Розділ 866 — Напад на Орпуле, частина 8

Безсмертні гриміли широкими вулицями Роклу, наче припливна хвиля хітину та сталі, яка, здавалося, змушувала тріщати саму основ у міста , поки вони бігли. Скільки тонн маси мав їх сукупний прорив ? Хто б міг сказати, точно не Лірой, як а шалено біг ла на чолі їхнього клину.

« Ось воно, сестри!» — заревла вона, широко вибухаючи своїми феромонами, поки вони бігли. «Ми біжимо в найтемнішу годину! Ми біжимо, щоб принести славу! Безсмертних більше немає! ЧОМУ ВИ БІЖИТЕ ?!»

« МИ ШУКАЄМО!»

«БІЛЬШЕ НЕ ШУКАЙТЕ! ЗАЛИШІТЬ ПО ШУК! НАС МУЧИЛО ПИТАННЯ, І Я КАЖУ ВАМ , ЩО ВІДПОВІДЬ ТУТ І ЗАРАЗ! ОСЬ НАШ МОМЕНТ! ОСЬ НАШ ЧАС!»

У кожному , без винятку , панцирі , серця Лірой та її вірних послідовників билися з шаленою віддачею. Перед ними були найсильніші вороги, з якими коли-небудь стикалася К олонія. Жахливі своєю силою , прокляті в своєму намірі, демони вб’ють тисячі, якщо їх не подола т и. Кожен з Безсмертних знав, що заплатить будь-яку ціну, щоб цього не сталося.

Хоча, правду кажучи, вони прагнули заплатити цю ціну !

Тепер вони точно помруть ! Хоча цю обрану групу було піднято до шостого рангу , вони не були настільки могутніми, як Найстарш ий , не володіли їхньою мудрістю чи силою, тож як вони могли сподіватися перемогти настільки жахлив ий ворогів ? Вони не могли , вони не хотіли ! Але своїм останнім подихом вони потягнуть своїх ворогів у безодню разом з собою, рятуючи свою родину та звільняючи себе.

Не дивлячись на їхню вагу, їхня люта атака швидко рухалася містом . Перспектива неминучої смерті спонукала їх бігти швидше, ніж будь-коли раніше, і атакувати відчайдушніше, ніж можна було уявити раніше. Незабаром ціль їхнього гніву з’явилася перед ними .

Демони не виглядали надто особливими в порівнянні з іншими навколо них, не набагато більшими чи набагато могутнішими за решту їхньої групи, але докази, надані їхньою сестрою, були всім необхідним для Безсмертни х , щоб повністю віддатися бою. Вони не зроблять ні кроку назад!

« Готуйся !» Лірой зареві ла , а мурахи ліворуч і праворуч від неї кинулися вперед, доки їхні обладунки не зчепилися з її власними .

Рух повторювався по всій лінії, і в лідируючій позиції Ліро й охопило відчуття, що їхні волі справді стали єдиними. Якби вона підняла ноги від землі, нестримний імпульс і сила її родичів все одно по несли б її вперед до слави.

«Пам’ятай те про свій внутрішній вогонь і знищ іть їх разом з собою!»

Група демонів, всього шість, зрозуміла, що їхній обман провалився, коли з’явилася хвиля розлючених комах. Двоє наймогутніших з них глузували, незважаючи на потужну атаку комах, вони не відчували страху. Більше не обмежені, вони дозволили своїй силі розростись , накриваючи територію аурою насильства та занепаду, що змушувало решту мурах відступити назад.

Демони вважали, що це ознака страху, тоді як насправді Колонія просто звільняла місце для того, що мало статися.

Підбадьорені відступом слабких істот , які втекли при перших ознаках їхньої сили, два демони сьомого рангу сміливо рушили вперед, бажаючи взяти на себе відповідальність за Безсмертних. Цікаве рішення. Коли обидві сторони зустрілися, пролунав вереск металу і каміння, що розбивалося, і волосинки на вусиках Слоун затанцювал и аж на командному пагорбі.

Подібно до вантажного потяга, що з’їхав з рейок, Безсмертні врізалися в стіну, на мить зупинилися, а потім пробили її прямо наскрізь. Слабші демони перетворилися на тонкий туман, коли Лірой та її сестри чудово виконали свій останній ривок , об’єднавши свої навички ривка та прориву в одному екстатичному сплеску. З силою вибухівки у формі комахи, вони пробігли прямо крізь своїх ворогів, перш ніж впасти в купу з іншого боку.

«Вставайте ! Ще не кінець! »

Серед перекручених залишків зруйнованих будівель і змучених обладунків Лірой та її сестри почали відчайдушну боротьбу, щоб звільнитися. Кілька з них були поранені, деякі кінцівки були розтрощені в момент контакту з обвалом, але все це довелося відкласти, щоб вони могли завершити бій. Тому що їхній лідер не помилилась у своїй оцінці. Попри поранення, двоє їхніх великих ворогів не померли під час початкової атаки, і тепер розлючені демони прагнули жахливо помститися броньованим комахам.

Тепер битва почалася всерйоз, і Лірой, найбільш постраждала з усіх них , відчула, як її вени палахкотять радістю, поки вона стояла, а її шолом зігнувся на голові, перш ніж знову кинутися вперед, щоб приєднатися до бою. Щелепи спалахували і клацали, поки два могутні демони ревіли, плюючись вогнем та розрізаючи леза ми , які з однаковою легкістю розколювали сталь і панцир.

