Розділ 791 — Еволюція

Проривай ! Проколюй !

Як би смішно це не здавалося, я продовжую використовувати дурну комбінацію нових навичок, які я придбав, щоб продовжувати їх підвищення. Прорив непоганий , на практиці він дуже схожий на ривок, за винятком того, що тепер , коли його рівень піднявся до третього рангу , він став належним активним навиком, що огортає мене силою моєї витривалості, яка захищає мене, коли я врізаюся в речі. Щ елепний спис? По-перше, мої щелепи не зовсім «гострі». Вони не загострені. Вони навіть віддалено не схожі на списи. Коли я активую навик і колю в щось щелеп ою , здається, наче я б’ю їх тараном, а не списом!

По-друге, у мене таке відчуття, наче я ображаю монстрів, з якими борюся. Я міг би прорвати їх, збити з ніг і вбити одним потужним ударом. Замість цього? Я неодноразово штовхаю їх щелепою, що скоріше виглядає так , наче я намагаюся висміяти їх, ніж боротися з ними. Це соромно! Принаймні тут немає жодного члена Колонії, який би бачив, як я це роблю... за винятком двадцяти нянь, які кружляють десь над моєю головою...

Дідько !

Проте я продовжую це робити. По-перше, це хороший спосіб повільно знизити здоров’я монстра, у чому я не дуже майстерний , і нам потрібні слабкі монстри, щоб дитинча отримувало досвід. З іншого боку, я все ще маю надію, що Щелепний Спис і Прорив об’єднаються у щось більш приголомшливе. Якби я зміг створити палаючий спис енергії, кидаючись на своїх ворогів, наскільки б це було чудово? На даний момент у мене досить багато маси, було б шкода нею не скористатися.

Крім того, мій прогрес у магії розуму йде досить добре. Мені залишилося лише кілька рівнів до того рангу, який розблокує для мене розумові конструкції! Дуже захоплююче... Не лише за самі конструкції, а й за можливість перевірити та побачити, що нового я зможу розблокувати! Якщо пощастить, магія гравітації нарешті стане доступною ! Це дозвол ить мені використовувати більш розвинуті форми заклинань для гравітаційної мани, яку я постійно ношу з собою.

«Ха! Я отримала п 'ятий рівень!» дитинча вигукує , стоячи над останками свого виснаженого та переможеного ворога. «Час еволюціонувати !»

«У мої часи цього було набагато складніше досяг ну ти», — бурчу я, повертаючись і прямуючи до неї.

« Може я просто дивовижн а ? » — питає вона цілком серйозно і без сорому.

« Ні-і-і-і , — протягую я, — мені ніхто не подавав майже мертвих монстрів, щоб я їх добива в . Мені дов одило ся боротися з ними самостійно».

«Я запита ла , чи можу я, і ти сказа в , що ні!» вона пихкає.

«Тому що ці істоти вбили б тебе за п'ять секунд!»

« Ти не може ш не дозволяти мені битися, коли я хочу, а потім скаржитися, що я не б’юся», — цілком справедливо зазначає вона.

Я зітхаю.

«Добре, добре , ти добре зауважил а . Давай пере й демо в більш безпечне місце і підготуємося до еволюції».

Нам не знадоби ло ся багато часу, щоб знайти більш тиху ділянку тунелю, і ми оселяємося.

[Крініс, ти можеш подбати про небажаних гостей? Це може зайняти трохи часу .]

[Звичайно, майстре . Я подбаю, щоб жодна гидота не заважала вам!]

В одну мить вона зник ну ла з мого панцира, і з усіх боків з’явився ліс щупалець, повністю блокуючи цю ділянку тунелю від всього навколо . Я не сумніваюся, що через кілька хвилин уся ця ділянка тунелю буде повністю порожньою, а в сі монстри розбіжаться та схова ють ся в жаху від дивної істоти , що полює на них . Виганяючи зі свого розуму божевілля та страх перед монстрами Підземелля, я натомість зосереджуюсь на справі.

« Мені вже еволюціонувати ?» — запитує нетерпляче дитя.

Принаймні вона за питала, перш ніж почати ...

«Ні. Ми вже говорили про це. Найкращ а еволюція завжди відбувається тоді , коли ти збільшує ш твоє ядро трохи більше, ніж рекомендує Система. Ти отримує ш трохи додаткових «прянощів» у процесі. А ось це,» я тримаю особливе ядро, «це саме та спеція, про яку ми говоримо. Зміцн и ним своє ядро, тоді ти зможе ш еволюціонувати . Але переконайся, що ти виконує ш те, що я тобі сказав. Можливо тобі буде неприємно залишатися дитинчам ще на десять рівнів, але це окупиться у довгостроковій перспективі».

Я бачу , що вона не в захваті від цього.

« Я просто не хочу залишатися настільки слабкою ! » вона пихкає.

«Повір мені, цей шлях зробить тебе корисн ішою швидше, а не повільніше. Ти справді вважає ш , що дорослий працівник другого рангу щось тут зробить ? Абсолютно ні. Ти все одно не зможе ш боротися з монстрами навколо, і ти точно не зможе ш допомогти з будь-яким проектом навколо К олонії . Т и залишишся маленьк ою і слабк ою на другому рангу , але ти отримає ш більшу користь на третьому рангу , ніж ти отримала б інакше, те ж саме на четвертому рангу , і тоді ти нарешті стане ш корисн ою для К олонії».

«Добре», — бурчить вона, але приймає ядро з моїх щелеп.

Проходить к оротка мить вагання, потім ядро розчиняється, а енергія, що міститься в ньому, тече в її тіло, щоб приєднатися до її власного ядра.

«Це... не дуже приємно ...» — бурчить вона.

«Звичайно , що ні!» Я погоджуюсь . « Тільки з ачекай, поки ти спробує ш рідкісне ядро! Тепер еволюціонуй , щоб тобі не довелося довго це терпіти ».

Дитинча миттєво стає млявою і починає розглядати меню , а через десять хвилин вона засинає , починаючи м’яко світитися, коли процес набирає обертів. Крихітка продовжує нависати над беззахисним дитинчам, ставлячись до роботи набагато серйозніше, ніж я очікував від нього. Задоволено киваючи великій мавпі, я кличу Інвідію та починаю з ним битву магії розуму, щоб допомогти відточити свої навички. Він завжди перемагає, але на даний момент мені більше немає з ким тренуватися. Ще кілька рівнів, і я отримаю силу!

Трохи менше ніж через годину дитинча ворушиться, і ми повертаємося, щоб привітати її.

«З поверненням, малеча , — кажу я їй, — як ти почуваєшся?»

Вона трясеться, перш ніж швидко оглянути себе.

«Я відчуваю себе... сильніш ою , ніж раніше. Кращ ою» .

«Ти навіть трохи більш а !» Я підбадьорюю її.

Вона знову перевіряє себе.

«Га. Мабуть так . Добре, тоді повернемося до цього! Я хочу бути корисн ою , але я ще не готова !»

«Точно ні», — сміюся я. « Д обре, давай повернемося до роботи ».