Розділ 91 — Злом

Що ж тоді... Формо... Чи не могли б ви розповісти мені більше про Древніх , про як их ви згадали?

[О, так! Ха! Д озволь мені порадитися з моїми людьми на мить]

... В и все ще може те з ними поговорити?

Він не реагує. Трохи подумавши, я вмикаю функцію відчуття мани і уважніше розглядаю цього дивного, але доброзичливого мешканця Підземелля.

Неймовірно потужне ядро, на якому він сидить, надзвичайно відволікає увагу. Цей хробак має ядро вдвічі більш е , ніж у К оролеви! Якщо не ще більш е ! Я здригаюся від думки про те, наскільки сильна ця істота . На щастя, Формо виявився досить мирним!

Не звертаючи уваги на палаюче сонце, яке є хробаком, я добре розглядаю ц ього Софос .

Перше, що я помічаю, це те, що у нього немає ядра. Я вважаю, що це означає, що він не народився з Підземелля, а є природною істотою цього світу. Не дивлячись на те, що у нього немає ядра, він явно здатний надзвичайно добре контролювати ману. Мана навколо його тіла постійно кружляє і тече. Коли я сильно зосереджуюсь, я бачу слабкий сяючий міст мани у формі плетеної мотузки, що з’єднує мій розум і його. Це тому ми можемо спілкуватися? Це магія розуму?

Це явно не звичайна енергія, вона не блакитн а , а має мерехтливий золотистий колір. Коли я уважніше зосереджу ю ся, я бачу ще один міст, що починається від Формо і зникає в далині . Він справді, мабуть, спілкується зі своїми людьми, бог знає, з якої відстані ! Неймовірно!

Я відчайдушно намагаюся перевірити зв’язок, який він створив зі моїм розумом. Якщо я навчуся, як це робити, я зможу телепатично спілкуватися! Навіть без необхідності інвестувати в магічну залозу.

Дивлячись якомога уважніше, ті дрібниці , які я бачу, виклика ють у мене страх. Конструкція цього мосту захоплює дух, кожна нитка скручена точно за візерунком, що підтримує себе та розширює ться , дозволяючи двом розумам взаємодіяти. Мій контроль далекий від того, щоб досяг ну ти чогось на цьому рівні.

[Гм! Так! Як я вже казав. Відповідно до записів , сімдесят років тому , ми зустріли розумного монстра, який стверджував, що відродився в цьому світ і . Після багатьох років боротьби вона змогла розвинутися настільки, що з могла спуститись глибше у Підземелля, і відтоді ми не чули про неї. Її звали Сара, наскільки ми розуміємо].

Це звучить як ім'я з Землі! Чи можливо, що така людина, як і я, ще жива тут, у Підземеллі? Десь глибоко?

Я хотів би спробувати ї ї знайти, але не думаю, що я достатньо сильний, щоб вижити так глибоко та будь-що там досліджувати. Я навіть не пройшов 1% шляху до центру ! Мушу визнати, що ця новина вдарила по моєму его. Я думав, що нарешті став сильним! Схоже , що попереду довгий шлях.

Почекай.

...

Щось змінилося. У повітрі змінилася атмосфера , і я не можу зрозуміти, що саме змінилося .

Температура?

...

Ні. Мої органи відчуття тепла не помічають нічого дивного. Що б це могло бути?

[О, дідько ].

Вперше мій новий друг Софос , здається, повністю втратив бадьорість. Він звучить... стурбовано?

Що таке , Формо ? Що відбувається?

[Подивись на стіни, хлопче].

Я з бентежено повертаюся до стін тунелю та уважно на них дивлюся. Я не бачу нічого нового? Я не впевнений. Пульсуючі вени мани все ще там, як і раніше . Зачекай.

ЧЕКАЙ -НО .

Вони здаються трохи... тьмянішими?

Швидко активувавши відчуття мани, я пильно дивлюся на стіни. Так! Рівень мани повільно падає! Різниця неймовірно мізерна, майже непомітна, але вона точно є !

Хіба це не добре, Формо?! Ми хочемо, щоб він знизився і швидкість появи сповільнилася , правильно ?

Софос почав рухати своїм фізичним тілом, простягаючись вниз, щоб погладити свого страхітливого хробака та повернути його до пильності.

[Ні, хлопче . Подумай про води свого власного світу, Ентоні. Коли велетенська хвиля підходить до берега, вода спочатку відступить, правильно ?]

Звідки ти дізнався моє ім'я , Формо?

