Розділ 878 — Пригоди

«Слухай, можливо, все вийшло не так, як ти очікува ла , але ти все одно багато зроби ла для Колонії. Не можна дозволяти цьому вічно пригнічувати себе ».

«…»

« Невже це справді настільки боляче? Бути жив ою ? Ти дал а собі абсолютно нову можливість боротися за К олонію та допомагати своїй сім’ї. Подумай про всю важку боротьбу та роботу, які на нас чекають, ти зможеш бути там і взяти на себе свою частину тягаря, можливо, ти матимеш шанс ще раз зіткнутися з суперником, сильнішим за себе, і... знаєш... померти... знову... знову і знову».

«В и знущає те ся з мене, Найс тарший?

« Невже я зробив би подібне ?!»

«Так. Цілителі сміються з нас вже тиждень поспіль».

«Гей, я не такий, як вони, ясно ? Я хочу, щоб ти бу ла щаслив а , я просто не хочу, щоб ти помирала , намагаючись досягти цього щастя ».

«А що, якщо це єдиний шлях, яким я можу досягти щастя?»

«Тоді дуже прикро . Ти думаєш, що ми так важко працювали, щоб підняти тебе на шостий ранг , щоб ти могла піти і померти після однієї битви? Ти, мабуть, зійшла з розуму , Лірой!»

ТВАК !

« А й! Гей, хіба ви не намага ли ся підняти мені настрій?» — протестує вона, намагаючись захистити голову від мого злобно го вусика .

Ах, точно .

« Складно не дратуватися, коли я бачу, як ти дуєшся . Твої родичі всі працюють, а ти лінуєшся, почуваючись похмур ою тому , що ти все ще жив а ! Наскільки дурною ти можеш бути?!»

«Безсмертні просто хочуть служити сім’ї по-своєму. Ми всі згодні з цією точкою зору!»

« Моя проблема з цим полягає в тому, що ти хоче ш послужити К олонії один раз . Невдовзі після того, як ти вилупи ла ся, я чітко дав тобі зрозуміти, що я про це думаю. Гадаю, зрештою ти здійсни ла своє бажання, ти тепер можеш по мирати за К олонію скільки завгодно!»

Від моїх слів Лірой знову падає на землю, як вона лежала з тих пір, як вона та її колеги-безсмертні усвідомили, що вони зробили, коли еволюціонували. Я н арешті можу зрозуміти хвил і сміху, що охопил и цілителі в після поширення новин. Думка про те, що ці конкретні мурахи, які більш відчайдушно прагнуть пожертвувати собою, ніж будь-які інші, натомість зробили себе майже неможливими для вбивства, просто занадто смішна .

Я навіть подивився на ядро Ліро й , щоб поглянути на конкретний орган, який вони придбали, орган вогню фенікса . Чесно кажучи, це потужна штука , безсумнівно, дуже дорога залоза. Наскільки я розумію, вони не купили її , а замість цього їм запропонували її як частину еволюції, яку вони обрали. Як наслідок такої великої цінності органу , який вони отримали , решта їхньої еволюції була досить слабкою , більшість Безсмертних зробили розумний вчинок і використали свою зайву еволюційну енергію в статистику, щоб компенсувати це, зробивши себе витривалішими та сильнішими, що дуже допомагало з тим, щоб залишати їх в живих достатньо довго, щоб зарядився вогонь Фенікса.

Н е те що б вони не могли померти, вони все ще можуть, але через свої особливі обставини вони зробили це набагато складнішим . Єдиний спосіб їх знищити — це зробити це занадто швидко, перед тим як їхній орган зарядиться . Їм п отрібен час, щоб накопичити енергію, необхідну для «воскресіння» себе після смерті та повернення до ідеального стану , орган просто не може залишатися зарядженим постійно, він так злама в ся б за лічені хвилини. Інший спосіб — вбити їх знову відразу після того, як вони оживуть , оскільки вдруге вогонь Фенікса займе набагато більше часу, щоб повернутися до повної потужності.

Проблема в тому, що обидві ці стратегії покладаються на подолання абсурдної міцності Безсмертних. Усі їхні панцири потужно мутовані, а переважна частина їхніх характеристик припадає на силу і міцність , що робить їх надзвичайно міцними. Крім того, броня, яку створює Ковалянт , з плином часу стає лише кращою, тому нанести рану цим мурахам стає ще складніше ! Вбити їх двічі? Навіть сьомий ранг не зміг це зробити!

Що робить ще більш смішним те, що це сталося з Ліро й, з усіх можливих мурах .

У майбутньому, коли вони мутують і вдоскона ля ть свій орган, хто знає, наскільки складно їх буде перемогти, коли вони продовжать рости в силі ? Ніколи б не подумав, але Безсмертні справді перетворилися на потужну і корисну силу для Колонії. Я очікую, що вони побачать багато битв , коли ми почнемо розширюватися по третьо му шарі .

«Слухай, я прийшов не для того, щоб спробувати виголосити тобі мотиваційну промову. Я хочу, щоб ти піднялася з дупи і поверну ла ся до роботи разом з рештою твоєї групи. Попереду багато роботи, і незабаром буде ще більше битв. Якщо ти будеш потопати у жал о ст і до самої себе , то ді я сам підніму тебе і буду тягнути по третьо му шар і. Якщо я почую від когось, що ти байдикуєш , то лі я повернуся з меж дослідженої території, щоб дати тобі прочухана . Тож візьм и себе в руки та повертайся до роботи ».

Ще якусь мить солдат пригнічено залишається на землі, виглядаючи жалюгідно .

«Добре», — каже вона, починаючи підводитися.

Я спостерігаю за нею критичним поглядом, а один мій вусик все ще погрозливо піднят ий .

«До речі, я не хочу, щоб ти попереджа ла Безсмертних, які не еволюціонували, щоб вони уникали того виду, який о брал и ви . Ніхто не може вказувати їм, що о б и рати».

«Що? Тоді в они точно о беруть його !»

Я знизую вусиками .

«Тоді це їхня вина. Я не кажу, що вони не можуть обирати те , що хочуть; я кажу навпаки. Вони можуть о брати, що завгодно, без зовнішнього впливу».

Лірой трохи дратується, але вона розуміє те, що я маю на увазі . Зрештою вона киває на знак схвалення.

« Що ж, гаразд. Звернись до Адвант, наскільки я розумію , вона має щось, що їй потрібно, щоб ти зроб ила . Мине трохи час у , перш ніж відремонтують твою броню, тож тобі доведеться чимало допом а г а ти з будівництвом, поки не настане час знову боротися».

Розібравшись з проблемою Ліро й , я нарешті глибоко зітхаю . З тих пір , коли вона та інші Безсмертні прибули до Орпуле, вони були тягарем на Вестибюл і , а їхні страждання передавалися мен і через в олю, яку вони мені нада ва ли. Мені довелося зробити все можливе, щоб змусити їх рухатися та повернутися до роботи , щоб вони не відволікали мене! Що ж , мені теж не подобалося бачити Лірой настільки нещасн ою , але вона сама зробила це з собою . Я, напевно, міг би підбадьорити її, пообіцявши, що вона може піти і боротися з древнім чи чимось подібним , і її вб’ють двічі за секунду, але я відмовляюся потурати її дурн ій одержим о ст і ! Чим швидше вона з цим змириться , тим краще!

Що ж, добре, де команда? Мені потрібно зібрати Сару, Блискучу та моїх друзів, настав час вирушати знову піднімати рів ні . Я не заспокоюся, доки новий чемпіон Колонії не підніметься у рангах настільки, що зможе робити свій власний внесок у К олонію!