Розділ 8 — Тітус

Тіт ус важко сидів за своїм столом. Стіл був багато в чому схожий на людину, без прикрас, грубий і міцний. Поверхню, на якій він працював, складали товсті дошки з кам’яного дерева, які він сам зібрав у другому шарі підземелля . Стіл довелося з’єдн ува ти разом , оскільки він не з міг знайти цвяха, який міг би пройти крізь цей матеріал. Деревина була вперта, неподатлива, тому вона йому й сподобалася.

Його товсті грубі пальці стискали згорнутий аркуш паперу, лист, вкритий гнівними та образливими каракулями. Ще один лист-скарга з відділення Гільдії Н айманців в Тірії.

Т і тус вільною рукою поліз у кишеню свого пальто легіонера, дістаючи гладку металеву коробку, прикріплену до його пояса ланцюжком. Поклавши лист, він використав обидві руки, щоб розташувати пальці саме так, як потрібно. Він нахмурився , оскільки йому потрібно було чотири спроби , щоб правильно розташувати свої товсті пальці, перш ніж коробка з клацанням відкрилася.

Зсередини футляра блакитне сяйво вилилося на стіл і на мить освітило обличчя Тітуса, коли він відкрив коробку і пильно подивився на вміст, а потім зачинив, поклавши її назад у внутрішню кишеню.

Він зосередився , вийняв свіжий аркуш паперу, взяв ручку та почав писати відповідь.

« Коррін,

як зазначено в першому повідомленні п’ять днів тому, рівень навколишньої мани в підземеллі зростає і продовжує зростати, на думку Легіону, хвиля, ймовірно, відбудеться протягом тижня, але, ЯК ВИ ВЖЕ ЗНАЄТЕ, ці прогнози можуть бути неточним и , і хвиля може розпочатися в дуже короткий термін.

В інтересах збереження ЖИТТІВ ВАШИХ ЧЛЕНІВ ми скористалися своїм правом контролювати доступ до підземель у місті Лірія та вживатимемо агресивних заходів для забезпечення безпеки громадян.

Якщо деякі з ваших груп не зможуть вести свою діяльність у підземеллі протягом цього часу, я, на жаль, мушу повідомити вам, що МЕНІ НА ЦЕ ПЛЮВАТИ .

Після завершення хвилі або коли рівень мани в навколишньому середовищі повернеться до нормального рівня, вашим учасникам знову буде надано доступ до підземелля, але не раніше.

Терпіть ,

Т і т ус .

Командир Legionem Abyssi, Лірія »

Можливо це був не найбільш дипломатичний лист , міркував Тіт ус , але він ніколи не вмів ладнати з ідіотами. Це о дна з головних причин, чому він не хотів цю роботу.

Майже проти власної волі його очі ковзнули в кут кімнати , де за шафою, що збирала пил, стояла величезна бойова сокира, притулена до стіни. Майже два метри завдовжки від голови до руків’я, товстий метал виглядав так, наче його не полірували роками.

Зітхнувши, Т і тус знову по вернувся до свого листа, склав його, запечатав і поклав на лоток для пошти, щоб один із помічників доставив його пізніше цього дня.

Коли він потягнувся за наступним листом-скаргою, цього разу від Міністра Шляху, він почув стукіт ніг по каменю, що ставав голоснішим, поки кілька фігур наближалися до його кабінету.

Тіт ус відчув, як у його жилах закипіла кров. Можливо сьогодні він зможе уникнути паперової роботи.

Через десять хвилин він прибув до передового гарнізону . О днією рукою відчинивши масивні двері, він почав рухатися до будівлі, наче буря. У сі легіонери шанобливо віддавали йому честь , коли він проходив повз, вдаряючи кулаками броньовані груди та опускаючи голови, куди б він не йшов.

Не кажучи жодного слова, вони йшли за ним, поки він рухався кам’яною площею до пролому в землі, що був входом у Підземелля в місті Лірія.

Отвір був чотири метри завдовжки і стільки ж заввишки, достатньо широкий, щоб через нього могли проїхати обози та великі групи під час тривалих експедицій. Простір навколо входу був пласкою кам’яною підлогою по тридцять метрів у кожному напрямку, а потім його оточувала кругла стіна три метри заввишки, де постійно були лучники та маги, створюючи відкриту зону для вбивства будь-яких монстрів, що виривалися з тунелю.

