Розділ 882 — Повністю новий світ

Привіт дорогі читачі! Це Толлі, і я знову розповідаю про мої пригоди на землях Колонії! Місто Оновлення та навколишні сільськогосподарські угіддя були мальовничим і надихаючим видовищем, яке розповідало про силу живого духу. Про людей , які піднялися після поразки та відбудували своє життя після руйнівної катастрофи, завданої руками монстрів, за допомогою, перш за все, монстрів. Знайомство з цими людьми та вислуховування їхніх розповідей стало для мене потужним досвідом, який значною мірою зменшив мій страх перед мурахами, саме тому, ймовірно, я відчу ла потребу зробити свій запит, коли бу ла вже глибоко у великому гнізді, відомому як Мурашиний Дім.

«Ви хоче те зустрітися з К оролевою? Ем і л і я за кліпала очима.

«Якщо це можливо», — ввічливо посміхнувся я, поки мої двоє охоронців випромінювали інтенсивну ауру «о ні, тільки не знову».

На обличчі мого гіда промайнуло веселе збентеження, поки вона розглядала моє прохання.

«Я… не впевнен а , що вам дозволять, я не вважаю , що хтось просив це зробити… будь-коли . Ви розумієте, що нам потрібно заглибитися в Підземелля, щоб зробити те, що ви просите? Королеви не живуть настільки високо».

«Запевняю тебе , що я не чужи нець у Підземеллі, — поплеска ла я бідолашну дівчину по плечу, — і якщо ти дозвол иш мені на хвилинку тебе перебити , ти сказал а « Королеви »? Там більше, ніж одна?»

«О, так. Існують сотні королев, можливо навіть тисячі, Колонія дуже захищає їх і не любить багато про них говорити. Ви повинні дати мені хвилин к у, і я знайду когось, щоб запитати».

Ем і лія відійшла на невелику відстань, щоб поспілкуватися з кількома мурахами, а я чекав з чудовим почуттям хвилювання та трепету, що звивалося в моєму животі. Дійсно, немає кращого способу відчути себе молодим, ніж зануритися з головою в небезпеку. Рекомендую всім своїм читачам! В міру, очевидно!

Через кілька хвилин Емілія повернулася з досить великою мурахою, майже такого ж зросту, як я. Я відчу ла , як істота простягнула міст до мого розуму, і я дозволи ла контакт. Можливість поговорити з мурахами безпосередньо?! Як це бадьорить!

[Ти хочеш побачити К оролеву?] дотик розуму монстра був чужим, майже холодним через відсутність потужних емоцій.

З іншого боку, я відчува ла , наскільки вона спокійна і дієва, істота логіки і розуму. Це, м’яко кажучи, заспокоювало!

[Так, будь ласка,] попросила я (ніколи не забувайте про манери, читачі!), [Я вважа ла б за велику честь побачити К оролеву.]

[Королев у ?] повторила вона мені у відповідь, і я зрозумів, що існує суттєва різниця в тому, як ми використовуємо ці слова. [Неможливо буде побачити Королеву, вона зараз дуже глибоко, але я вважаю, що ми можемо сприяти відвідуванню Королев, які знаходяться під нами. Попереджаю тебе , що під час цього візиту тебе будуть дуже ретельно охороняти. Ти все ще хочеш піти?]

Який кайф!

[ Так ,] я кивну ла , [і я щиро вдячн а за можливість.]

Емілія широко посміхнулася, коли ми завершили нашу розмову, і схвильовано сплеснула в долоні.

«Я не бачила К оролев вже більше року, — сяяла вона, — який чудовий день!»

Двоє моїх охоронців виглядали абсолютно нажаханими .

Уривок з восьмого випуску « Мандрівної Толлі на землях К олонії», опублікованого в щомісячнику « Газета Пангери ».

Що ж , будь я проклятий. Тут справді існує цілий інший пласт , подібний до першого в третьому шарі . Що ж, у мене не було жодних причин сумніватися в цьому, зрештою, я отримав інформацію з надійних джерел, але я просто не міг в це повірити, поки не переконався на власні очі. Можливо, це говорить все ще землянин у мені. Одна велетенська відкрита прірва всередині планети вже неймовірна, але дві? Одна прямо під іншою ? Це не має сенсу! Як це може бути реальним?!

І все ж таки воно є .

[Це було б довге падіння вниз,] зауважує Сара, і я не можу не погодитися.

[ Це точно .]

Ми обоє висовуємо носи з краю стовпа і дивимося вниз на місто внизу та рівнини, що нескінченно простягаються крізь дим і попіл, які тут ще густіші, ніж угорі. Мана тут помітно щільніша, ніж у верхній частині, не настільки , як різниця між шарами, але достатньо, щоб я міг її відчути. Коли ми вирішили спуститися вниз, нам знадобилося лише кілька годин, щоб досягти дна тунелів. З цього моменту потрібно було знайти шлях, який вів до простору внизу, який ми зрештою знайшли і тепер дивимося вниз на абсолютно нову колону з нічого не підозрюючим і вразливим містом демонів, яке чекає на завоювання.

У цих тунелях було дійсно багато лави, особливо на дні. Здавалося, наче я шукаю діаманти, по тому , з якою швидкістю лава продовжувала текти з усіх боків. Я все ще бачу її навіть зараз, як вона виливається з кам’яних тунелів угорі та падає на величезну відстань у рівнини внизу. Тут н асправді сотні таких лавових водоспадів, які я бачу звідси. Це еквівалент дощу третього шару ?!

[Як ти думаєш, нам варто спуститися?] п итаю я .

[ Н-н і. А якщо вони будуть ворожі? Я ніяк не зможу втекти. Насправді, як би я взагалі спусти ла ся?]

Влучне зауваження. Ведмеді можуть бути хорошими скелелазами, але вони не створені для кілометрового вертикального підйому по каменю. Навіть близько н і .

[Цікаво, хто там головний, ти маєш уявлення, А л?]

На моє запитання величезне око спалахує .

[ Ні . Мені дуже цікаво ді знати ся .]

[Чому б тобі не спуститися вниз і не подивитися? Ти може ш почухати свій свербіж, а потім піднятися і розповісти нам. Я навіть обміняю деяку інформацію взамін .]

Я думав, що демон скористається нагодою ще трохи поколупати мій розум, але, на мій подив, він цього не робить, коливаючись у нерішучості.

[Щось не так?] я питаю його.

[У цьому місті для мене може бути небезпечно. Я проходив через нього раніше, і мій прийом був… неприємним. Я не хочу повертатися.]

[ Ось як .]

Я ще трохи дивлюся на місто внизу, перш ніж знизати вусиками .

[ Що ж , якщо ми не можемо дізнатися зараз, це не проблема . Не те щоб вони збира ли ся розпочати штурм на пласт вище , чи щось подібне . Ми можемо повернутися до тунелів і продовжувати полювання, доки дитинча… я маю на увазі, Блискуча, закінчить еволюцію. Я отримую пристойн у кількість рівнів і дуже хочу, щоб це продовжува ло ся!]

Велик а ведм едиця киває.

[Я також! У минулому я ніколи не дума ла , що могла б досягти сьомого рангу .]

[Сподіваюся, що ми все ще зможемо залишатися в другому шарі, коли це станеться ], я зітхаю. [Чесно кажучи, я майже віддаю перевагу холоду, ніж цій безперервн ій спеці .]