Розділ 835 — Модний стиль

Зустріч затягнулася ще на годину, перш ніж був визначений розумний план дій щодо нападу. Нам доводилося досить часто консультуватися з А лом протягом усього процесу, намагаючись точно визначити, що дозволено, а що ні , в офіційній війні між містами демонів . У процесі ми отримали деякий огляд історії та практичного застосування цієї конкретної традиції. Алокр і кс не має жодного уявлення про те, коли це почалося, ця практика майже настільки ж стара, як і сам вид демон ів , принаймні він так стверджує.

За словами палаючого ока, був такий час, коли третій шар був наповнений демонами, які ще не мали жодних кордонів чи структур щодо того, як вести своє життя. Як і можна було очікувати, це був повний хаос. Або, принаймні, це було більш хаотично, ніж зараз. На цьому етапі розмови мені довелося поставити йому одне гостре запитання.

[Хто саме нав'язав вам правила?]

[Що ти має ш на увазі?]

[У якийсь момент у вас не було правил, а потім ці традиції були... запроваджені, через відсутність кращого терміну, тоді повинен бути хтось, хто їх придумав, правильно ? Особа чи група, які були початковою точкою. Чи їх просто створили в якийсь момент і з часом поширили по суспільству демонів?]

[Ах, ти запитує ш , хто є джерелом наших традицій. Акронідем .]

[Арконі-хто?]

[Арконідем, Б ог демон ів .]

[Я не знав, що у вас, демонів, є релігія?]

Я маю на увазі, як це взагалі працює? Їх буквально називають демонами... чи саме тому їх і називають демонами? Алокрікс дивиться на мене, наче на інопланетянина.

[ Ти не знає ш , хто такий Арконідем?]

Я намагаюся по думати.

[ Можливо я і пам’ятаю щось подібне ? У мене таке відчуття, що я вже чув це ім’я.]

[Я вірю, що ти міг його почути .]

Я чую гумор в голосі великого очного яблука?! Шокуючий розвиток подій.

[Арконідем, Б ог демон ів , є одним з дев’ятнадцяти древніх і родоначальником раси демонів], — повідомляє він мені своїм звичайним рівним тоном.

[Ах.]

Що ж , дідько . Мабуть, я повинен був це за пам’ятати. Гранін і його тріада розповіли мені про те, що відомо про дев’ятнадцять древніх , що, загалом, небагато. Насправді, наскільки я зрозумів, більшість людей на Пангері не можуть назвати їх імен , і багато хто взагалі не вірить, що вони існують. Що не є гучною підтримкою. Хоча існування культів у всьому цивілізованому світі означає, що принаймні деякі істоти зберігають, е-е, мрію? живою.

[Почекай секунду. Він був прабатьком ? У сіх демонів?]

А л кліпає . Це дуже жахливе видовище, яке, на щастя, стається надто швидко, щоб я його побачив.

[Відомо, що він так сказав . Щодо правди цього факту , хто може знати ?]

[Але хіба ви, хлопці, не народжуєтеся з Підземелля? В сенсі , мільйони демонів народжуються прямо зараз , поки ми говоримо?]

[Я розумію твоє нерозуміння . Арконідем стверджує, що він перший демон, який використ а вав Підземелля для створення зразків для всіх нас. Знову ж таки, хто може сказати напевно ? Щодо титулу, який Арконідем обрав для себе, то він настільки могутній, що немає функціональної різниці між ним і богом.]

[Але звідки ти знаєш , наскільки він могутній? Я припускаю, що ти його ніколи не бачи в ? В сенсі , як ти міг?]

[Я бачив його.]

...

[ ЩО ?!]

Велике око киває.

[Деяких демонів забирають, щоб побачити Арконідем а , коли вони еволюціонують. Я б описав це як різновид провидіння , а не як фізичн у зустріч . Цей д освід був... приголомшливим.]

[Так, я можу в це повірити .]

