Розділ 84 — Гравітація ситуації

Навіть майже через день моя гравітаційна енергетична залоза все ще не заповнена. Оскільки мій підмозок надає підвищену обізнаність про все, що пов’язано з ядром, я знаю, що з мого ядра в нову залозу постійно витікає мана.

Швидкість перетворення, здається, дуже низька, і залоза заповнена лише на тридцять відсотків після повільного заряджання з час у моєї еволюції. Навіть незважаючи на вдосконалення, моє ядро не може забезпечити достатньо мани, щоб заповнити залозу.

Я починаю думати, що гравітаційну енергію насправді надзвичайно складно отримати. За моєї поточної швидкості потрібно буде кілька днів, щоб залоза повністю зарядилась. Я не знаю, чи це стосується кожного виду енергії. Я підозрюю, що якби я обрав вогонь або один з інших елементів, процес перетворення мани на певний тип енергії був би не настільки повільним.

Цілком можливо, що інші типи енергії ще більш вимогливі, час і простір потенційно настільки ж складні. Однак повільна швидкість заряду навпаки зміцнює мою впевненість, що це був хороший вибір. Якби це було легко зробити, я б просто зачекав, поки я зможу зробити це вручну сам, і не було б потреби інвестувати дорогоцінне покращення тіла, щоб досягнути цього результату. Оскільки гравітаційна магія здається неймовірно складною, мій вибір скоротити процес перетворення сирої мани в енергію гравітації того вартий!

Завдяки підмозку, що допомагає зменшити навантаження, я продовжую витягувати енергію з моєї нової залози та щільно упаковувати її в крихітну кульку у себе в горлі. Енергія тече, наче нематеріальна вода, і сотні маленьких струмочків виходять із залози та звиваються крізь моє тіло, перш ніж їх підхоплює куля, що швидко зростає.

Завдяки допомозі зі сторони, я можу краще стежити за тим, що відбувається навколо під час цього процесу. П оки я п рихований високо в моєму дереві та непорушний, мій навик скритності здатний належним чином розкрити свій потенціал, тому я не турбуюся, що мене помітять. Однак Крихітку стає все складніше приховувати. Мавпа стає більшою з кожним прийомом їжі, і тепер вона нависає наді мною навіть після моєї еволюції. На даний момент він досягнув приблизно половини свого дорослого розміру. З одного боку, я радий, що він стає сильнішим, а з іншого боку, ми наразі більше хочемо ховатися, ніж боротися!

Але що варто відзначити, так це те, що він робить усе можливе. У своєму майже 360-градусному погляді я бачу його позаду себе , згорнутого в клубок, на перетині гілки та стовбура. Схоже, що він відламав гілку з листям і тримає її перед своїм тілом, щоб спробувати приховати свою м’язисту фігуру.

Ідея сама по собі непогана, але він о брав настільки крихітну гілочку, що вона зовсім його не прикриває. Загальний ефект нагадує мені людину, що намагається прикрити сво ї інтимн і частини фіговим листком.

Тим не менш, схоже , що він трохи подумав перед тим як діяти, що є перемогою?

Сороконіжка висуває свій ніс з нори і швидко оглядається, перш ніж сховатися з поля зору. Я вважаю, що цим істотам також складно полювати в нинішньому лісі. Хоча колись мандрівних груп з п’яти багатоніжок було достатньо, щоб загрожувати більшості істот навколо, тепер кількість більших і небезпечніших звірів постійно зростає. Один Огр-Лев без проблем побив би дюжину нерозвинених багатоніжок.

Я припускаю, що багатоніжки в цьому кургані збираються разом і стрибають на будь-яку здобич, що наближається надто близько до їхнього гнізда, використовуючи свою кількість, щоб перемогти ворога.

Це означає, що кількість маленьких повзунів у кургані надзвичайно велика.

Чудово.

Коли більше мани надходить у кулю, відбувається якісна зміна. Я вже відчуваю, що гравітаційна енергія не зовсім така, як звичайна необроблена мана. Колір звичайно інший. Звичайна мана має насичений яскраво-синій колір, але ця енергія насичено-фіолетова. У своїй свідомості я бачу, як куля щільної сили стає темнішою, ущільнюючись.

