Розділ 816 — Рими з краплями

Іноді в Ісаака Берда виникали запитання до себе. Наприклад, «як, чорт візьми, він опинився в ситуації, у якій готувався атакувати місто демонів разом з величезною армією монстрів-мурах» або «чи варто йому відростити бороду , чи просто залишитися з вусами?».

На останнє, ймовірно, було не так складно відповісти, як на перше, але кожне з них заслуговує на уважний розгляд. « Вирішуй по одній проблем і по черзі», як казала мама.

« Як ти думає ш , чи довго вони змусять нас тут чекати, капітане? » — за питав Маргун поряд з ним .

Ісаак стримався від бажання нахилитися і сплюнути. Він уже не був сільським хлопчиком, він мав встановлювати стандарти для своїх чоловіків. Якщо Моррелія не терпі ла плювків в рядах, то він теж не збирався!

Він звернувся до свого лейтенанта, піднявши одну брову.

«Ти настільки хочеш забруднити руки, Мар г ун?» — запитав він. «Я не розумію, у чому поспішність, у нас тут все доволі добре, враховуючи ситуацію ».

Це правда, Колонія була більш ніж щедрою, як це було в них зазвичай, щодо розміщення людського контингенту їхньої військової машини. Власне, не лише люд ей , виправив він себе. Після того, як добровольці почали надходити з Райлі , серед лав тепер було кілька представників інших рас , у тому числі кілька Г олгарі, вигнаних зі свого рідного королівства.

« Тут ти не помиляєшся , Ісааку. Мабуть просто мої ноги починають дрижати . Як ти настільки розслаблений, знаючи, що трапиться?»

Він засміявся.

«Я не розумію, де ти знаходиш сил и нервувати, Маргуне. Вони змусили нас виконувати тренування та патрулювання, поки ми не падали , відколи хвиля закінчилася, і не те щоб тобі було весело ! Б’юся об заклад, якби вони не були зайняті розробкою всього цього, ми б усе ще цим займалися . Замість метушні, я пропоную тобі відпочити , поки у тебе ще є шанс ».

Другий солдат просто дивився на нього.

«Ми не говоримо про патрулювання в тунелях, Ісааку! Ми вторгнемося в третій шар! Знаєш, місце, повне божевільних потужних демонів? Тебе це не хвилює?»

Іноді люди не бачи л и ліс через дерева. Ще одна з улюблених приказок мами , і її мудрість була настільки ж правдивою сьогодні, як і того дня, коли вона передала її йому.

З великим терпінням Ісаак випростався та поплескав однією рукою по плечу Мар г уна, а другою вказав чоловікові позаду.

«Поглянь туди, друже. Скажи мені, що ти бачиш».

Маргун закотив очі.

« Не починай , Ісааку, я не в настрої для ще одного з твоїх «уроків».

Ісаак спохмурнів.

«Ти прийшов сюди і змусив мене слухати твоє лайно , тож тепер ти будеш слухати те, що маю сказати я . А тепер починай ».

«Добре».

Втомлено зітхнувши, інший чоловік обернувся і побачив те саме, на що вони дивилися майже весь день.

« Гаразд, — задоволено продовжив Ісаак, — скажи мені, що ти бачиш ».

«Я бачу, що Колонія багато займається будівництвом і таким іншим. Вони займаються цим уже кілька днів, Іс а аку».

Колишній капітан гвардії ляснув рукою по лобі. І все ?

«Т и не бачи ш нічого, крім цього? » — запитав він недовірливо. «Зграя мурах, які щось будують. І все?»

Маргун незручно покрутив плеч ами .

«Я не знаю, чого ти від мене хочеш , Ісаак, ти знаєш, що я ніколи не був найгострішим хлопцем ».

« Тут розум ні до чого , — відповів Ісаак, забувши контролювати свій акцент, — все, що потрібно робити, це бути уважним».

Він використав момент , щоб оволодіти собою.

« Ти бачи ш купу мурах, які щось будують. Добре, добре. Скільки ти їх бачи ш ».

«Не знаю. Гадаю, кілька тисяч».

«Здається не багато, чи не так? Ти знає ш , скільки існує місць , подібних до цього?»

« Здається, їх було десять? По одному на кожну роту вартових ? »

«Бінго. Десять таких. Що це тобі говорить?»

« Що там... працює багато мурах ? »

«Правильно. А що вони будують?»

« Плацдарм для вторгнення».

« Знову правильно. Зараз будується десять таких майданчиків. Давай поставимо інше запитання, скільки мурах , на твою думку, поміститься на цьому плацдармі ?»

В очах Маргуна потроху починало мерехтіти розуміння .

« Близько десяти тисяч, я б сказав, більш-менш » , — повільно відповів він.

«Це означає, що великі погані демони, про яких ти говориш, постраждають від вторгнення ста тисяч, плюс-мінус, мурах-монстрів разом з нами. Я не впевнений, чи ти любиш робити ставки , Маргуне, але я знаю, на кого б я поклав свої гроші».

Виклавши свою думку, Ісаак повернувся назад і сів на ґанку, який був споруджений ззовні бараків. Колонія, як і завжди, переповнила все зручност яли , зручні ліжка, просторі кімнати та постійна подача чаю з цукром були розкішшю, яку він рідко міг собі дозволити, працюючи охоронцем у Лірії.

«На мій погляд, — зітхнув він, відхиляючись назад, доки не вперся головою в стіну, — демонів чекає щось дуже болюче . Вони можуть бути могутніми монстрами, але я не думаю, що вони бачили колись щось подібне. Наскільки я чу в , Великий вже здіймає галас . Д оки ми з'явимо ся , там не залишиться нічого, крім димлячих руїн.

« Великий? » Маргун звів брову. «Ти тепер віруючий, Ісаак? Я не вважав тебе їхнім типом».

« Хіба ти не з Райлі ? Ти не бачив, як діяв великий хлопець?»

« Я особисто не бачив, ні » .

«Якби ти побачив , ти був би трохи більш поважним. Якщо той захоче , щоб я називав його « с вященна мураха королівської гори», я скину шапку та підіграю, і тобі краще робити те саме. Не ступай ногою в лайно, в яке можеш не ступати ».

Передавши свою останню мудрість, Ісаак Берд заплющив очі та дозволив своєму розуму розслабитися , поки сон не забрав його. Колонія досить скоро змусить його працювати до кісток, він був у цьому впевнений, тож він тим часом отримає весь відпочинок, на який фізично здатен . Він поплив у країну мрій з образом певного легіонера в його пам’яті та м’якою усмішкою на губах.