Розділ 831 — Протистояння нашим демонам, частина 8

Чим ближче я дивлюся, тим більш я впевнений . Це небагато, подряпина за будь-яких інших обставин, але враховуючи, що Грокус зумів зберегти себе повністю цілим протягом цього бою, щось точно змінилося.

[ Ти знає ш , я не думаю, що я це зроблю , в сенсі здамся. У мене є підозра, що ситуація якраз змінюється на мою користь.]

[Безглуздя,] глузує величезний демон, [якщо у тебе немає ще одного з тих заклинань, тоді це лише питання часу, поки тебе з’ї сть твоє ж тіло зсередини.]

[Ти так впевнений у цьому? Твій лівий кіготь не виглядає надто добре .]

Я майже бачу, як масивний лорд міста на мить вагається, перш ніж підняти кіготь, щоб уважніше оглянути його. Дійсно , пошкодження не було повністю загоєно, розкол проходить уздовж верхнього пальця.

[Неможливо!] він задихається, не встигаючи зупинитися.

[Зцілення не настільки допомогло , як ти очікува в , га ? Можливо, щось пішло не так?] тепер моя черга кепкувати над набагато більшим монстром, поки мій мозок починає думати про те, що могло статися.

[ Крихітка , спали його! Дай йому удар блискав кою !]

Радий почати насильство з найменшої нагоди , мавпа випускає дугу блискавки, яка попадає по флангу лорда міста, пропалюючи в ньому діру і наповнюючи повітря ароматом шиплячої біомаси. Важливо те, що пошкодження залишається . Воно заживає, але тепер набагато повільніше, ніж раніше. Ідея починає формуватися в моєму розумі, і я не можу не висловити її.

[Ви завжди ї в, Грокус, ї в і ї в , але куди поділася вся біомаса? Ти справді очікує ш , що я повірю, що ти просто набирає ш тисячі балів біомаси без причини? Я в це не вірю.]

Я кружляю навколо нерухомо го тіла Грокуса, спостерігаючи за ним моїми багатогранними очима, а він дивиться на мене у відповідь.

[У тебе є якесь сховище для регенерації з біомаси, правильно ? Ти десятиліттями збира в її в цю залозу регенерації, а потім вдава в , що непереможн ий . Кожного разу, коли ти отримує ш будь-яке ушкодження, ти миттєво зцілюєшся і вдає ш , що тебе взагалі не поранили. Ти може ш покладатися на свою вражаючу масу, щоб запобігти пораненню будь-чого надто критичного одним ударом , а твоя аура зробить решту роботи, оскільки ти може ш перечекати своїх опонентів на основі свого запасу біомаси.]

Я продовжую кружляти навколо великого демона, читаючи лекці ю , викладаючи свою теорію, поки його очі звужуються.

[Прикро, так, так прикро, але в цій ситуації ти випадково натрапив на свого природного ворога: моє заклинання гравітаційної бомби. Мало того, що пошкодження неймовірні, заклинання залиша є ться в дії неймовірно довго. Ти весь час регенерува в , чи не так? Це повин ен був бути відстій . Справжній відстій . У той момент, коли ти зцілювався , все було настільки ж швидко вирвано . Скільки біомаси ти витратив за час дії цього заклинання? Мабуть багато. Мабуть, ВСЕ, тому що на даний момент ти не зцілюєшся так, як раніше.]

Я повертаюся до нього обличчям.

[Насправді, прямо зараз ти взагалі ледве одуж у єш.]

Грокус довг ий важк ий момент нічого не каже, згинаючи свої масивні кігті, поки його щелепа працює, мовчки пережовуючи мої слова. Саме тоді я отримую величезний удар. Я похитуюсь вбік, бо мені здається, ніби мій живіт розпоровся, викликаючи екстрений викид регенераційної рідини. Незважаючи на додаткову енергію, що надходить через Вестибюль, моя залоза регенерації все ще майже порожня після нещодавнього використання. Я зцілююсь , але недостатньо.

