Розділ 833 — Дипломатія

Серйозно? Тепер з’являється ще один володар міста демонів?! Що я зробив, щоб це заслужити? Та ну !

Новоприбул а дивиться на нас і напівзнищені останки Грокуса владним поглядом, який не змушує мене думати, що ця зустріч закінчиться мирно. Вона схожа на тип демона, якого я раніше не бачив, з напівгуманоїдни м торс ом , який виглядає майже скелетом, з чотирма довгими руками, що закінчуються кігтями, схожими на кос и , вона виглядає трохи схожою на саму смерть .

На диску з нею є кілька інших демонів, деякі з яких також можуть бути сьомого рангу , судячи з потужності їхніх ядер. Я встаю на ноги і махаю вусик ами , щоб реагувати на все, що відбувається. Атмосфера стал а напружен ою між двома сторонами, поки я чека ю від новоприбулої зробити перший крок , але все виглядає не надто добре для нас.

Ми щойно закінчили знищення двох демонів сьомого рангу , і це було дуже непросто . А тепер з'являється цей демон зі своєю ватагою. Час, м’яко кажучи, для цього найгірший .

Раптом я відчуваю, як вага могутнього розуму проноситься по залишках площі Грокуса, тиснучи на мене своєю чистою жагою до влади. Це демон, який хоче правити, а не бути під владою . Настільки ж швидко, як він і виник нув , тиск зникає, і кілька секунд я стою, натягнутий, наче тятива, бо нічого не відбувається.

[Ах,] А л з’єднується з моїм розумом. [ Схоже , що виникло непорозуміння. Вона припусти ла , що я командир, оскільки я є монстром найвищого рангу з нашого боку. Я спробував це виправити, повідомивши їй, що вона повинна замість цього спілкуватися з тобою , але вона відмовляється в це повірити. Я закликаю тебе звернутися до неї самостійно та пояснити, що тут сталося. Наскільки я розумію, вона прибула в надії боротися з Грокусом за прав о контролювати місто.]

Вона з цим трохи запізнилася! Роздратований тим, що мене зневажили , я створюю міст і без особливої пристойності кидаю його в демона . Щойно він з’єднується , я не в змозі не дати своєму поганому настрою не проникнути в мій тон.

[Привіт. Ласкаво просимо до Роклу, міста демонів, яке нещодавно перейшло під нове керівництво. Чим саме ми можемо вас усім допомогти ?]

Очі в її сухій голові спалахують вогнем, коли демонеса повільно повертає голову до мене.

[Так, привіт. Я мураха. Останній лорд міста, який через це дивився на мене зверхньо, наразі недоступний ,] я вказую однією ногою вниз на курган б іомаси піді мною. [Моя К олонія чесно підкорила це місто . Якщо ти хоче ш забрати його в нас, то ді тобі доведеться боротися з нами за нього .]

Чи справді мені варто це заявляти? Ці демони страшні! Я взагалі не хочу з ними боротися, якщо матиму нагоду ! Дідько , Ентоні! Заткни щелепи , ідіот! Демонеса якусь мить обмірковує моє ментальне повідомлення, перш ніж відправити відповідь .

[Це… розчаровує,] її думки схожі на різке шипіння, наче цвяхи тягнуть по дошці. Це змушує мій панцир тремтіти , просто почувши його . [Я сподіва ла ся сьогодні взяти участь у завойовницькій битві, щоб захопити Роклу під свій контроль. За домовленістю між мною та Грокусом, це мав бути день нашої офіційної війни.]

[ Е й, Ал , д опомож и мені тут. Що таке завойовницька війна , і що таке офіційна війна ?]

Вогняне око мерехтить.

[Це означає, що володарі міст погодилися поступитися контролем над одним або обома містами переможцю у офіційній війні. Це незвично, але деякі володарі міст бажають зміцнити свою владу, бажають заволодіти більшою територією чи ресурсами або, можливо, відчувають вроджену потребу заво йову вати. У таких випадках вони зазвичай знаходять способи тиснути на своїх сусідів, щоб вони погодилися на завойовницьку війну .]

[Чому вони просто не атакують і не захоплюють? Чому їм потрібно, щоб їхні опоненти погоджувалися на це?]

[Ви ,хлопці, вередуєте про найдивніші речі.]

На щастя, розумова комунікація відбувається зі швидкістю думки, але навіть при цьому я відчуваю , що демонеса наді мною стає нетерплячою. Залишайся спокійним , Ентоні. Ти не хоче ш сьогодні знову боротися , якщо може ш цього уникнути.

[Я перепрошую за те, що не зна в про ваше домовлення ], кажу я, [Колонія вирішила вторгнутися сьогодні, не знаючи звичаїв і вимог демонів. Трохи прикро, але зроблене вже не повернути. Оскільки демон, з яким ви уклали угоду, більше не є лордом міста, я припускаю, що ваша заява про битву за завоювання більше не дійсна?]

Це настільки гладко, наскільки я можу. Чудово, Ентоні!

[Мушу погодитися], — огризається вона до мене. [Хоча зараз я розмірковую над тим, чи потрібна угода для завоювання цього міста зараз, коли лорда міста більше немає .]

[Що ти має ш на увазі?]

[Хто головний демон?] запитує вона.

[Немає жодного. Керує Колонія.]

[ Твоя К олонія не демон.]

[Отже, хто володар міста?]

[Колонія?]

Я повертаюся до А ла.

[Я припускаю, що лорди міст мають бути демонами?]

Він вагається.

[Так. І сну ють партнерства між демонами та іншими расами, але це, як правило, угоди між лордом міста та іншою стороною. Демонами не керують інші. У нас зазвичай проблематичні відносини з … законом.]

Я можу це уявити . Група маніяків, кожен з яких нав’язливо відданий одному аспекту життя чи навколишнього світу, не може будь-яким чином бути проблемою для підтримання порядку чи управління.

[Ми ще повинні формально визначити особу нового лорда міста… офіційно,] Я знову звертаю увагу на демона.

[Розумію. Отже, посада вакантна?]

[Ал. Що , в біса , відбувається, коли місто не має міського лорда?]

[Не знаю,] його очі спалахують раптовим інтересом.

[ Дідько ! Зараз не час для допитливості !]

[Це те, заради чого я живу.]

Аргх! Я повертаюся до цього нового лорда міста.

[Можливо, ми зможемо перенести офіційну загарбницьку війну? Це дасть нам трохи часу, щоб упорядкувати речі з і свого боку. Не хотілося б, щоб усе було так не офіційно, правильно ?]

Її очі звужуються, поки вона розмірковує.

[Ні, не хотілося б .]

[До речі, я можу дізнатися твоє ім’я?] Здається, усі демони шостого рангу мають імена.

Вона владно дивиться на мене вниз.

Зробивши це, вона жестикулює однією гострою, сухою рукою, диск розвер таєть ся на сто вісімдесят градусів , і вони знову полетіли, перш ніж я навіть подумав, щоб сказати хоч слово.

[ Мене звати … Ентоні, до речі?] Я послав цю думку в порожнечу, яку раніше займав міст між нами.

Що ж , через тиждень? М огло бути гірше!