[Оскільки наші розуми пов’язані так довго, природно, що я можу почерпнути багато речей. Серед мого народу д уже складно зберігати таємниці. Мана діє так само, як вода у твоєму світі. Вона відступить і потьмяніє майже до нуля, перш ніж повернутися назад з непереборною силою].

Отже.. Отже, це означає?

[Наближається хвиля, хлоп че . Через о дин день, а може два].

Божечки !

Мені треба тікати звідси! Я маю врятувати колонію!

[Що ти вирішиш робити тепер , залежить від тебе, мій хлопч е. В ізьми свого вихованця та знайди безпечне місце. Сподіваюся, що ви обоє переживете майбутню катастрофу].

Почекай... вихованця ?

[Так. Твій вихованець , хлопче. Ось там].

Він вказ ує на Крихітку після того, як я тупо на нього подивився .

Крихітка - вихованець ? Який ще вихованець ?

Я відновив його з ядра, це робить його моїм вихованцем ?

[З ВИЧАЙНО ! Як ти думає ш , монстри в цьому Підземеллі завжди такі віддані іншим? Коли ти віднови в його з ядра, він прив’язався до тебе . У цьому світі ми називаємо їх вихованцями ! Ти не отрима в жодних навичок поводження з вихованцями з КЛЯТОЇ систем и ?]

Навички поводження з вихованцями ? Мені здається, що я бачив декілька ... Я не думав, що вони стосуються мене!

[Як ти вижи в тут стільки часу, це ПОВНА таємниця, ПОВНА ! Вирощування, контроль і створення монстрів -вихованців — ось як ми, Софос , вижили донині! Ми в цьому найкращі в світі, хлоп че , НАЙКРАЩІ ! Виховуй маленького... Крихітку ... і він тебе захистить!]

Велетенський хробак уже піднявся . Й ого величезний рот піднімається та згинається, поки він повільно починає обертатися, впиваючись у кам’яну стіну тунелю.

[Я мушу повернутися до своїх людей, хлопче. Їх потрібно попередити про масштаби цієї катастрофи. Я боюся, що ця хвиля буде більшою за все, що ми бачили за останню тисячу років! Нас , Софос , не так просто застати зненацька!]

Добре ! Я краще повернуся до своєї колонії. У них немає шансів вижити без моєї допомоги.

[Правильно, МОЛОДИЙ ЧОЛОВ ІЧЕ . Я кажу, йди І ДА Й ПІДЗЕМЕЛ ЛЮ ТЕ, НА ЩО ВОНО ЗАСЛУГОВУЄ ! Зроб и усе можливе, щоб вижити, і можливо, ми зустрі немося знову!]

Тим часом хробак далі повертає свою голову, ховаючи від моїх очей зморщен е тіло Формо. Прискорюючись з кожною миттю, хробак вгризається прямо в стіну, роздираючи скелю та бруд, наче папір.

Як довго живе цей довбаний хробак?!

Ми з Крихіткою з подивом спостерігаємо, як луската скеляста форма хробака продовжує рухатися повз нас у, здавалося б, нескінченній та неймовірно швидкій розмитості.

Нарешті він звужується та зникає, залишаючи Крихітку та мене дивитися на порожній тунель з новою діркою збоку.

Через мить я збираюся з думками .

Я не можу втрачати ні секунди, НІ СЕКУНДИ !

Дідько ! Я перейняв його звички мислення!

Мені потрібно тікати звідси! Залишився л ише день, щонайбільше два, перш ніж нескінченна орда монстрів почне вистрибувати зі стін та вриватися в колонію! Виводок! Б ідні безпорадні личинки будуть подрібнені на шматки!

У мене мало часу! Я маю стати сильнішим, маю врятувати колонію.

Я не знаю, як я збираюся це зробити!

Обернувшись, ми з Крихіткою мчимо назад до лісу. Навіть під час бігу я починаю вправлятися у формуванні мани, відчайдушно намагаючись зробити будь-що , що могло б покращити мої шанси на виживання та дозволити мені допомогти колонії пройти через майбутн ій бій .

У мене є г равітаційна магічна залоза, і це чудово, але окрім г равітаційної бомби з усіма її недоліками, я не маю способу її використання!

Мій найкращий шанс стати сильнішим у короткостроковій перспективі — це спробувати знайти спосіб застосува ння гравітаційн ої енергі ї в битві, що не вимагає від мене ховатися та заряджати її протягом кількох хвилин!

Надзвичайно складно робити будь-що одночасно з маніпуляцією ман и , але я роблю все можливе!

Ай, дідько ! Я спіткнувся!