[Можливо, ти надто рано вихваляєшся, маленька комаха!] Незважаючи на те, що його розкрили , лорд у міста все ще вдається звучати настільки ж помпезно, як завжди. [Можливо ти вичерпа в мої резерви своєю магією, але я все ще стою, і поки я стою , ти будеш продовжувати страждати. Якщо ти не зможеш добити мене протягом наступних кількох хвилин, ти не матимеш жодної надії на перемогу в цій битві! Без тебе , щоб їх врятувати, я буду лютувати між твого р оду , доки знову не наповню себе біомасою!]

Я підводжуся і напружую ноги, щоб міцно тримати своє тіло.

[ Що ж , так і було б, якби я був тут сам, але я тут не один , чи не так?]

Я з вертаюся до Колонії.

« АТАКУЙТЕ ЙОГО!»

Понад десять тисяч мурах перебувають у радіусі мого феромонного крику, і вони не вагаються.

«ЗА КОЛОНІЮ!» затоплює територію, коли кожен з них героїчно мчить вперед, а згори падає дощ кислоти та заклинань.

Щоб не залиш а тися осторонь, я також кидаюся вперед, штовхаючи своє поранене тіло до межі, щоб бігти вперед, повертаючи ліворуч і праворуч. Зосередившись, я уважно спостерігаю. Слухаючи приховані сигнали, що виходять з моїх вусиків , я спостерігаю за тепер відчайдушним володарем міста, наче мураха -яструб . Коли він змахує в мою сторону , я більш ніж готовий і належним чином ухиляюся, миттєво скорочуючи розрив. Мої щ елепи широко розкриті , я замикаю їх і готуюся до укусу .

[ Це к інець, Грокусе!] реву я, кусаючи його руку.

Він може бути ослабленим, але величезний демон все ще становить велику загрозу для моїх родичів , а це означає, що я хочу, щоб він зосереджувався на мені якомога більше, поки я позбавляю його здатності завдавати їм шкоди. Без використання зброї він може покладатися лише на свою ауру. Яка спрацює , якщо отримає достатнього часу. У нас тут боротьба проти часу .

[Давай , Крихітка! Крініс! Атакуйте ! Відда вайте в се, що має те !]

Не потребуючи нагадувань, Крихітка та Крініс із задоволенням кидаються в бійку, гризуть і рвуть, б’ють і трощать усіма силами.

[Я не дозволю, щоб все так закінчилося!] Грокус реве в моїй свідомості. [Я правив сотні років! Мене не вб’є комаха згори!]

КОМБІНАЦІЯ УКУСІВ ПРИРЕЧЕННЯ !

Зжимаючи щелепи , я продовжую уникати чіпких пазурів мого ослабленого ворога, завдаючи якомога більше шкоди.

[Ти сотні років стояв на одному місці ,] я глузую з нього, [надто наляканий, щоб рухатися вперед, і надто сліпий, щоб побачити це. Не хвилюйся, ти лише перший міський лорд, який потрапить до щелеп К олонії. Я запевняю тебе , що ти не буде ш останнім!]

З ревом, що притискає мої вусики до голови, масивний демон піднімає обидві руки над головою, перш ніж опустити їх у колосальн ому удар і , що тріскає камінь на кілька метрів у всіх напрямках, але цей удар настільки передбачуваний , що мені навіть не знадобилося моє відчуття майбутнього, щоб ухилитися від нього . Від стрибнувши від його рук , я підбігаю до пухкої плоті демона і ще раз зжимаю мої щелепи.

З допомогою тисяч мурах, які люто і без страху атакують, ми знищуємо лорда демонів, поки мої нутрощі буквально розриваються. Я з полегшенням відчуваю, як ефект загрозливої аури нарешті зникає, і з радістю чую голос Гендальфа, що лунає в моїй пам’яті.

[Ви отримали досвід.]

[Ви досяг ну ли рівня 7.]

[Ви досяг ну ли…]

ГВЕХЕХЕХЕХ! Давай сюди ці солодкі рівні!