

[Такссс...]

[ Які у тебе враження ?]

[ Там було з зз анадто яс сс краво.]

[Більшу частину свого життя ти провів в другому шарі . Навіть с вічка, ймовірно, занадто яскрава для тебе . Ну що ж, пішли далі , я не зможу почуватися комфортно, поки ми не дійдемо принаймні до дна першого шару. Щойно ми перезарядимо наші ядра, ми поверне мо ся на передову та знову в бій. Ти готов ий , Крихітка? Крініс?]

[Готов а , майстер!]

[Гррррр!]

[ Хороші відповіді! Давайте зробимо це !]

Подорож назад у глибини проходить без подій, супермагістраль, побудована К олонією, неймовірно полегшує подорож. Варто сказати, що мчати цим широким тунелем у темряв і трохи страшно. Вони не лінувалися , коли копали цю штуку . Тунель має принаймні п’ятнадцять метрів у діаметрі. В еличезна кількість каменю, яку їм довелося б пересунути, щоб це зробити, вражає розум, а схил, ймовірно, близько сімдесяти п’яти градусів. Якби я не був мурахою, по ньому було б дуже непросто йти . В раховуючи мій різко збільшений розмір, мої навички хватки викликають більші проблеми з утриманням ваги навіть на цьому схилі. Мені доведеться багато тренуватися, щоб витрим увати сво ю вагу .

Знову охоплені морем тіней, чорнильно-чорною плямою темної мани, що наповнює другі шари, ми продовжуємо спуск, поки не знаходимо дорогу назад до гнізда. Я не здивований побачити Вілл іс , що чекає в кінці магістралі , поки її вусики тривожно смикаються.

« Вілліс, ти жартуєш ? Мене не було менше ніж півдня!» — вигукую я роздратовано.

« Нас в же змусили відступити до третьої лінії оборони, — поспіхом каже вона мені, — Сло у н заохоти ла мене чекати тут, щоб я змогла переконати вас повернутися, щойно ви прибудете ».

«Де Сло у н, вона на передовій?»

«Так!»

Ах .

«Добре, добре. Їм не загрожує серйозна небезпека прориву, правильно ?»

Я справді не думав, що Колонія зазнає такого тиску від одного лише стримування хвилі . Вони вже стикалися з більшими проблемами, ніж це. Звичайно, я знав, що це буде складно , але те, що вони не впораю ть ся без мене, це не те, чого я очікував.

Розвідник вага ла ся.

«Я… так не вважаю , — сказала вона, — але вони хвилюються, що ціна с тримування хвилі зросте, коли мурахи почнуть помирати у більшій кількості. Чим далі їх відштовхують, тим відчайдушніше вони змушені боротися за кожен сантиметр землі, і тим більше втрат, я вважаю вони нервують, що ситуація вийде з-під контролю, якщо ви не повернетеся, щоб послабити тиск».

Отже вони трохи панікують.

«Тоді без проблем, — зітхаю я, — ми все одно збиралися відразу повертатися на передову ».

[ Давайте рухатися далі .]

Знову охоплений напливом мани від хвилі, моє ядро незабаром повернулося у найкращий стан, і ми пробралися через ферми до найглибшої точки території Колонії. З каменю лунає лютий шум бою , і мурахи мчать звідусіль, виконуючи тисячу різних завдань. Я бачу, що генерал все ще перебуває на своєму посту з моменту мого відходу і суворо стежить за перебігом подій, переконуючись, що її контрольн ий пункт працює з максимальною ефективністю.

«Заходжу на службу, генерале! » Я вітаю.

«Рад а бачити вас знову, Найстарший. За останні кілька годин ми трохи відступили , оскільки концентрація демонів продовжує зростати. Ми будемо раді, якщо ви зможе те очолити атаку, щоб відбити зовнішню лінію оборон и. М и втрати ли б багато солдат ів , якби нам довелося робити це без вашої допомоги».

« Н е проблема, генерале, це буде зроблено в одну мить».