Розділ 820 — Битви, плани та розбиті мрії

Грокусу подобалося бути лордом міста з кількох дуже простих причин. По-перше, це означало, що йому не доводилося миритися з тим, щоб щось ставало між ним , і тим, що приносило йому в житті задоволення, — їж ею , а по-друге, це означало, що в нього було місто, повне демонів, яких він міг змусити забезпеч ува ти йому велик у кількість біомаси, не поворухнувши й пальцем. Минуло десятиліття, відколи він востаннє намагався перевірити, скільки біомаси він накопичив, досягнувши максимуму своїх мутацій багато років тому, але, ймовірно, її було тисячі, можливо, навіть десятки тисяч, незважаючи на те, що він їв лише істот нижчого рівня, ніж він сам.

Здобич сьомого рангу просто не пропонувала себе на його таріл ку ... не в цьому місці .

Він правив Роклу таким чином протягом століть, задовольняючись тим, що занедбане місто залишалося слабким і нецікавим місцем , на яке ніхто не потрудився б звернути увагу. Таким чином він міг продовжувати бенкетувати без паузи і безтурботно задовольняти свої бажання, це був рай для такого демона, як він. Однак в останнє десятиліття все почало змінюватися. Спочатку був прихід Аллокрікса, могутнього демона сьомого рангу , що тіка в від неприємностей з глибшого прошарку , прагнучи уникнути виявлення.

Як володар міста , Грокус завжди швидко діяв , щоб позбутися суперників на його трон, але Аллокр і кс був слизьким і хитрим. Брудну вогненну кулю міг с піймати лише сам Грокус, що вимагало б від нього почати рухатися, чого йому не доводилося робити вже принаймні кілька десятиліть. Це також означатиме, що він повинен припинити їсти! Неприпустимо . Перш ніж він встиг змиритися з можливою необхідністю фізично підняти своє тіло , як з’явився ще один сьомий ранг , цього разу з самого міста!

Монгу'нін заблукав під час розвідувальної місії в тунелях і не лише вижив, але й процвітав під тиском, досягнувши бажаної еволюції до сьомого рангу та достатньої сили, щоб загрожувати позиц ії Грокуса. Якби лорд піднявся і наважився вийти до міста, то тепер було б двоє суперників, які могли б виступити проти нього, не ті шанси, які йому подобалися. Так почалося тривале протистояння, у якому Грокус не хотів діяти , Аллокр і кс не хотів діяти , а Монгу'нін намагався зміцнитися, знищуючи слабшу з двох своїх перешкод, перш ніж спробувати завоювати місто для себе.

Цей стан невизначеності висів над містом протягом багатьох років і дуже руйнував апетит Грокуса, перш ніж він нарешті вирішив спробувати вийти з глухого кута. З відчаю він погодився прийняти Церкву Шляху та надати... матеріали для їхніх практик з своїх громадян. Маючи постійне джерело досвіду, це було лише питанням часу, коли він виросте в силі настільки, що йому більше не потрібно буде боятися своїх суперників і він знову зможе спокійно їсти.

Але потім проблеми далі продовжувалися! Увага, яку церква привернула до його міста, була небажаною, могутній і амбітний лорд піднявся в сусідньому Орпуле, а нещодавно ще й та клята мураха! Лише однієї думки про цю дратівливу комаху було достатньо, щоб збурити кислот у в його кишківник у !

Він сподівався, що поява зловмисника з першого шару може трохи перехилити ваги або, можливо, навіть залучити церкву до вирішення проблеми за мість нього. Натомість клятий загарбник знищив половину міста і втік, але лише після того, як роздратував Монгу’ніна до люті , що трива ла цілий день! На довершення всього цього, Аллокр і кс, схоже , об’єднався з прибульцями, і також надходили постійні повідомлення про підозрілу активність на вершині колони. Не кажучи вже про зростаючий тиск Бріксін, лорда сусіднього міста.

