Розділ 781 — Нові таланти

Загальна освіта. Це бажаний принцип, але скільки разів він досягався на Пангері будь-яким значущим способом? Наскільки мені відомо, єдине велике суспільство, яке широко застосовує цю ідею, — це Колонія. Хоча це може тривати недовго, освіта, яку отримує кожна мураха , безумовно, є інтенсивною, охоплюючи майже всі аспекти діяльності К олонії. Навчальна програма зосереджена на широті знань, які знадобляться мура с і, щоб вписатися у своє суспільство та працювати і функціонувати як незалежні члени більшої спільноти. Кожен член отримує підготовку та ознайомлення з метою та навичками, необхідними для кожної касти, гарантуючи, що кожна особа на поверхневому рівні розуміє мету та роботу, яку виконує кожен інший. Цілком можливо, що це настільки ж велика причина неймовірної згуртованості, яку демонструє Колонія, як і їхній вид мурах .

Свідки цього процесу завжди були вражені надійними методами та особливою уважністю до кожного випускного «класу». Взяти свіже дитинча на початку і за кілька тижнів вивести цілком дієздатного члена К олонії. Це вражаюче в усіх відношеннях.

-Уривок з «Навчання вчителів: освіта К олонії» Дж. Хатці.

Кокон трохи тремтить, а потім починає шурхотіти зсередини . Це триває кілька хвилин, поки істота всередині намагається взяти під контроль нові кінцівки і зрозуміти незнайоме тіло. Я можу зрозуміти це відчуття, адже я сам його пережив одного разу . Наступний звук, що лунає, — це легке шкрябання, близько до верхівки, і я одразу можу зрозуміти, що крихітні щелепи всередині почали згинатися, намагаючись вчепитися за волокна самого кокона.

Душа прагне волі! Розтягнутися та вільно бігти по К олонії!

Я відчуваю як розум прокидається , коли сон покидає її . Люта цікавість знову починає розгор а тися, а також нетерпіння і атаки на кокон стають сильнішими з кожною секундою. Це займає трохи часу. Це займе трохи більше часу, перш ніж її панцир повністю затвердіє, тому на даний момент вона змушена працювати, так би мовити, грубими інструментами. Незважаючи на це, через кілька хвилин перші пасма розходяться під її невпинним тиском. Коли перші кілька розірвані , незабаром після цього прогрес стає швидшим.

Зазвичай у цей момент, коли нова мураха виходить з кокона, інші мурахи втручаються , щоб допомогти їм вирватися. Я знаю, що це те, що зазвичай роблять доглядачі , допомагаючи новоприбулим і стежачи, щоб вони не завдали собі шкоди в процесі звільнення. Я цього не роблю . Ми говоримо не про звичайну мураху, а про чемпіона! Якщо вона не може зробити щось настільки просте, як самостійно вирватися зі свого кокона, то яка у неї буде надія зрівнятися зі своєю старшою сестрою Жвавою ? Тож я сиджу і спостерігаю за тим , як мої домашні тварини розташувалися навколо мене, поки маленька шовкова подушечка хитається туди-сюди, а дитинча всередині намагається вирватися.

Коли він нарешті ламається, усе стрімко розпадається , а шматки падають на землю, поки нарешті один вусик не прос овує ться крізь щілину, за нею інший , а потім, нарешті, повна голова.

«Я вільн а ! Моє життя за К олонію! МОЯ СМЕРТЬ ЗА КОЛОНІЮ!»

Дідько , тільки не це знову...

Вона настільки зосереджена на здобутті своєї свободи, що, здається, навіть не помічає чотирьох монстрів шостого рангу , що нависають над нею. Замість цього вона звільняє решту свого тіла, одну за одною витягує ноги і, нарешті, відкидає останній залишок кокона , переможно махаючи вусиками в повітрі.

«Де всі?» вона запитує вголос : «Я піду їх знайду!»

ВЖУХ !

Її ноги починають рухатися, але перш ніж вона встигає потягнутись, я кидаюся вперед і підхоплюю її, піднімаючи над земл ею щелепою.

«Ні, не так швидко . Ти побудеш тут ще трохи, поки ми побалакаємо».

