Розділ 79 — Балакун

Тепер, коли я знаю, що можу говорити з членами моєї колонії, навіть якщо вони не можуть відповісти, я не стрим у юся і починаю обмінюватися словами з кожним працівник ом , якого зустрічаю на шляху до гнізда.

«Гей, як спр о ви? »

Над цим ще потрібно трохи попрацювати.

« Ей , ця робот о трив о є?»

Так близько!

« Ш асливий знову бачити тебе ».

Майже!

Поки я блукаю, весело вітаючи мурашок навколо мене, вони зазвичай відповідають таким же чином, повертаючись і стукаючи мене про вусик ах , перш ніж далі піти своєю дорогою.

Мене не дуже бентежить відсутність відповіді на мою балаканину . П росто говорити та вивчати свою нову мутацію є достатньою винагородою для мене.

Перевіряючи виводок, я бачу, що маленькі личинки виглядають трохи більшими та менш сумними, ніж вони були раніше . Тепер вони приємно пухкі та ростуть, і незабаром стануть новими працівниками.

Вигукнувши « Ще побацимось !» до робітників я спускаюся до кімнати Королеви . До цього часу я звик говорити все, що думаю, кожній мура с і, яку бачу, тому, коли я зупиняюся перед королевою, що стоїть на місці та приймає догляд своїх охоронців , я дружньо махаю вусиками і кажу : «Привіт! Як так спрови , королева?»

Величезна мураха повільно та важко повертає голову, а потім дивиться на мене своїми великими, немигаючими очима.

«Спрови ? » запитала вона.

....

« Еееее ».

.....

Вона може говорити?

Королева продовжує запитально дивитися на мене вниз, а я приголомшено дивлюся на неї .

«Спрови ? » — знову питає вона.

Це відчуття від розмови та слухання за допомогою запаху дуже відрізняється від того, до чого я звик. Коли королева говорить, я бачу, що мої антени здатні не лише розрізняти слова, які вона говорить, але й різницю в тоні та голосі. Її голос звучить терпляче і тепло.

Я сильніше концентруюся, щоб спробувати не помилитися у своїх словах.

«Я, е-е, оговорився , ваша, е-е, корол і в... ськість ».

«Ах», — сказала вона, перш ніж відвернутися та знову затихнути, поки працівники продовжують її доглядати.

Я все ще трохи приголомшений! Отже, королева теж може використовувати мову феромонів? Вона вибрала це як прогрес мутації чи це щось, що вона отримує за те, що вона королева? Чи справді це має значення? Мені є з ким поговорити!

Через мить я знову намагаюся розпочати розмову.

«Привіт, королево . Я к справи?»

Ц е найкраще, що я з міг придумати.

Королева знову змушує себе почати рухатись і повернутись до мене обличчям, перш ніж відповісти.

« Добре . А ти ?» — відповідає вона.

У мене майже запамороч илося в голові . Розмова! Справжня розмова!

«Ой... е-е, я нормально ! Я маю на увазі, добре!»

«Я рада», — сказала вона, перш ніж знову почати відвертатися.

« Чи можу я отримати пораду? » — запитую я.

Королева знову озирається на мене, терпляче чекаючи моїх слів. Насправді розмовляти з велетенським монстром -мурахою трохи складніше , ніж я очікував, набагато складніше , ніж, скажімо, розмовляти з вашим шкільним другом, не те щоб я часто робив щось подібне ...

Це здається начебто очевидним, але я маю пам’ятати, що Королева не людина, і, на відміну від мене, вона ніколи нею не була. Я не знаю, як саме працює її розум, і що для неї важливо. Вона, напевно, навіть ще не надто доросла. Я сам, технічно , в цьому світі мені менше року! Гадаю, це не так важливо для монстрів.

«Я готуюся до еволюції! Мені просто було цікаво, чи має те ви якусь пораду щодо того, що мені о брати?»

Королева довго не відповідала, і я почав думати, що мені, можливо, доведеться повторити запитання, коли зрештою її антени просунулися вниз і торкнулися моїх, перш ніж постукати мене по голові.

«Я відчуваю в тобі сильн е ядро », — сказала вона.

«Е-е... Так?» Я відповідаю.

« Ти добре боро в ся за наш рід. Вибирай, що хоче ш , і продовжуй використовувати свою силу на користь своєї родини».

«Але я не впевнений, яка еволюція найкраща!»

Я відчуваю легк ий сміх у словах королеви, коли вона відповідає мені.

