Розділ 774 — Тут стає жарко?

Намагаючись зробити все можливе, щоб відволікти водяний вир, я зосереджуюсь усередині себе, якнайкраще скеровуючи та формуючи ману, щоб створити найпотужніше заклинання вогню, яке я коли-небудь складав . Форма заклинання не надто складна, не в порівнянні з важкою роботою, якою я займаюся останнім часом, створюючи такі речі, як всеелементна конструкція. Незважаючи на це, минали секунди, поки я намагався створити його, а Інвідія роби в усе можливе, щоб відбити та ухилитися від шквалу водних атак.

Зі свого боку, маленький демон напружив свій величезний мозок, с плітаючи величезну кількість мани в щити з неймовірною швидкістю, поки він ліниво носився в повітрі. Його очі палають силою, поки численні розумові конструкції, які він створив, сплітають заклинання за заклинаннями, відхиляючи та блокуючи незліченну кількість водяних стріл, що летять у його напрямку, наче постріл и з гармати. Судячи зі шкоди, завданої цими смугами водяних стріл, коли вони врізалися в місцевість, я не думаю, що він вижив би, якби в нього влучила одна з них . Інвідія може бути магічно потужним , але приймати прямі удари прямо в око – це не те, для чого він створений. Його міцність дорівнює практично нулю.

Спокійний , як огірок з одним величезним оком, він дотримується своєї тактики та створює щит за щитом, якось не відстаючи від величезного виру смерті, що відчайдушно намагається вбити його .

Насправді, у мене щойно виник ну ла думка... Він викидає сотні літрів води... це якось послаблює його? Якщо вода є частиною його тіла, і я завдаю шкоди, спалюючи її, чи шкодить це йому ? Тоді мій розум повертається до того , що ми по бачили, коли істота вперше показала себе. Вон а явно розігна ла своє тіло, а потім знову зібрал а ся, тож, можливо, вон а зможе від кликати ту воду назад, якщо дати йому можливість?

[Крініс! Спробуй знищ ува ти будь-яку воду, яку знайде ш .]

[Ах! Щ -що?! Як мені це зробити?!]

[Просто випий її, чи що!]

Зачекай секунду...

[Не пий її , а ле роб и щось!]

[Так, майст ре !]

Сподіваюся, що вона зможе перешкодити істоті відкликати воду назад, зробивши втрату маси постійною.

[Як ти тримаєшся, Інвіді я ?] Я кличу свого улюбленця, все ще зосереджуючись на тому, щоб скла да сти своє заклинання.

[Я візьму все, що він може мені дати!]

[Мені подобається ця впевненість!]

На даний момент він, здається, цілком здатний на це. Успіхів , друзяка ! Продовжуй старанно працювати! Тому що мені потріб ен лише один момент , щоб нанести останні штрихи на цю кляту штуку ...

Остання згущена частинка ман и встає на місце, і кожен мій під мозок розслабляється , зітхаючи, та витираючи метафоричний піт зі своїх нейронів. Це, мабуть, найпотужніший елемент елемента ль ної магії, який я зібрав на сьогоднішній день, і я сподіваюся, що він с працює проти цієї істоти . Якщо ні, я буду змушений використати бомбу.

Я відбігаю від монстра, даючи собі трохи простору, перш ніж підвестися та застосувати своє заклинання. Миттєво спалахує хвиля тепла, спалахнувши життям і розганяючи вічні тіні другого шару. Заклинання набуває форми торнадо чистого полум’я, яке зростає, рухаючись вперед, поки не з’єдн у є стелю тунелю з підлогою. Температура навколо нас стрімко підвищується, і я знову чую, як монстр кричить у своїй люті.

Гвехехех.

Як тобі таке , дурна калюж а ?! Насолоджуйся !

Вже за кілька секунд вогонь і вода зіштовхуються з оглушливим шипінням, і пара піднімається до абсурдного ступеня, закриваючи зір та змушуючи мої вусики стати мокрими від надзвичайної вологи в повітрі.

[Інвідія! Атакуй зараз !]

Оскільки монстр з аклопотаний боротьбою з моїм вогнем, шквал проти маленького демона нарешті сповільнився . З радісним блиском в очах Інвідія підлітає вперед, перш ніж сплести воєдино руйнівну серію вибухів, які розгойдують тунель і розкидають уламки.

Не знаючи точно , що відбувається, я починаю витягувати гравітаційн у ман у та роздавлювати її на випадок, якщо вона мені знадобиться. Перш ніж я заходжу надто далеко в цьому процесі, мої вусики попереджувально смикаються, і я відчуваю рух навколо себе. Він відкликає назад воду! Уся розсіяна вода, з якою Крініс не встигла впоратися, повертається до кулі, яка все ще не може впора ти ся зі шквалом магії. Не бажаючи дозволяти йому самовідновлюватися, я заряджаю більше мани у свою зону , поширюючи її ще далі, перш ніж стрибнути, щоб перехопити якомога більше рідини, що тягнеться в повітрі.

З’являється б ільше шипіння і більше пари, оскільки вода випаровується, коли вона контактує з зоною . Я продовжую наполягати на тому, щоб зберегти св ою область і знову наблизитися до істоти, покладаючись на постійний ефект опіку, щоб продовжувати її зменшувати. Після кількох напружених секунд моє терпіння винагороджується голосом самого Гендальфа.

[Ви отримали досвід.]

П риємно! Нарешті! Бажаючи забрати здобич, я біжу вперед у пару, намагаючись знайти те, що шукаю. Знайти ядро не займає багато часу, враховуючи те , наскільки воно потужне, воно практично випромінює ману. Я з радістю стрибаю на нього та хапаю щелепами , перш ніж почати оглядатися в пошуках решти нагород. Мені знадобилася довга мить обертання ліворуч і праворуч, щоб зрозуміти, що ця істота була створена з води... і тому не мала жодної біомаси .

Жодної їжі! Після перемоги над чимось подібним ?! Як це справедливо?!

Я дивлюся на вологу підлогу тунелю, де вода вільно змішується з брудом, каменем і пилом... Напевно краще покинути її . Я не настільки голодний. Виснажені складною битвою, ми втрьох повертаємося за лінію оборони, щоб знайти Крихітку, який все ще спить з лялечкою на руках. Не бажаючи будити його завчасно, ми сідаємо за їжею та виявляємо, що він негайно прокидається, коли будь-яка біомаса з’являється в межах кількох метрів від нього. Ми жуємо, але я не можу не висунути свої вусики вперед, щоб дослідити сяюче блакитне ядро цього особливо дивного монстра, з яким ми зіткнулися. Він не бу в схоже ні на що, що я бачив раніше, і мені дуже цікаво побачити, як він працює.