Т і тус дивився на розрив у землі кілька довгих секунд, перш ніж зійти, занурюючись у темряву. Він не вдихну в так глибоко, як хотів, занурюючи повітря Підземелля та його багату ману в свої легені. Натомість він провів рукою по каменю, і його товста шкіра почала шкрябати скел ю під час ходьби.

Пройшовши в низ сходами він побачив першу з кількох охоронних веж , кожну з яких зазвичай тримали два легіонери, тепер повністю укомплектовану командою з п’яти осіб. Вони обернулися, щоб привітати його, поки він проходив повз, але були достатньо дисципліновані, щоб використати тихе привітання тут, під землею, приклавши правий кулак до розкритої долоні лівої руки перед серцем.

Їхній командир кивнув їм перед тим, як рушив уперед, пройшов повз наступні три вежі , поки не дійшов до першо ї . Десять легіонерів зайняли тут стіну, а два маги по черзі підтримували полум'я, що освітлювало тунель.

Коли він наблизився з двома Ц ентуріонами, які все ще були на крок позаду нього, він знайшов жінку, яку шукав, усередині сторожово ї вежі , яка разом з кількома своїми солдатами дивилася на різноманітні карти на столі.

Вона побачила, як він наближається, і роз пустила своїх людей, перш ніж віддати честь.

« Командир Тіт ус ».

« Трибуна Аурілія».

Тіт ус відповів салютом, перш ніж приєднатися до неї, вставши біля столу, щоб поглянути на карти. Усі карти перш ого шар у , проходи та точки концентрації мани чітко позначені акуратним організованим письмом. Якби ці ідіоти з Гільдії Найманців могли мати такий рівень деталізації у своїх «гідах», вони могли б потроїти свої ціни.

«Яка ситуація , Трибуна?»

«Команд и ре, п’ятнадцять хвилин тому монстр наблизився до цієї охоронної вежі перед тим, як втекти . К оманда охоронців подала сигнал черговому Центуріону перед тим, як почати переслідування до печери».

«Втік» . Тіт ус скривився . М онстри з перших шарів не часто виявляли достатньо розуму, щоб тікати від небезпеки. Набагато частіше вони кида л ися вперед наосліп і би л ися до смерті.

Це було останнє, що йому потрібно було прямо перед хвилею.

«Як й де підготовка до оборони від хвилі ?»

«Захист готується за розкладом, командувач у , хоча я дозволи ла собі перенести часові рамки у відповідь на не що давній інцидент».

Тітус буркнув. «Добре. Цього разу я приєднаюся до експедиції з придушення».

Аурілія зблід ну ла. «З повагою , командир е , але ва м, мабуть, найкраще було б бути …».

«Ми обидва знаємо, де для мене найкраще бути , Аурілія . Щ ось не так, тому я йду з експедицією».

Аурілія повільно кивнула та зітхнула . Ц ей упертий старий не міг полегшити собі життя. У нього був ц ілий легіон військ, які радо пірнули б у Підземелля заради нього, але він все одно вирішив йти особисто . Вона похитала головою . О сь чому він найкращий.

Знизу можна було побачити рух, коли п’ятеро людей вийшли з темряви в темнішому кінці тунелю до палаючого вогнища. Двоє членів трохи накульгували, підтримувані своїми товаришами . У сі солдати були брудні, а кров і кістки монстрів покривали їхні обладунки.

Тіт ус пішов з будівлі варти та вийшов вперед, щоб привітати своїх легіонерів. Коли вони побачили, що він наближається, вони негайно зупинилися, щоб віддати честь , залишаючись нерухомими, поки він коротко не махнув їм.

« Відставити. Я кі у вас травми?».

П’ятеро солдат скривилися. «Нічого серйозного, командире, ми були заскочені зненацька і отримали незначні порізи та отруєння».

«Негайно до медикума , нам потрібен кожен солдат, придатний до служби. Скажіть, чи були ви в змозі вбити монстра?».

Солдати зробили паузу, перш ніж похитати головами.

Тітус стиснув щелепу . Дідько. «Хто були ті двоє, хто першими побачили цю істоту?»

Двоє солдатів, один чоловік і одна жінка, підняли руки.

« Пішли зі мною » .