Розділ 834 — Засідання Ради

Дивлячись, як диск з Бріксін та її когортою демонів летить назад до Орпуле, я зітхнув з полегшенням. Це було близько, надто близько! Ми могли б перемогти, але, швидше за все, лише жертвуючи багатьма, багатьма життями, і це ціна, яку я просто не хочу платити .

Мої родичі будуть боротися за Колонію, і в цьому процесі деякі з них загинуть, я певною мірою змирився з цим, але я ніколи не погоджуся з тим , що б мої сестри використов ували традиційну тактику мурах і души ли ворога нашими власними трупами . Я наполегливо працював, щоб зробити так, щоб у цьому ніколи не було необхідності, і будь я проклятий, якщо дозволю їм повернутися до цього тепер .

Не після того, як ми зайшли настільки далеко.

Вирішивши діяти швидко, я роблю те, до чого зазвичай вагаюся, і починаю віддавати накази.

«Приберіть цю біомасу на зберігання та переконайтеся, що ядро захищено. Я хочу добре, уважно оглянути його пізніше, і воно буде дуже цінн им , тому переконайтеся, що воно не буде втрачен е . Захистіть місто, і я хочу зустріти кожного члена ради в радіусі десяти кілометрів від цього місця до того, як мине година, просто вкажіть їм йти до того місця , де б я не був».

Мурахи навколо мене швидко віддають честь , перш ніж поспіш и ти виконувати свої завдання. Ця вся ситуація поставила перед нами ще один крайній термін, і я не надто цьому радий. Звичайно, я знав, що ми повинні діяти швидко, я просто сподівався, що ми зможемо встановити розклад самі, а не щоб його встановили за нас.

Бажаючи бути впевненими, що я і мої вихованці не заважаємо особам, які виконують справжню роботу, я відводжу своїх домашніх тварин і Аллокр і кса ближче до стовпа та чекаю на прибуття ради. З плином часу все більше і більше мурах наповнює чотири величезні дроти, які вони побудували . Я к їм це вдалося, я не знаю. Місто заполонили цілителі та різьбярі, а також величезні групи формувачів ядер , та їхні домашні тварини, які негайно спустилися на рівнини, щоб створити периметр навколо підніжжя міста.

Щойно вони прибули, цілителі кинулися надавати допомогу всім, хто постраждав під час бою, будь то мурахи, демони чи люди. Різьбярі взялися за ремонт пошкоджень, які були завдані , з їхнім звичайним задоволенням . М істо охоплюва в постійний гуркіт земної магії, поки будівлі поверталися до нормального стану , а дороги знову розгладжувалися. Через все це я по бачив, як місцеве населення демонів, що залишилося, спостерігає за тим, що відбувається, з дещо збентеженими обличчями.

[Як ти думає ш , як демони відреагують на те, що ними керують мурахи?] Я запитую у А ла, мого єдиного постійного експерта.

Він довго розмірковує, перш ніж відповісти.

[Я не знаю,] каже він з дивною ноткою прагнення в голосі.

Він не знає, але йому дуже хочеться дізнатися та всунути цю нову цеглинку знань у свою стіну одержимості.

[Але ж ти точно може ш зробити одну чи дві догадки ,] я заохочую вогняне очне яблуко, [ ти повин ен мати деякі думки щодо того, як все це може розвинутись .]

[ Складно сказати, тому що я не вважаю , що це колись ставалося раніше. Я спілкувався з іншими расами, і у мене склалося враження, що вони не надто бажають правити демонами. Вони раді окупувати території, торгувати або захоплювати ресурси, але вони не хочуть контролювати демонів. Навіщо комусь цим займатися ?]

[ Демонів, безумовно, наймали . Якщо ти розуміє ш , у чому полягає наша одержимість, тоді не складно дійти згоди, яка передбачатиме чесний обмін на послуги конкретного демона. Ми самі прийшли до такої домовленості.]