Мене трохи вразило усвідомлення того, що я не єдиний, хто може насолоджуватися цими «чудовими» подорожами в інші місця під час еволюції, або навіть те, що це не особливисть реінкарнації. Мабуть, деякі демони, народжені на місцевих рівнинах , відчувають такий самий рівень радості, як і я, коли їхня душа кружляє по каналізації і занурюється в невідомо куди, щоб поговорити з кимось, кого ти не обов’язково хочеш бачити. Цікаво, а Гендальф, якого я бачу, також може виявитися одним з древніх ? Він не дав мені свого імені... Мабуть, це можливо? Хоча, судячи з пам'яті, я вважаю , що він міг це заперечити? Або принаймні припусти в , що він і древні це не одне і те ж.

Можливо варто запитати п ро це, про всяк випадок.

[Чи може ш ти описати мені, як він виглядає?]

Вогонь навколо А ла трохи тьмяніє.

[Мені часто задають це за питання. Арконідем дуже схожий на личинкового демона...]

[Ха!]

[... він велетенський і сидить на троні, сформованому з його власної плоті.]

[... ах.]

На мить я застряг у думці про всемогутнього древнього, розміром з моє очне яблуко.

[ Що ж , я точно ніколи не зустрічав нікого подібного .]

Ал дивиться на мене. Це інтенсивний досвід, дозвольте мені вам сказати.

[ Чому б тобі ?]

[Влучне зауваження! ДО наступної теми !]

Пауза.

[Що він хотів?]

[Я не хочу це обговорювати.]

[ Як скажеш ! Ти не може ш звинувачувати мураху в тому, що їй цікаво . Зрештою, ми говоримо про одного з древніх .]

Д ізнавшись щось від того , кому вдалося поспілкуватися з одним з тих чуваків, я трохи лякаюся. Я завжди уявляв собі древніх так далек их істот , до яких ніколи не можна дістатися. У мене таке відчуття, наче один з них щойно простягнув руку з глибини Підземелля і тицьнув мене.

Історії велетенських монстрів, давні х як світ , та планування майбутнього конфлікту йшло досить гладко, поки всі не зрозуміли , що їм потрібно робити в найближчі дні. Навіть якщо вони не були цьому раді.

«Я все ще не розумію, чому я не можу бути в головній битві!» Лірой заскигли ла . « Хіба ви не хоче те , щоб Безсмертні були на фронті, очолюючи атаку, та стрімголов кинулися до демонів сьомого рангу , які розріжуть нас на шматки , щойно на нас подивляться ? Чому б ні?!»

Я дивлюся на неї.

« Ти добре знаєш, чому! »

ТВАК !

« А й!»

«Замість того, щоб скаржитися і дутися, що тебе залишили без бійки в останній битві, чому б тобі не спробувати зробити щось справді корисне для твоєї сім’ї в наступній? Щось, що не означає відкинути своє життя в надії, можливо, можливо, відколоти кіготь демона, поки вони відокремлюють твою голову від грудей!»

«Я все ще вважаю , що я могла взяти участь в останній битві...»

«Як ти, в біса, думаєш спускатися по кабелю, коли ти в повній броні?!»

ТВАК !

Солдат відсахнулася від мене, люто потираючи голову одн им вусиком .

« Я м огла б боротися й без неї ! »

«О, справді? І ти думаєш, що тобі по вірять на слово , що ти не будеш сліпо кидатися вперед, ніби ти її все ще носиш?»

«Я не дурна !»

Кожен присутній член р ади розгублено звертається до неї.

« Не дурна !» — сердито протестує вона. «Я б провела тактичний штурм!»

Готовий дати їй шанс, я ставлю навідне запитання.

«Чи не призв ів б и цей «тактичний штурм» у якийсь спосіб до того, що ти побігла б вперед, сам а по собі, у неможливе протистояння?»

...

...

« Ні ?»

«Ти звучиш не зовсім впевненою в цьому » .

«Добре, добре. Так».

ТВАК !