Це щастя, що ми всі були тут у цей момент. Якби це був просто Крихітка, вона могла б втекти до того, як він зрозумів, що мав її спіймати . Дитинча трохи хитається в повітрі, і його вусики теж хитаються, коли воно нарешті переводить на нас свої очі. П ериферійного зору з такими неоновленими очима просто недостатньо .

«Ах! Найс тарший! Привіт, приємно познайомитися», — вона опускає вусики у ввічливому вітанні, і я відчуваю, як трохи покращую своє ставлення до неї.

«Привіт, дитинча , — кажу я, — ласкаво просимо до найбільшої та найвеличнішої К олонії у світі!»

«Звичайно! Все-таки я в ній !» — хвалиться вона.

Ого .

«Для цікавості, скільки ти пам’ятає ш з часів, коли ти бу ла личинкою ?» питаю я її.

Вона на мить замислюється, що виглядає трохи комічно, поки вона висить у мене на щелепах.

«Небагато, — зізнається вона, — лише враження та спалахи».

На мою підказку Інвідія широко посміхається та відкриває рота, демонструючи м’ясисту внутрішню частину пащі.

«Дзвони ть в дзвіночки?»

Її тілом пробігає тремтіння.

«Я-я не впевнен а , але мені здається, що мені це не подобається? Чому це?»

« Жодної причини , я впевнений», — лагідно кажу я їй.

Я дивлюся на нетерпляче дитинча і не можу не відчувати підбадьорення від ентузіазму та безмежної енергії, які, як я відчуваю, вирують у ній всередині та проникають у мій Вестибюль. Я нахиляюся вперед, щоб поставити її на землю, і коли одна нога торкається підлоги тунелю, вона намагається втекти.

«Не так швидко, маленька», — я піднімаю її назад.

«Гей!» — протестує вона. «У чому справа , Найстарший ? Чи не варто нам піти і бути з Колонією , чи що сь подібне ? У цьому тунелі є лише дві мурахи, і я од на із них! Я готов а працювати, дайте мені взятися за роботу ! Я впевнен а , що могла б зараз чимось зайнятися, окрім того, щоб бовтатися тут!»

[Чи все гаразд, майстре ?] запитує Крініс, стурбован а .

[У неї чимало енергії, їй доведеться трохи сповільнити обороти ], кажу я до жах у, що блиснув на м оєму панцир і .

«Тобі потрібно трохи послухати свого старшого, перш ніж ти втечеш, дитинча. Ти не знаєш, як все робиться в цій К олонії, але я знаю. Дай мені шанс пояснити речі, тоді ти теж все зрозумієш. Наприклад, п ерш ніж ти зможе ш працювати, тобі потрібно отримати освіту .

Вона дивиться на мене з підозрілим блиском в очах.

« Я... не можу працювати? » — скептично запитує вона. «Я мураха. Потреба працювати врізана в мій панцир. Скільки часу триватиме ця освіта?»

«К ілька тижнів » , — кажу я.

«Тоді гаразд, — зітхає вона, — посади мене, і ми можемо почати».

Я опускаю її на землю, і вона трясе вусиками , оглядаючи наше оточення.

«Тож... чого ти збираєшся мене навчити... ПРОЩАЙ !»

І-і-і-і… вона втекла .

[Крініс...]

[ Зараз , майстре .]

Перш ніж дитинча проходить навіть десять метрів тунелем, воно стикається з лісом щупалець, що вириваються з підлоги. Одна змія звивається навколо середини її панцира і піднімає її над землею, перш ніж від нести назад. Висячи перед нею догори ногами, я говорю до нахабн ої малечі .

«Я спокійний і доброзичливий інструктор, на твоє щастя. Заспокой ся і будь трохи більш терпляч ою. Ти отримає ш відповіді, з такими справами не можна поспішати, ясно ? Зараз я збираюся сказати Крініс покласти тебе, і тоді ми зможемо – і-і-і-і вона втекла ».

[Крихітка...]

Через кілька секунд дитинча показується мені на долоні у Крихітки.

«Тобі час познайомитися з другим інструктором», — я радісно клацаю щелепами, дивлячись на все ще зухвал у мураху . «На жаль для тебе , це буде не настільки приємний досвід навчання, у порівнянні з тим, що я мав на думці …»

[Інвідія. Відкрива й .]