«Усі шляхи ведуть до більшої сили, і більша сила покращить наше життя. Для колонії не має значення, що саме ти о береш».

Сказавши це, вона рішуче відвертається та востаннє гладить мене вусиками по голові. Схоже , що я отримав від її величності всю допомогу, яку міг наразі отримати.

Обернувшись, я починаю повертатися до своєї мережі пасток.

Якщо залишити в стороні приголомшення , як е я отрим ав від моєї першої розмови за кілька місяців, я повинен сказати, що те, що сказала Королева, має сенс з точки зору колонії.

Кожна еволюція робить монстра сильнішим . С амій колонії абсолютно наплювати, як у з них ти обереш , доки ти використовує ш свою нову силу, щоб сприяти її зростанню.

Отже, зрештою, все зводиться лише до моїх особистих уподобань.

Чи хочу я бути командиром, чи я хочу бути магічною мурашкою.

Генерал чи чарівник.

Що ж, я кщо так про це подумати .

Чарівник кращий , хіба ні ? Ми тут говоримо про магію... МАГІЮ. Я міг би панувати над полем бою, як клятий бог, якби міг кидати вогняні кулі та блискавки! Навіть та невелика кількість магі ї , яку я бачив, була надзвичайно потужною!

Я точно хочу використовувати магію !

Мураха Розуму - це єдиний для мене шлях !

Я поспішаю назад до мережі пасток і бачу, що все майже так само, як і раніше . Крихітка все ще спить, а пастки підготовлені, але наразі без приманки .

Чудово.

Не витрачай час на сумніви, Ентоні! Поч инай еволюцію!

Я обираю Мураху Розуму !

[Ваше ядро монстра було сформовано та покращено, воно забезпечить додаткову енергію для вашої еволюції]

[Ручна еволюція активна]

Як і минулого разу , мою свідомість затягнуло в простір еволюції, із запаморочливими меню та параметрами, доступними для налаштування процесу моєї еволюції.

Перше, що мене вражає, це те, що на цей раз у мене набагато більше енергії. Моє ядро містило лише 10 одиниць мани , коли я вперше еволюціонував, і це значно підвищило мою статистику. Цього разу у мене в п’ять разів більше, я не можу дочекатися, щоб побачити, що я з можу з ними зробити.

Перше, про що мені потрібно подбати, це о брати мій магічний орган.

[ Орган магічної спорідненості — ця частина тіла прикріплюється до ядра та висмоктує з нього магічну силу, перетворюючи цю магічну силу на певний тип енергії, що використовуватиме власник. Це скорочує ручну трансформацію енергії та робить о браний тип магії набагато простішим для монстра. Коли орган заповниться, висмоктування мани з ядра припиниться].

Добре. Отже в основному цей орган отримує ману від ядра, поки не заповниться, перетворюючи її на той тип енергії, який я оберу , коли обираю сам орган...

Гаразд, давай подивимось на список!

...

Свята мати Гендальфа! Чому цей список такий довгий?!

Тут є всі звичайні елементи: вогонь, вода, блискавка ( Крихітка, очевидно , має саме цей ), повітря, земля, отрута, метал, дерево, світло, темрява тощо. Також є ще кілька більш незвичайних : смерть, розум, простір, ентропія, час, зцілення, створення, ілюзія, хаос і так далі!

Їх так багато!

Я маю обрати один , Гендальфе?!

Добре. Добре, добре . Спокійно, спокійно !

Уяв и собі копання! Ти викопуєш ґрунт по одному вантажу нижньої щелепи за раз, прокопуючи тунелі в землі крок за кроком ...

Хух .

Подумай про це логічно. По-перше, ми відкинемо всі звичайні елементи . Чому ? Тому що вони нудні! Я впевнений, що вони були б потужними та ефективними, але вони звучать надто просто! Стріля ти вогнем чи льодом... Це просто. Хто скаже, що я не зможу просто навчитися цій магії без допомоги органу? Я бачив, як люди використовують заклинання вогню, і я майже впевнений, що вони не мають для цього спеціальні частини тіла чи ядра , як у монстр ів !

Якщо вони можуть використовувати цю магію, то я, як колишня людина, також з можу її використовувати!

Було б марною тратою о бирати щось настільки просте для мого єдиного магічного органу!

Ні-ні-ні. Мені потрібно о брати щось більш дике, щось більш дивне і складне, те, чого мені було б набагато складніше навчитися самостійно!

Але що саме ?