Розділ 782 — Припливи і відпливи

Поки дитинча насолоджувалося самотн ьою освітою , ми повернулися за межі оборонних ліній, щоб, мабуть, востаннє відігнати монстрів, що тут зібралися . Рівень мани продовжував повільно зменшуватися, і з кожною годиною швидкість появи монстрів почала поступово зменшуватися. Я відчув велике полегшення, що нам вдалося подолати цю хвилю, не зіткнувшись з монстрами надто високого рангу . Моя остання еволюція дійсно довела експоненціальний темп зростання в еволюціях. Оскільки енергія кожного разу подвоюється, розумно очікувати, що монстр сьомого рангу з ідеальним ядром буде буквально вдвічі сильніший за мене. Диких монстрів у Підземеллі з ідеальними еволюціями по всьому шляху до біса складно зустріти, тому малоймовірно, що ми зіткнемося з одним з таких , але я дуже хвилювався, що так станеться.

Через годину або близько того знищення хвилі , ми відступаємо назад за контрольн ий пункт, щоб перевести подих і спланувати наші наступні кроки. У цей момент я отримую несподіваний візит , хоча я припускаю, що це не зовсім візит через її більш-менш постійну присутність, від Протектант . Завдяки доданню Нефу я маю набагато більш чітке уявлення про загальне місцеперебування моїх двадцяти охоронців, хоча їхньому високотехнологічн ому орган у скритності все одно інколи вдається втрутитися. Виглядаючи трохи більшою, ніж раніше, вона з’являється наді мною, чіпляючись за стелю в ту ж мить, коли я відчуваю її запах.

« Найс тарший, я прийш ла доповісти».

«Привіт, Протектант ! Як справи? Давненько ми з тобою не розмовляли!»

Дійсно . Я знав, що вони були зайняті, оскільки я помітив, що вони бігають туди-сюди, а не просто висіли у мене над головою цілий день, але я фактично не спілкувався ні з ким з них деякий час, надто зосереджений на своїх домашніх тваринах і тепер на новому робітнику . Я поставив їм завдання, тож вважав, що буде найкраще залишити їх виконувати його .

«Ти виглядаєш трохи більш ою , Протектант ! Чи можна вважати, що тобі вдалося еволюціонувати до п’ятого рангу ?»

Вона трохи пересувається з боку на бік, їй явно незручно бути на відкритому просторі , але, до її честі, вона тримається достатньо довго, щоб відповісти на мої запитання.

« Так . І я рад а повідомити, що всі двадцятеро з нас завершили нашу еволюцію, як ви і просили».

«Справді?! Усі двадцятеро з вас дійшли до п'ятого рангу ? Це неймовірно!» Я придивляюся до неї трохи уважніше. «Ви не стали набагато більшими, враховуючи перехід з четвертого рангу на п’ятий. На що ви витратили свою енергію? Якщо ваша статистика занадто низька, ви будете страждати в майбутньому, ви ж це розумієте ?»

Я не хочу надто глибоко допитуватися , але я трохи стурбований. Я знаю, що під час еволюції від третього до четвертого рангу вид, який вони о брали, надав їм потужну здатність до скритності, але обравши його , вони втратили шанс отримати щось більш пов’язане з прямими бойовими діями. Здатність ховатися від очей – це лише один аспект їхньої ролі, зрештою, інший полягає в тому, що вони повинні вміти боротися .

«Не хвилюй те ся, Найс тарший, — відповідає вона, захищаючись, — ми зробили необхідні інвестиції, щоб забезпечити виконання своїх обов’язків. Ми вирішили як група, що буде найкраще, якщо ми намагатимемося залишатися на рівні меншого розміру, щоб нам було простіше залишатися непомітним и , будьте впевнені, що ми впораємось з забезпеченням вашої безпеки».

Я дозволяю моєму відчуттю мани охопити її, і я можу сказати, що вона вже зміцнила своє ядро після еволюції , можливо, навіть досягла його максимуму. Схоже, що вони серйозно підготувалися до майбутнього заглиблення. Це велике полегшення та величезна вага з мого розуму. Я хвилювався, що вони не зможуть впоратися з цим, і було мало шансів, що я коли-небудь зможу переконати їх залишитися.

«Чудова робота, ви всі там. Переконайтеся, що ви робите правильні речі та якомога швидше наповнюєте свої ядра. Також мутації! Підійдіть якомога ближче до повного п’ятого рангу за останні кілька днів хвилі. Щойно це буде готово , ми заглибимос ь в нові небезпечні місця!