Це була відчайдушна боротьба, жодна зі сторін не бажала поступитися ані сантиметром , але швидко стало очевидним, що хоча їхніх супротивників було лише двоє, десять Безсмертних були їм не рівнею . Незважаючи на те, що вони відмахнулися від величезного тиску аури демонів, незважаючи на те, що вони завдали значних ушкоджень під час початкової атаки, мурахам бракувало швидкості та сили, необхідних для боротьби з такими ворогами, як ці. Монстри танцювали серед незграбних обладунків, рубаючи з дикою відданістю, намагаючись якнайшвидше завершити бій і виконати своє завдання.

Але Лірой та її сестер не вдасться так легко принизити! Чим більше вони були поранені, тим більше вони раділи! У міру того, як їх здоров’я падало все нижче і нижче, їхні серця піднімалися все вище і вище! Потрібно боротися жорстокіше! Ще лютіше зжимати щелепи!

З кожною миттю Безсмертні відчували, як вогонь у їхніх жилах розпалюється все сильніше, бо вони знали те, чого не знали їхні супротивники! Не розмовляючи, не співпрацюючи жодним чином, виявилося, що всі десять з них обрали ту саму еволюцію на шостому рангу . Система зазирнула в їхні душі і побачила, що вони гідні, і тому подарувала їм найпотужнішу еволюцію з органом, який подбає про те, щоб вони досягли своєї мети!

Навіть зараз, поки сила в її кінцівках зникала, Лірой відчува ла її всередині себе, пульсу ючу сил у , яка лише зростала, чим ближче вона наближалася до смерті. Лише коли вона зробить свій останній подих , вона розкриє всю свою міць і потягне цих мерзенних створінь, які прагнули завдати шкоди її сім’ї, у загробне життя разом з собою!

У міру того як битва вирувала, демони ставали все більш розчарованими. Ці жахливі мурахи просто відмовл яли ся вмирати! Незалежно від заподіяної травми вони знову вставали , клацаючи щелепами з лютою енергією, яку, здавалося, було неможливо погасити. Двоє бійців повністю усвідомлювали величезну кількість слабших мурах, які просто спостерігали за ними з безпечної відстані, безсумнівно, готові кинутися в бій, щойно ці броньовані істоти зазнають поразки.

Два демони одночасно вирішили, що вони не можуть більше затягувати цю боротьбу, вони були ослаблені та поранені в результаті цієї катастрофи, тому не могли дозволити цим невмирущим комахам виснажувати їх далі. Діючи як одне ціле, вони зібрали разом сили, які у них залишилися, і випустили руйнівну хвилю енергії , поєднання вогню та попелу, яка поглинула все навколо в радіусі п’ятдесяти метрів.

Коли вона побачила, що між двома демонами розгорілася смертоносна пожежа, Лірой відчула хвилю спокою, якої вона ніколи раніше не відчувала. Безсмертні з останніх сил кинулися вперед у сферу руйнування, щоб наблизитися до своїх ворогів якомога ближче. Хоча вони й помруть, їм вдасться перемогти своїх ворогів і таким чином вічно жити у славі.

«Прощавайте, сестри! Будьте спокійні !» Лірой вигукнула останнє повідомлення своїм сестрам, перш ніж кожна з них була поглинута .

Коли вибух нарешті закінчився , кожна будівля в його радіусі перетворилася на тліючу купу шлаку. Знесилені, але з перемогою , два демони досліджували те, що залишилося від їхніх ворогів, не більше ніж кургани тліючої біомаси та перегрітого металу. Однак у них не було часу святкувати. Навколишні комахи вже ви рушили проти них.

Потім сталося щось дивне. У кожному з їхніх загиблих супротивників почався підйом сили, якого вони не впізнавали, і він ставався настільки швидко, що вони не мали часу щоб відреагувати, перш той вибухнув променист им світл ом . Кож ну з переможених мура х охопи ло золоте полум’я, яке наростало настільки потужно , що ніхто не міг на них дивитися. Не було тепла, лише чисте світло, яке було видно за кілометри, пронизуючи попіл третього шару.

Два демони були збентежені, але неушкоджені, і коли таємничий вогонь зник, вони впали у відчай, оскільки знову виявили, що дивляться на десять величезних комах, абсолютно неушкоджених, хоча й без броні.

Кожен з Безсмертних на мить завмер від чистого збентеження. Вони померли, вони були впевнені в цьому… що сталося?!

Як один, вони відкрили екрани свого статусу та оглянули свій новий орган, вимагаючи від Системи показати його опис.

[ Вогняний О рган Фенікса : протягом усієї битви цей орган споживатиме силу свого володаря, посилюючи себе, коли вони наближатимуться до смерті. Коли господар помирає , він вивільняє стриману енергію у хвилі полум’я, яке знищує -]

Кожен з Безсмертних в ту ж мить усвідомив, що під час еволюції вони припинили читати на цьому місці, і підтверди ли вибір на місці. Лірой навіть не поміти ла , що там було більше тексту !

[- будь-які травми, які отримав власник , повертаючи їх з межі смерті назад до життя.]

Поле бою довгий час залишалося замороженим, поки кож на з мурах намага ла ся усвідомити те, що вони щойно дізналися.

« ДІДЬКО !» вигукнула Лірой.