[Як я вже казав тобі раніше, я нічого не знаю про таємні сили, спрямовані проти твого міста, Бріксін! Якщо твої рейдерські групи були знищені, то не моєю рукою !]

Конструкт розуму , що з’єднува в його розум з розумом його товариша-лорда далеко в Орпул е , затріща в від обуреної енергії.

[Ти очікуєш, що я повірю хоч слову з твоїх вуст, Грокусе? Дві мої рейдові групи зникли, одна з них не більше години тому, і ти справді думаєш, що я погоджуся на твої відмов ки ? НАХАБСТВО. Я не потерплю цієї образи! Я перетворюю нашу офіційну війну на завойовницьку.]

Одна масивна рука завмерла, закидаючи їжу йому в рот, і Грокус внутрішньо вилаявся. Незважаючи на злобу , він міг майже помітити самовдоволення, що випромінювалося від Бріксін з місця, де вона сиділа.

[ Ти шукал а будь-який привід для ескалації цієї війни,] величезний демон небезпечно загуркотів, [Я б не був здивований , якби ти сама знищил а свої власні рейдерські групи, щоб це зробити.]

Бріксін не зляка ла ся. Навпаки, це був конфлікт, якого вона жадала.

[Я особисто й ду за тобою, Грокус. Мені залишилося менше години . Переконайся, що ти наївся , перш ніж я прибуду .]

Конструкт завмер, і міський лорд відштовхнув його, продовживши загрібати біомасу у свою пащу. В середині його величезний шлунок, який займав не лише цей вимір, а й інший, бурчав від не задоволення через затримк у . Йому н езабаром знадобляться його сили. Скільки часу минуло з тих пір , як він був змушений боротися ?

Він звернувся до своїх супутніх демонів.

[ Зберіть місто,] вимагав він, [повне вторгнення відбудеться за годину. Переконайтеся, що Монгу'нін знає, хто справжній ворог.]

Як що цей дурень знову виріши ть лютувати, тоді це був би кінець . Це було погане становище, але ще не все було втрачено. Як що все піде добре, це могло б навіть обернутися на його користь. Йому доведеться покликати людину, Аліра Вінтінга, навіть насилу витягнути його з його клятої каплиці, якщо доведеться. З церквою на його боці він матиме шанс відбити атаку Орпуле і, якщо трохи пощастить, одночасно усунути одного зі своїх суперників. Якби тільки Алокрікс ще був у місті, він міг би протистояти цій загрозі...

[ Лорде ! Над нами щ ось відбувається!]

[Що?!]

Не бажаючи мати справу з новими сюрпризами, Грокус відігнув гуманоїдну шию верхньої частини свого тіла назад, щоб він міг по дивитися прямо вгору стовпа в область, яка з’єднувалася зі світом угорі. Це було складно розрізнити, навіть для настільки тонко налаштованих органів чуття, як його власні, але там щось відбувалося. Зачекай, щось падає? Спочатку це була безперервна злива з пухкого ґрунту, потім каміння, потім почали падати валуни, більшість з них повз міст о , але деякі з гуркотом обрушилися на будівлі.

Потім з’явилися списи.

Відточені колони з блискучої сталі, чотири списи падали згори, наче удари молота розгніваного бога, знищуючи все, на що вони потрапляли, проникаючи глибоко в кам’яну плиту, на якій стоя ло місто Роклу. Ошелешено кліпаючи всіма очима, Грокус дивився, як чотири окремі нитки , кож на товщиною в один метр, поступово згорталися та натягувалися, з’єднуючи пластину з і стелею високо вгорі в чотирьох нових місцях. Кислота в його шлунку неприємно забурчала .

Переклад твору нарешті догнав автора на розділі 1400.

Якщо тебе цікавить придбання всіх випущених автором розділів твору, а також усіх наступних по мірі написання, заходь у телеграм і замовляй всього за 300 грн.

Там також з'являються повідомлення про нові розділи одразу при їх випуску.