Ніякі інші мурахи не про являють себе, але Протектант коротко киває, перш ніж знову зник нути з моїх очей. Пха ! Це моторошно! Чесно кажучи, без Вестибюля і Нефу я б ніколи не знайшов цих клятих охоронців. Принаймні тепер я знаю, що вони достатньо сильні, щоб у майбутньому справлятися зі своєю роботою. Поки що. Я хочу, щоб усі вони були шостого рангу до того часу, коли я буду готовий еволюціонувати до сьомого, а це досить далеко в майбутньому. Але оскільки це вирішено , настав час повернутися до інших справ.

[Добре, Інвідія, випусти її.]

«Ще раз привіт, маленька . Чи сподобався тобі час з твоїм іншим в чителем?»

« Ні !» вона спалахує.

Я чухаю вусиком голову, наче розгублен ий .

«Але мені цікаво... чи засвої ла ти цінний урок, який намагався передати твій другий учитель? Інакше є велика ймовірність того , що ти отримає ш подальші вказівки...»

Маленька мураха зухвало на мене дивиться .

« Я не втечу » , — прошепотіла вона.

« Молодець !» Я гладжу її по голові: «Я зна в , що ти послухаєш своїх наставників !»

Я не очікував, що буду стільки навчати в цьому житті, але, як і очікувалося, використання методів, які використовували на мені, коли я був молодим, добре спрацювало. Я ж вийшов нормально , правильно ? І я точно швидко навч а вся!

«Тепер, якщо ти не збираєшся намагатися втекти кожні кілька секунд, ми нарешті можемо сісти та почати твою освіту. Перше, про що нам потрібно поговорити, — це цінність життя!»

« Отже... якщо я борюся з ворогом, я повин на ... не пом и р а ти? »

«Правильно».

« А якщо я зможу жорстоко покалічити ворога в обмін на своє життя? »

«Задов і льнис ь тим, що б трохи покалічи ти їх і залиши тися жив ою ».

« А щ о, якщо я зможу перемогти їх в обмін на своє життя?»

« Задовільнись тим, що б майже перемогти і залишитися жив ою ».

«А що, якщо є важливе завдання, яке потрібно виконати, і це вдасться зробити, лише працюючи до смерті?»

«Ми залишаємося організованими, щоб цього не сталося. І, чесно кажучи, якщо б ти спробувал а це зробити, тебе , швидше за все, зупинять інші мурахи».

«Що?» вона щиро шокована, «навіщо їм мене зупиня ти ?»

«Вони дуже серйозно ставляться до своєї роботи, — раджу я їй, — я впевнений, що ти будеш часто зустрічатися з ними в майбутньому…»

Якщо вона схожа на Жваву , незабаром між ними виникне взаємна образа.

«Фундаментальний факт, який ти повинн а завжди пам’ятати, полягає в тому, що ти не може ш працювати, коли ти мертв а ». Я підкреслюю свої слова тиком вусика . « Ти може ш прожити сто років чи більше, наполегливо працюючи для Колонії та досягаючи великих досягнень щодня, або ти може ш бути мертв ою за два тижні, намагаючись задушити монстра до смерті своїми останками», — я досі пам’ятаю, як спробував цей підхід на Лірой «що, на твою думку, краще для К олонії?»

Вона сприймає все швидше, ніж більшість робітників . Лише після короткої паузи, щоб подумати, вона відповідає, кажучи « щоб я була живою ». Я бачу , що їй не подобається ця ідея, але вона не мож е заперечити мою логіку.

«Цілком правильно», — погоджуюсь я з нею. «Це не означає, що немає обставин, коли нам доводиться віддавати життя за К олонію. Багато хто вже помер, служачи нашій родині, але це не означає, що ми навмисно шукаємо цього. Чим довше ти живе ш в Підземеллі, тим сильніш ою стає ш , а це означає, що ти ще більш цінн а і ще більше повинна збер і г а ти своє життя. Перш ніж я закінчу тебе навчати, ти стане ш монстром четвертого рангу з сотнями ядер і біомасою , інвестованими в тебе . Викинути цю інвестицію, не повернувши сім'ї користі? Яка жахлива ідея! »

Вона киває, погоджуючись з тим, що я сказав.

«Що таке монстр четвертого рангу ?» питає вона.

Ах , м ожливо, я надто поспішив . Протягом наступних десяти хвилин я пояснюю основи цього світу. Підземелля, поверхня, хвилі, основи для монстра. Всі такі хороші речі. Дитинча слухає з захопленою увагою, вбираючи знання, які я їй пропоную, і жадібно вимагаючи ще. Коли ми закінчуємо, я відчуваю, що у мене починає боліти голова від того, що я так довго стояв на місці.

«Тоді гаразд, — зітхаю я, витягаючи ноги, — досить розмов . Якщо ти не збираєшся втікати від нас, мабуть, настав час для екскурсії по Колонії. Як тобі ця ідея ?»

Мені здається, що я ще ніколи не бачив мураху настільки схвильован ою .