[Отже, люди ставитимуться до демонів як до особливо дивних найманців, але насправді не намагатимуться керувати ними чи контролювати їх. Я збираюся припустити, тому що це просто тому, що це дуже складно ?]

[Якщо демон бійні слідує своїй природі і вбиває людину, ті , як правило, засмучуються через це. З точки зору демона, вони не зробили нічого поганого.]

[Я починаю розуміти , чому це може бути складним завданням…]

Незабаром почали прибувати члени ради, яких я просив повідомити . Тунгстант тут, Берк і В ілл і с обидв і на місці, разом з усіма солдатами та обома генералами. Схоже, що Колонія не лінувалася , коли вони вирішили розпочати це вторгнення, в ньому брали участь всі ! Є й інші, звичайно, Белла тут разом з Мендант, і представляють свої відповідні касти.

« Як ви всі?» Я вітаю їх усіх, коли вони нарешті зібралися. « У вас все добре?»

«Я вважаю , що не можу скаржитися», — знизує вусиками Адвант.

« Що ж, А Я МОЖУ!» Я розпилюю область обуренням.

«Я можу лише здогадуватися, що багато хто з вас доклали зусиль, щоб здійснити це вторгнення, і воно було успішним, добре зроблено, але тепер у вас є ще одне місто демонів, яке хоче конфлікту вже через тиж день , і в ам знову доведеться працювати ледь не до смерті , щоб запобігти цьому!»

« Такі зусилля неможливо підтримувати на постійній основі !» Я заявляю.

«Якщо чесно, Найс тарший, — каже Сло у н, — нам доведеться докласти зусиль, щоб забезпечити наше виживання. Якщо ми не забезпечимо необхідні нам ресурси та територію і дамо відсіч тим, хто хоче завдати нам шкоди, перш ніж вони повернуться…»

Я направляю один гострий вусик на набагато меншого генерала.

«Ти думаєш, що я цього не знаю, Сло у н?! Ти думаєш, що даєш мені нову інформацію?!»

Мені хочеться розкрити силу прочухана , але я ледве стримую себе.

«Очевидно, я це знаю, але якщо ви щодня доводите себе до межі, то що, на вашу думку, станеться, коли щось піде не так? У якийсь момент нас атакують . Буде прорив до гнізд а , наш захист буде пробито , Голгарі поверн у ться і облож а ть нове гніздо. І коли це станеться, у якому стані ви будете? К ожен з вас буде тут на передовій?

Я дивлюся на них усіх.

«Це складно, але ви повинні пройти тонку межу між наполегливими зусиллями, боротьбою за наше майбутнє та залишення запас у сил для тих ситуацій , коли щось піде не так».

Мої слова, здається, резонують з групою переді мною, а їхні вусики коливаються в повітрі повільними, задумливими колами.

«У будь-якому випадку, — зітхаю я, — те, що нам справді потрібно зробити прямо зараз, — це точно визначити, що ми збираємося зробити, щоб захиститися від нападу з сусіднього міста Орпуле. Якщо ми програємо , то ді територія, яку ми здобули, зникне майже одразу після того, як ми її завоювали !»

Між усіма швидко спалахує дискусія, і я бачу , що Жвава зокрема говорить зі швидкістю мільйон кілометрів на годину. Після невеликого обговорення , В ілл і с висуває цікаву пропозицію.

«Якщо я не помиляюся, — каже вона, — ця загарбницька війна ведеться за контроль над містом демонів, чи не так?»

«Так» , — підтверджую я.

«Тоді, якщо ми переможемо, хіба ми не отримаємо контроль над їхнім містом? Орпуле?»

«А х … можливо? Я маю на увазі , мені здається , що це звучить прав ильно ?»

« Отже … хіба це не спосіб, за допомогою якого ми можемо отримати більше території та сили ? Замість того, щоб просто бігати по містах і захоплювати їх, як ми з робили тут… ми можемо використати цю… офіційну війну? я к наш механізм, щоб отримати більше території».

Я на мить задумуюсь .

«Це звучить… розумно?»