Потім , з майже чутним звуком стиснута куля... змінюється. З маленької, щільно упакованої енергетичної хмари вона раптово стискається і згущується в ідеально сферичну кулю, що швидко обертається. Колір став настільки глибоким, що тепер він майже чорний. Щойно відбулися ці зміни, тиск на мій розум під час контролю процесу подвоївся! Енергія в моїй залозі виривається безперервним потоком, майже проти моєї волі, і її втягує в сферу все швидше і швидше.

Невдовзі куля виглядає майже наче спіральна галактика в моїй уяві. Текуча мана підхоплена непереборною силою тяжіння. Вона обертається навколо сфери більш вузькими колами, перш ніж остаточно злитися з нею. З кожною миттю сфера непомітно збільшується, а її вплив на мою ман у стає сильнішим!

Що це в біса таке?!

Я зробив чорну діру мани, чи що?! Мені доводиться несамовито зосереджувати всю розумову енергію, яку я можу викликати з обох своїх мозків, щоб підтримувати хоча б подобу контролю над енергією. Якби я втратив концентрацію хоча б на секунду, я не впевнений, що станеться, оскільки вся мана, упакована в сферу, вислизне з-під мого контролю!

[ Потужна мана досягнула рівня 3]

Не зараз! Сподіваюся, що ця навичка покращить мій контроль, а не швидкість стиснення мани!

Коли останні слабкі сліди гравітаційної енергії витягуються з моєї залози, я відчуваю, як майже нестримна сила починає впливати на ману всередині мого ядра. Це погано!

Якщо я не відпущу цю кляту штуку, вона повністю вичерпає з мене ману, навіть якщо я цього не хочу.

Я широко відкриваю рота.

Курган сороконіжок абсолютно нерухомий переді мною.

Щільна куля мани, настільки глибокого фіолетового кольору, що тепер вона здається бездонно чорною, поступово стає нерухомою.

Я спрямовую всю свою волю на сферу, докладаючи всіх розум ових сил. Це набагато складніше, ніж зі звичайн ою стиснут ою кул ею мани. Таке відчуття, наче я штовхаю гору голими руками!

Повільно, ледь помітно, сфера починає рухатися. З кожною миттю, поки я продовжую напружувати свій розум, вона прискорюється на виході з мого горла, а потім і з рота.

БАМ!

Подібно до руйнування дамби, щойно імпульс перетворився з цівки до потоку, він раптово перетворився в бурхливий потік.

Щойно гравітаційна сфера покидає мій рот, тишу розриває високий вереск. Сфера летить вперед, весь час повільно обертаючись. Я відчуваю незбагненну силу тяжіння , що зриває листя з дерева, на якому я стою, поки сфера рухається.

У відповідь на раптову какофонію звуків багатоніжки починають вибігати з кургану, махаючи кігтями в повітрі, кидаючись назустріч загрозі.

Для них уже надто пізно.

Ще до того, як сфера вдаряється об гніздо, кілька сороконіжок потрапляють під її невблаганну силу. Хоча вони намагаються чинити опір, монстрів вириває з землі та тягне до сфери. Щойно вони вступають у безпосередній контакт з нею, їх розриває на частини.

[Ви вбили...]

[Ви вбили...]

Не звертаючи уваги на голос Гендальфа, я дивлюся широко розплющеними очима, як сфера нарешті врізається в курган.

Спочатку нічого.

Потім сфера мерехтить і швидко розширюється! За мілісекунди вона перетворилася на закручений вихор смерті принаймні три метри в діаметрі. Усе, що знаходиться ближче до країв, затягується незбагненною силою та одразу знищується.

Через секунду сфера знову мерехтить, а потім зникає. Жахливий вереск нарешті припиняється.

У кургані з’явився акуратно висічений великий сферичний шматок, що оголює внутрішню частину гнізда, де можна побачити непривабливі останки десятків багатоніжок.

[Ви вбили...]

[Ви вбили...]

[Ви вбили...]

Поки голос Гендальфа лунає наче хор у моїх вухах, я можу лише з благоговінням споглядати руйнування, спричинене моєю новою найпотужнішою атакою.

Я назву її... гравітаційна бомба!